Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?кою ВСФтнам про праовоу допомогу в цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах вiд 10.12.1981р.;
У звязку з офiцiйним оформленням правонаступництва Украiни для неi залишаСФться чинною Конвенцiя з питань цивiльного процесу, що була укладена в Гаазi 1 березня 1954р. РЖ набула чинностi для СРСР з 26 липня 1967р.
Щодо клопотання про визнання й виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв в Украiнi, то вони подаються в порядку, визначеному вiдповiдним мiжнародним договором.
Згiдно зi ст. 53 мiнськоi Конвенцii воно подаСФться в компетентний суд Договiрноi сторони, де рiшення пiдлягаСФ виконанню, або ж суд, що постановив рiшення у справi по першiй iнстанцii, який надсилаСФ його компетентному суду. Такий самий порядок подачi клопотань передбачено договорами Украiни з Республiками Молдова, Узбекистан, Польща.
За договорами Украiни з Республiкою Грузiя, Литовською, Латвiйською, Естонською республiками клопотання про дозвiл на виконання рiшення подаСФться до суду, що розглядав справу по першiй iнстанцii, а той надсилаСФ його до суду, компетентного постановити за ним рiшення.
Договорами мiж Украiною i КитаСФм, Украiною та МонголiСФю визначено, що клопотання про визнання й виконання судового рiшення подаСФться заявником суду, який постановив це рiшення, i пересилаСФться останнiм до суду iншоi Договiрноi Сторони через ii центральнi установи (у даному разi через Верховнi Суди). Якщо ж заявник проживаСФ або перебуваСФ на територii Договiрноi Сторони, де рiшення пiдлягаСФ виконанню, клопотання може бути подано i безпосередньо до суду цiСФi Сторони.
Вiдповiдно до киiвськоi Угоди господарюючi субСФкти кожноi з держав-учасниць можуть звертатись iз клопотанням про виконання рiшення загального, арбiтражного чи третейського суду однiСФi з них безпосередньо до компетентного суду iншоi, на територii якоi це рiшення пiдлягаСФ виконанню.
Через Мiнiстерство юстицii Украiни зазначенi клопотання пересилаються в тому разi, коли такий порядок iх подання встановлено мiжнародним договором, на пiдставi якого в даному випадку проводяться визнання i виконання рiшення. У випадку, коли мiжнародним договором передбачено, що вiдповiдний iноземний суд маСФ пересилати клопотання компетентному суду Украiни через центральнi органи, цим органом СФ Мiнiстерство юстицii, якщо це прямо передбачено мiжнародним договором. Якщо ж такоi прямоi вказiвки в мiжнародному договорi немаСФ, таким центральним органом СФ Верховний Суд Украiни, який за ст.125 Конституцii Украiни СФ найвищим судовим органом у системi судiв загальноi юрисдикцii.
Однак, не зважаючи на таку змiстовну правову базу, все таки виникають складнощi в процесi визнання та виконання iноземних судових рiшень (наприклад, неможливiсть виконання через вiдсутнiсть договору мiж вiдповiдними державами), що обумовлено iснуванням рiзних правових систем i, вiдповiдно, принциповою неможливiстю унiфiкацii норм мiжнародного цивiльного процесу. Звiдси така вагома роль двостороннiх та локальних угод.
- Спiввiдношення понять визнання та виконання iноземних судових рiшень в мiжнародному приватному правi
Беззапречним СФ положення, за яким рiшення суду маСФ силу тiльки в межах тiСФi держави, суд якоi це рiшення ухвалив. У всiх iнших державах воно, саме по собi, правовоi сили не маСФ i отримуСФ ii тiльки тодi i в тiй мiрi, коли i в якiй мiрi цивiльне процесуальне законодавство цих держав допускаСФ визнання або виконання iноземних судових рiшень. Причому, як вiдомо, обовязку визнати iноземне судове рiшення в силу загальних норм мiжнародного права не iснуСФ.
Потреба у визнаннi та у виконаннi iноземних судових рiшень СФ наслiдком поширення мiжнародного товарообороту, особливо свiтовоi торгiвлi, що призводить до виникнення великоi кiлькостi спорiв мiж особами (як фiзичними, так i юридичними, а також мiж тими i iншими), що знаходяться в рiзних краiнах.
РЖ тiльки починаючи з 19-го ст. визнання судових рiшень стало предметом переговорiв при укладеннi мiжнародних договорiв, засобом, який i сьогоднi багато держав не бажають випускати з рук, доки не буде забезпечена взаСФмнiсть.
Оскiльки питання про взаСФмнiсть у доктирнi, зокрема пострадянськiй, залишаСФться спiрним, наведу деякi з думок цитованого автора. Х. Шак зауважуСФ, що на перший погляд iдея взаСФмностi спрямована на встановлення рiвностi мiж державами за межами мiжнародних договорiв, уявляСФться розумною. Проте, вимога взаСФмностi навряд чи СФ придатним засобом для досягнення цiСФi мети. По-перше, вимагаючи взаСФмностi, обидвi держави очiкують, що перший крок у цьому напрямi зробить iнша держава. По-друге, оскiльки рiшення iноземного суду не обвязково повинно бути рiшенням вiтчизняного суду позивача, то в такому випадку, так би мовити, бють вiслюка, а вважають, що бють вершника. Нарештi, в таких випадках очiкують вiд позивача подання позову, але вже до суду вiдповiдноi держави, що взагалi уявляСФться надмiрною жорстокi?/p>