Державне регулювання фондового ринку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?тверджують зобовязання вiдшкодувати йому номiнальну вартiсть цих паперiв у передбачений в ньому строк з виплатою фiксованого вiдсотка.
Ощадний сертифiкат - письмове свiдоцтво банку про депонування грошових коштiв, яке засвiдчуСФ право власника на одержання депозиту i вiдсоткiв вiд вкладення сертифiкату.
Вексель - це цiнний папiр, який засвiдчуСФ грошове зобовязання векселедавця сплатити пiсля настання строку визначену суму грошей власнику векселя.
Загалом цiннi папери можна подiлити на неiнвестицiйнi (акредитиви, векселi, чеки) та iнвестицiйнi (акцiСЧ, облiгацiСЧ, iнвестицiйнi сертифiкати, ощаднi сертифiкати, державнi скарбничi зобовязання, приватизацiйнi папери).
Основними фiнансовими iнструментами на фондовому ринку залишаються векселi, на частку яких припадаСФ 45-50% загального обсягу торгiвлi. Зазначимо, що у 2007 роцi обсяг виконаних угод з векселями становив 88,07 млрд грн, що на 11,08 млрд грн бiльше, нiж укладених угод з акцiями.
Сьогоднi комерцiйний вексельний кредит усе бiльше трансформуСФться у банкiвський, а роль банкiв у вексельному обiгу стаСФ все вагомiшою, оскiльки саме в банках зосередженi спецiалiсти з векселiв.
На ринку грошових цiнних паперiв найнеобхiднiшою умовою СФ швидкiсть отримання i вичерпнiсть iнформацiСЧ учасникiв про цiни, угоди та пропозицiСЧ цiнних паперiв.
На ринку капiтальних цiнних паперiв перебувають в обiгу акцiСЧ, середньо - та довгостроковi борговi зобовязання.
Акцiя - цiнний папiр без встановленого строку обiгу, що засвiдчуСФ дольову участь у статутному фондi акцiонерного товариства, пiдтверджуСФ членство в товариствi та право на участь в управлiння ним; даСФ право його власниковi на одержання частини прибутку у виглядi дивiдендiв, а також на участь у розподiлi майна при лiквiдацiСЧ товариства.
За умовами емiсiСЧ та механiзмом обiгу цiнних паперiв фондовий ринок подiляють на мiжнародний i нацiональнi. Нацiональний ринок цiнних паперiв - це сукупнiсть учасникiв i взаСФмовiдносин мiж ними, повязаних з обiгом цiнних паперiв, якi встановлюються та iснують на територiСЧ певноСЧ краСЧни. На нацiональному ринку перебувають в обiгу цiннi папери, емiтованi резидентами або нерезидентами.
1.2 Основнi завдання та форми регулювання фондового ринку
Ринок капiталiв i його складова - ринок цiнних паперiв - виступаСФ одним з найважливiших ринкiв економiки краСЧни, що може створювати потужнi важелi для прискорення обiгу фiнансових ресурсiв, пiдвищення рiвня доходiв фiзичних i юридичних осiб, забезпечення економiчного зростання.
Обiг цiнних паперiв СФ однiСФю з областей державного регулювання, яка маСФ мiiе в усiх без виключення краСЧнах. Навiть саме iснування цiнних паперiв обумовлено державними засадами формування ринку цiнних паперiв. Головним критерiСФм, у вiдповiдностi до якого однi грошовi документи вважають цiнними паперами, а iншi нi, СФ законодавче закрiплення перелiку цiнних паперiв, а також гарантування державою СЧх обiгу як грошей, фондiв чи СЧх замiнникiв. Зазначимо, що, по-перше, у бiльшостi краСЧн iснують нормативно-правовi акти, що мiстять перелiк цiнних паперiв, тобто перелiк грошових документiв, якi мають юридичний статус цiнного паперу.
По-друге, як правило, обiг дозволених цiнних паперiв закрiплюСФться в законах, тобто актах, якi мають найвищу юридичну силу. По-третСФ, перелiки цiнних паперiв, якi мiстяться у законах рiзних краСЧн, можуть бути значно вiдрiзнятися мiж собою, але вони не являють собою данiсть раз i назавжди, а СФ вiдкритими для нових змiн i доповнень.
Грошовi документи, якi не включенi в законодавчий перелiк цiнних паперiв i не вiдповiдають встановленим у законi вимогам, не мають правового статусу цiнного паперу. Наприклад, не належать до категорiСЧ цiнних паперiв чеки, квитанцiСЧ, платiжнi доручення, грошовi ордери, довiреностi тощо. Майже в кожнiй краСЧнi, де iснують ринки цiнних паперiв, держава в законодавчому порядку визначаСФ усi види грошових документiв, але гарантуСФ обiг як грошових зобовязань лише обмеженоСЧ СЧх частини. Виняток становлять лише окремi держави, але й у них перелiки документiв, що вважаються цiнними паперами, закрiплюються в правових нормах, що мають пiдзаконний характер [28].
КласифiкацiСЧ цiнних паперiв рiзних краСЧн дещо схожi мiж собою, однак помiж ними iснують певнi вiдмiнностi, особливо стосовно бiльш деталiзованого СЧх подiлу. Головна точка роздiлу проходить мiж iнструментами, поширеними на ринках розвинених краСЧн i краСЧн виникаючих ринкiв.
Оскiльки ринкова взаСФмодiя з приводу цiнних паперiв регулюСФться конкретними державними органами, а також саморегулiвними органiзацiями, то ними визначаються i впроваджуються певнi правовi вимоги, критерiСЧ, стандарти i процедури випуску й обiгу цiнних паперiв. Якщо ж певний грошовий документ використовуСФться у процесi взаСФмодiСЧ на ринку, але вiн не маСФ юридичного статусу цiнного паперу, то не можна вимагати, щоб його використання обовязково вiдповiдало вимогам, критерiям, стандартам i процедурам, встановленим спецiально для випуску й обiгу цiнних паперiв.
З iншого боку, у процесi взаСФмодiСЧ з приводу цiнних паперiв iнститути-емiтенти, наприклад, можуть порушувати встановленi органами держави та iнститутами-регуляторами норми. У таких випадках iнвестори, чиСЧ iнтереси були порушенi, можуть звернутися за захистом як до органiв судовоСЧ влади, так i до спецiальних державних органiв, якi контролюють поведiнку учасникiв ринку цiнних паперiв, або до iнституцiй-регуляторiв. Як