Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
iльки вони створюються у вiдповiдностi до мiжнародних угод.
Формально ж слiдуючи за концепцiСФю Г.С. Фединяк та Л.С. Фединяк можна вважати, що достатнiм елементом для вiднесення дiяльностi суду до мiжнародного права СФ наявнiсть серед субСФктiв, що беруть участь в справi, iноземного громадянина або юридичноi особи. Але така концепцiя неодмiнно призведе до того, що украiнське законодавство необхiдно буде прирiвнювати до мiжнародного, коли в процесi братиме участь iноземець, не зважаючи на те, що норми мiжнародного права не застосовуватимуться i рiшення виконуватиметься на територii Украiни. Зокрема, не враховуються i не узгодженi у мiжнародному правi питання щодо меж i способiв виконання рiшень iноземних судiв, оскiльки виконання деяких з них може бути не передбаченим Законом Украiни тАЮПро виконавче провадженнятАЭ або суперечити iншим нормативним актам Украiни.
Автор також вважаСФ, що участь у судовому розглядi суддi - iноземця, наприклад, таких суддiв можуть включати до перелiку суддiв - арбiтрiв арбiтражних або третейських суддiв, не СФ достатнiм свiдченням вiднесення таких справ до мiжнародних i, зокрема, мiжнародного приватного права.
Спроби розiбратись в тому, якi вiдносини i права вiдносяться до публiчного i приватного права, робляться давно, але, на наш погляд, цi питання не мають однозначного розвязання. У противному разi необхiдно штучно розривати процес охорони i захисту прав субСФктiв у судах i арбiтражах. У звязку з цим цiкавою СФ позицiя РДрпильова Н.Ю., яким даСФться поняття мiжнародного цивiльного процесу через поняття мiжнародного спору. Так вiн вважаСФ, що спiр представляСФ собою оформлену у виглядi взаСФмних вимог суперечку мiж сторонами зовнiшньоекономiчного контракту у звязку з його невиконання або неналежним виконанням. Термiн мiжнародний вiдрiзняСФться вiд аналогiчного термiну мiжнародного публiчного права i означаСФ, що спiр включаСФ в себе тАЬiноземний елементтАЭ, тобто сторони, якi спорять мають рiзну державну належнiсть. Це зумовлюСФ практичну неможливiсть вирiшення такого спору в межах однiСФi внутрiшньо державноi правовоi системи i тим самим породжуСФться колiзiя не тiльки матерiальних, але й процесуальних норм. Термiн тАЮкомерцiйнийтАЭ означаСФ, що спiр мiж конкретними сторонами слiд вiднести до категорii спорiв по цивiльних i торгових справах. Але в цьому визначеннi викликаСФ зауваження розподiл комерцiйного спору на цивiльнi та торговi сфери дiяльностi субСФктiв спору, з чим важко однозначно погодитись хоча б тому, що мають iснувати цивiльний та господарський напрямок, що зумовлено iснуванням в Украiнi цивiльних i господарських судiв, а термiн тАЮкомерцiйнийтАЭ маСФ дещо iнше походження i не може розглядатися як квалiфiкуюча ознака спору.
Ставлячи в основу мiжнародного спору iноземних субСФктiв та норми матерiального i процесуального права, важко вiдрiзнити мiждержавнi спори, спори з iноземним, а не мiжнародним елементом, оскiльки до цього часу чiткоi градацii i класифiкацii спорiв не проведено. В усякому разi важко назвати спiр мiжнародним, коли вiн виникаСФ мiж двома юридичними особами, якi належать до рiзних держав, а в основу врегулювання спору закладено право однiСФi з них. В основi термiну тАЮмiжнароднийтАЭ закладено змiст, який стосуСФться вiдносин мiж народами, а не окремими субСФктами окремих народiв або держав. Коли ж спiр виникаСФ мiж двома особами, як правило, вони не можуть асоцiюватися з окремим народом.
Тому вважаСФться доцiльним розрiзняти мiжнароднi спори, коли спiр стосуСФться двох i бiльше краiн та спори мiж субСФктами, якi знаходяться пiд юрисдикцiСФю рiзних краiн, та називати iх тАЮспори з iноземним елементомтАЭ. Хоча ця позицiя не СФ новою, але до останнього часу багато авторiв не проводить межi мiж рiзними видами спорiв.
Дiйсно, звернення до суду з позовом у бiльшостi випадкiв зумовлено спором та порушеним або оспорюваним правом, але в подальшому маСФ йти розподiл на публiчний (суспiльний) iнтерес в обСФктивному вирiшеннi справи та приватний iнтерес позивача. РЖснують також випадки захисту прав групи осiб( груповi позови ) у цивiльному або арбiтражному процесах, тобто у цьому випадку цивiльний процес неможливо зводити лише до захисту приватного права, оскiльки можуть зачiпатися iнтереси окремих держав. Наприклад, предявлення групових позовiв, повязаних iз Чорнобильською катастрофою.
Пiдводячи пiдсумок i враховуючи положення ст. 3 Конституцii можна встановити, що окреме право громадянина визначаСФ спрямованiсть дiяльностi держави, а тому воно представляСФ державний (суспiльний) iнтерес, а не тiльки приватний. Тому, це положення маСФ бути визначальною рисою для дiяльностi державних судiв, а не.
Отже, на наш погляд , постаСФ питання про статус суду у мiжнародних вiдносинах. Але ми вважаСФмо неможливим це питання розглядати формально без врахування iСФрархiчноi структури судiв, iх належностi до державноi влади, недержавноi або наддержавноi органiзацiйноi структури або юрисдикцii.
З проведеного аналiзу автор дiйшов висновку про те, що поряд iз звичною системою визнання та виконання рiшень iноземних судiв доцiльно видiляти такий аспект як iСФрархiя вiдповiдного рiшення, що пiдлягаСФ визнанню та виконанню на територii Украiни.
Наступний, не менш важливий приклад, коли рiшення суду маСФ певнi правовi та процесуальнi особливостi, повязанi iз статусом суду в краiнi, на яку поширюСФться його юрисдикцiя. Зокрема, у цьому звязку потребуСФ аналiзу створення у Росiйськiй Федерацii iнституту мирових судiв. Це ?/p>