Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
вiсть висунути (або вiн iх висунув, проте вони були вiдхиленi) пiд час первiсного слухання справи в iноземному судi
Що стосуСФться екзекватури на примусове виконання, то для ii надання необхiдним СФ спецiальне рiшення посадових осiб округу, в якому вiдповiдач живе або маСФ майно. Вона надаСФться без формальноi перевiрки законностi винесеного iноземним судом рiшення. Проте необхiдно, щоб:
а) вiдповiдне рiшення могло бути визнаним (тобто, щоб можливiсть його визнання принципово не виключалась хоча б за однiСФю з тих обставин, якi ранiше наводились);
б) рiшення, згiдно з правом держави суду, набуло чинностi.
За системою сумарного розгляду (або системою англо-американського права) iноземне судове рiшення слугуСФ пiдставою для нового (на нацiональному рiвнi) судового розгляду. Слiд наголосити, що, незважаючи на наявнiсть у назвi вислову англо..., ця система не СФ вже власне англiйською, оскiльки у Великiй Британii Актом 1933р. встановлена спецiальна система реСФстрацii iноземних судових рiшень, яка являСФ собою особливий рiзновид системи екзекватури.
Сумарний розгляд будуСФть на припущеннi, за яким сторона, на чию користь винесено рiшення, маСФ внаслiдок цього певну перевагу перед iншою стороною. Ця перевага знаходить свiй вираз у наступному.
По-перше, при сумарному розглядi маСФ мiiе перерозподiл тягара доведення на користь особи, що справу виграла. По-друге, у нацiональних законодавствах встановлюються специфiчнi вимоги стосовно припустимостi доказiв, якi можуть бути використаними проти зазначеноi вище презумпцii. Тобто, не у будь-який спосiб можна доводити неприпустимiсть виконання у данiй державi рiшення iноземного суду, законнiсть якого (як такого) навiть не завжди оспорюСФться або переглядаСФться.
Система сумарного розгляду СФ досить складною, особливо у визначеннi компетенцii суду, яка залежить вiд тiСФi класифiкацii позовiв, яка у вiдповiднiй правовiй системi застосовуСФться. А вона (компетенцiя) змiнюСФться взалежностi вiд того, чи був позов особистим чи майновим; якщо позов СФ особистим, то випливаСФ вiн зi шлюбних вiдносин чи нi i т.iн.
Щоб стало зрозумiлiше про що йдеться, проiлюструСФмо ситуацiю на прикладi сумарного розгляду рiшення iноземного суду щодо сплати грошовоi суми за торговою справою у американському цивiльному процесi. За позовом проти можливостi виконання такого iноземного рiшення на територii США зацiкавлена особа може посилатись щонайменше на одну з таких обставин:
а) iноземний суд ухвалив своСФ рiшення без виклику вiдповiдача у судове засiдання або з iнших причин йому не було надано можливостi належним чином захищати своi iнтереси;
б) iноземний суд не маСФ компетенцii на розгляд вiдповiдноi справи;
г) визнання або виконання iноземного судового рiшення буде суперечити публiчному порядку штату, суд якого здiйснюСФ сумарний розгляд;
д) рiшення iноземного суду маСФ карний характер або спрямовано на забезпечення сплати податкiв;
е) воно не СФ остаточним;
ж) рiшення не спрямоване на сплату певноi суми грошей.
Нарештi, зауважимо, що за обома системами невiрне встановлення змiсту iноземного права, так само як i його неправильне тлумачення, не завжди СФ пiдставами для ревiзii винесеного рiшення. Наприклад, як зазначаСФться, в Австрii це буде визнано зазначеною пiдставою, тим часом як в Нiмеччинi нi.
На мiжнародно-правовому рiвнi, зокрема в рамках РДвропейського Союзу, порядок визнання рiшень iноземних судiв визначаСФться певними мiжнародними угодами, про якi згадувалось в попередньому пiдроздiлi.
Луганська конвенцiя 1988 року була спрямована на створення умов для вiльного руху судових рiшень по цивiльних i торгових справах в РДвропi (ст. 1 про сферу застосування Конвенцii), тому вона заслуговуСФ особливоi уваги. Конвенцiя передбачаСФ простi i надiйнi механiзми приведення у виконання судових рiшень мiж Договiрними Державами (Австрiя, Бельгiя, Данiя, Фiнляндiя, Францiя, Нiмеччина, Грецiя, Великобританiя i Пiвнiчна РЖрландiя, РЖсландiя, РЖрландiя, РЖталiя, Люксембург, Нiдерланди, Норвегiя, Польща, Португалiя, РЖспанiя, Швецiя i Швейцарiя). Вона також мiстить твердi правила визначення пiдсудностi i передбачаСФ практично автоматичне визнання рiшень, прийнятих в iнших Договiрних Державах. Застосування Конвенцii виявилося вкрай успiшним. На сьогоднiшнiй день вона застосовуСФться мiж 19 Договiрними державами. В даний час Договiрнi Держави ведуть переговори про перегляд Конвенцii з метою реформування правил про юрисдикцii i спрощення процедур, звязаних iз приведенням у виконання судових рiшень. Ця реформа слiдуСФ за переглядом 1-х Брюссельських Правил. Новi держави РДС також повиннi будуть ратифiкувати Луганську Конвенцiю, а тому дана Конвенцiя маСФ вивчатися фахiвцями Украiни, оскiльки наша держава взяла курс на iнтеграцiю до РДС.
Конвенцiя ТСрунтуСФться на концепцii "прямоi юрисдикцii". Вона мiстить правила визначення юрисдикцii, що СФ обовязковими для всiх судiв Договiрних Держав i застосовнi на стадii ухвалення судового рiшення. У цьому звязку була скасована необхiднiсть розгляду питання про юрисдикцiю на стадii визнання рiшення - Договiрнi Держави повиннi забезпечити практично автоматичне визнання судових рiшень, регульованих КонвенцiСФю. У цьому звязку, суд що визнаСФ рiшення не вправi розглядати питання про наявнiсть у нього юрисдикцii вiдповiдно до Конвенцii, за винятком окремо обумовлених випадкiв. Перевагою системи СФ те, що вона спрощуСФ процедуру приведення до виконання судового