Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
коли субСФктом мiжнародних вiдносин виступаСФ держава, соцiологiчне поняття якоi асоцiюСФться з певним народом. Наприклад, автор вважаСФ, що присвоСФння комерцiйному арбiтражу термiну тАЮмiжнароднийтАЭ СФ некоректним, оскiльки його функцii не поширюються на врегулювання спорiв мiж державами або народами. Крiм того, держава Украiна не може встановлювати особливостi врегулювання i дiяльностi мiжнародного суду своiм законодавством.
У Законi Украiни тАЮПро мiжнародне приватне правотАЭ iноземний елемент характеризуСФться як ознака, що регулюються цим Законом та виявляСФться в однiй або кiлькох з таких форм:
- хоча б один учасник правовiдносин СФ iноземцем, особою без громадянства або iноземною юридичною особою;
- обСФкт правовiдносин знаходиться на територii iноземноi держави;
- юридичний факт, який впливаСФ на виникнення, змiну або припинення правовiдносин, мав чи маСФ мiiе на територii iноземноi держави.
Отже, розгляд справ про визнання i приведення до виконання у силу прямого посилання у Законi Украiни тАЮПро мiжнародне приватне правотАЭ на цю категорiю справ, а також за iншими ранiше наведеними критерiями, говорить про належнiсть цих правовiдносин до мiжнародного приватного права.
Але цi зауваження стосуються лише поверхневого синтаксичного аналiзу загальноприйнятоi термiнологii.
Слiд вiдмiтити зокрема, що iснуСФ багато наукових праць, якi присвяченi дiяльностi мiжнародних комерцiйних арбiтражiв, але в них практично не робиться спроба знайти мiiе мiжнародному процесу по вирiшенню спорiв нi в господарському, нi в цивiльному, нi в арбiтражному процесi. РЖснують й позицii науковцiв, якi приходять до аналiзу державного контролю арбiтражних рiшень через норми мiжнародних договорiв i Директив (наприклад, Про електронну комерцiю).
РЖншi автори розглядають мiжнароднi спори, а судовi рiшення визначають джерелом мiжнародного публiчного i приватного права, тобто не вiдносять процес вирiшення справ до мiжнародного публiчного або приватного права. З цiСФю концепцiСФю можна було б погодитися, але при розглядi справ у судах виникають процесуальнi вiдносини, субСФктами яких СФ iноземнi громадяни, тому такi вiдносини також можуть характеризуватися як мiжнароднi. При розглядi таких справ судами Украiни можуть також застосовуватися норми iноземного права, зокрема, коли постане питання про правомiрнiсть вирiшення справ на пiдставi норм iноземного або мiжнародного права.
Бiльшiсть росiйських i украiнських процесуалiстiв у вiдповiдностi до сучут визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв належним до цивiльного процесу з iноземним елементом. Хоча ця концепцiя базуСФться на рiвностi в умовах визнання i приведення до виконання як арбiтражних рiшень украiнських судiв, так й iноземних, але необхiдно брати до уваги положення про те, що перегляд таких рiшень здiйснюСФться у межах цивiльного процесу. Автор вважаСФ, що таким чином нiвелюються мiжнароднi аспекти iноземних рiшень i рiшення iноземних судiв позбавляються особливого статусу, оскiльки у такому випадку апеляцiйним судам Украiни складно враховувати принцип взаСФмностi та iншi особливостi визнання iноземних рiшень, що необТСрунтовано спрощуватиме iх розгляд.
Виходячи з аналiзу порядку визнання та виконання рiшень iноземних судiв, нас, в першу чергу, цiкавлять питання правового змiсту врегулювання мiжнародних спорiв, але практична дiяльнiсть в наш час без вiдповiдного теоретичного обТСрунтування здаСФться неможливою, а тому постають й питання про те, яким же правом маСФ регламентуватись врегулювання мiжнародних спорiв в Украiнi щодо порядку визнання та виконання рiшень iноземних судiв. Тут можна навести багато позицiй вчених, якi проаналiзованi в роботах украiнських фахiвцiв мiжнародного права, за якими вирiшення спорiв вiдноситься до мiжнародного приватного або до мiжнародного публiчного права. Зокрема, цiкавою для аналiзу СФ позицiя А.РЖ. ДмитрiСФва, В.РЖ. Муравйова, якi займаються дослiдженням мiжнародного публiчного права i не включають питання про вирiшення мiжнародних спорiв до цiСФi диiиплiни, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк та О.С. Скарiдова, якi дослiджують мiжнародне приватне право i розглядають лише мiжнародний цивiльний процес, але не виконання рiшень суду або арбiтражу. Загалом, можна констатувати збiг позицiй рiзних науковцiв вiдносно вирiшення мiжнародних спорiв, але на скiльки ця позицiя обТСрунтована, вважаСФться необхiдним перевiрити. Зокрема, Т.Н. НешатаСФва вiдносить до мiжнародного цивiльного процесу питання визнання i виконання рiшень iноземних судiв, арбiтражiв, третейських судiв.
Якщо ми виходимо з принципу охорони i захисту субСФктивного права, то цю концепцiю можна однозначно приймати як вiрну. Але при бiльш докладному аналiзi, можна помiтити, що суд СФ публiчним iнститутом, а не приватним. Формулюючи субСФктний склад мiжнародного приватного права вченi визначають, що субСФктами вiдносин у мiжнародному приватному правi СФ, передусiм, фiзичнi та юридичнi особи, iнодi держави, а специфiкою вiдносин наявнiсть тАЮiноземного елементутАЭ. Таким чином, суд важко розцiнювати як юридичну особу або прирiвнювати до держави i вважати субСФктом мiжнародного приватного права.
ОстаннСФ положення можна розглядати з двох позицiй, оскiльки iснують суди державнi i недержавнi, а останнi можна подiляти на суди, що знаходяться пiд юрисдикцiСФю держави та на наддержавному або мiждержавному рiвнi, оск