Державне регулювання фондового ринку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ний досвiд та нацiональнi особливостi.
Питання державного регулювання фондового ринку в УкраСЧнi знайшли широке вiдображення у вiтчизнянiй науковiй лiтературi. Серед авторiв, що фокусували свою увагу на визначеннi принципiв, методiв та механiзмiв державного регулювання роботи фондового ринку, можна зазначити РЖ.Г. Андрущенко, С.РЖ. Анохiна, Н.В. Благу, М.С. Гончара, О.М. РЖваницьку, О.Н. Мозгового, Р.РЖ. Шаравару та iнших. У цих роботах пiдкреслюСФться важливiсть державного регулювання ринку цiнних паперiв. Дуже рiдко зустрiчаСФться протилежна точка зору, коли автори повязують можливiсть розвитку фiнансового ринку лише за умов тАЬвiдсутностi державного регулювання операцiй з цiнними паперамитАЭ [34].
Серед наукових праць слiд особливо видiлити працi, що присвяченi пошуку шляхiв пiдвищення ефективностi функцiонування ринку цiнних паперiв. Деякi науковцi повязують це з полiтикою державних органiв щодо досягнення прозоростi та iнформативностi роботи учасникiв фондового ринку як першорядноСЧ та безумовноСЧ вимоги його ефективностi. Зокрема, РЖ.Г. Андрущенко визначаСФ необхiднiсть обмiну iнформацiСФю стосовно роботи учасникiв фондового ринку мiж державними органами, створення СФдиноСЧ бази даних щодо акцiонерних товариств УкраСЧни.
Другим напрямом, необхiднiсть розвитку якого пiдкреслюСФться провiдними фахiвцями з питань фондового ринку, СФ iнституцiональний аспект державного регулювання.
Цей аспект пiдкреслюСФ М.П. Денисенко, який зазначаСФ, що на теперiшнiй час iде формування iнституцiйноСЧ основи роботи фондового ринку для його самовiдтворення. Водночас, одним з факторiв впливу на становлення та розвиток цивiлiзованого фондового ринку в УкраСЧнi СФ формування iнфраструктури з орiСФнтацiСФю на обслуговування приватизацiйних процесiв, а не на розвиток самого ринку. Фахiвець пiдкреслюСФ, що серед орiСФнтирiв державноСЧ полiтики слiд зазначити: врахування тенденцiй глобалiзацiСЧ свiтового ринку капiталiв, створення мiжнародних торговельних та розрахунково-клiрингових систем для обслуговування мiжнародних ринкiв капiталiв; технологiзацiю ринкiв капiталiв через зростаюче використання новiтнiх iнформацiйних та фiнансових технологiй; унiверсалiзацiю дiяльностi фiнансових iнститутiв, що спроможнi надавати своСЧм клiСФнтам повний спектр послуг, враховуючи послуги на ринках цiнних паперiв; iнституцiоналiзацiю або зростання ролi iнституцiйних iнвесторiв у здiйсненнi фiнансових iнвестицiй; дерегуляцiю фiнансових ринкiв як засiб протидiСЧ СЧхньому перемiщенню в офшорнi зони.
Зокрема, пiдкреслимо доцiльнiсть створення жорсткоСЧ регулятивноСЧ iнфраструктури ринку та СЧСЧ правовоСЧ бази; врегулювання питань чiткого розмежування видiв iнструментiв фондового ринку, законодавчого закрiплення класифiкацiСЧ цiнних паперiв на пайовi, борговi та похiднi; вжиття дiйових заходiв щодо легалiзацiСЧ тiньового капiталу, запобiгання вiдпливу капiталiв за кордон; реорганiзацiя податкового законодавства щодо iнвестицiй; гармонiзацiя украСЧнських та мiжнародних стандартiв; запобiгання негативному впливу на ринок монетарного, валютного, фiскального та податкового державного регулювання; попередження надмiрного розвитку державних цiнних паперiв, що використовуються на покриття непродуктивних витрат.
Державне регулювання маСФ забезпечити вiдповiдне законодавче забезпечення, правила випуску та обiгу, реСФстрацiСЧ, захисту прав iнвесторiв, контроль системи цiноутворення, при цьому основною метою держави маСФ стати досягнення компромiсу мiж фiскальною функцiСФю та загальноекономiчною ефективнiстю [48].
Видiлимо такi напрями регулювання фондового ринку:
забезпечення захисту прав iнвесторiв, прозоростi, справедливостi й ефективностi фондового ринку; зниження ризикiв учасникiв ринку в операцiях з цiнними паперами;
сприяння сумлiннiй конкуренцiСЧ, збiльшення ринковоСЧ капiталiзацiСЧ та економiчне зростання держави;
створення атмосфери довiри як серед учасникiв фiнансових ринкiв, так i серед потенцiйних iнвесторiв;
створення сприятливих умов i забезпечення однакових можливостей для учасникiв фондового ринку, що вiдповiдають чiтко визначеним критерiям допуску;
заохочення нових учасникiв до дiяльностi на фiнансових ринкiв, оптимiзацiя процедур входження на фiнансових ринкiв;
сприяння процесам впровадження нових фiнансових iнструментiв;
реалiзацiя СФдиного системного пiдходу до розвитку законодавства щодо фiнансових ринкiв;
забезпечення вiльного доступу до iнформацiСЧ.
У теорiСЧ та практицi розвинутих краСЧн положення щодо важливостi регулювання фiнансового сектора i погроз, якi несе його погане функцiонування, знайшли розгорнуте висвiтлення. Визначено, що державний сектор маСФ тiснi та складнi взаСФмовiдносини з фiнансовим у бiльшостi краСЧн свiту, одночасно вiдiграючи кiлька ролей: регулятора фiнансових iнститутiв; власника фiнансових iнститутiв; учасника ринку; фiдуцiарного агента; у деяких краСЧнах, особливо у тих, що пережили тривалi перiоди адмiнiстративного управлiння економiкою - агента, що прямо втручаСФться в операцiСЧ на ринку. Свiтовi фiнансовi кризи, негаразди, що спiткало багато краСЧн у планi втрати довiри до фiнансовоСЧ системи загалом i фондового ринку, зокрема, активiзували розробку теоретичноСЧ бази державного регулювання сектором. Видатними представниками економiчноСЧ науковоСЧ думки окреслено низку принципiв для ефективного процесу регулювання i пруденцiального нагляду.
Перший, найбiльш важливий прин