Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
вох краiн, а також при укладеннi договорiв про правову допомогу.
- ВважаСФться, що правовий змiст процедури визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв за мiжнародними договорами та конвенцiями зумовлюСФ необхiднiсть застосування спрощеноi процедури розгляду таких справ, а тому доцiльно внести доповнення до роздiлу РЖРЖ ЦПК, а саме: передбачити можливiсть вирiшення таких справ у порядку наказного провадження.
- Обгрунтована можливiсть застосування при ви рiшеннi справ про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв порядку розгляду цивiльних справ судом, передбаченого главою 9 ЦПК щодо заочного розгляду справи.
- Доведено, що при встановленi суддею у клопотаннi про визнання i приведення до виконання рiшення iноземного суду недолiкiв, вони можуть бути усуненi за ст. 121 ЦПК у встановленi судом строки, тобто таке клопотання повинно бути залишеним без руху . Якщо ж стягувачем не будуть усуненi зазначенi недолiки, вважаСФться можливим застосовувати ч. 2 ст. 121 ЦПК, i тодi клопотання буде вважатися неподаним i повертатиметься стягувачевi.
- Доведена доцiльнiсть щодо колегiальностi ( у складi: суддi та двох народних засiдателiв) розгляду справ про визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв у справах, де маСФ мiiе невiдповiднiсть рiшення iноземного суду публiчному порядку Украiни, оскiльки у таких справах наявний публiчний елемент та вони характеризуються певною специфiкою та мають труднощi при iх вирiшеннi.
- При розглядi справ про визнання i приведення до виконання рiшення iноземного суду, за яким передбачаСФться звернення стягнення на майно iноземного громадянина, уповноважений суд маСФ повiдомляти консульську установу держави, про розгляд справи вiдносно прав та обов?язкiв громадянина, який знаходиться пiд юрисдикцiСФю цiСФi держави.
- Рiшення iноземного суду не може за iнiцiативою державного суду перевiрятися на його вiдповiднiсть публiчному порядку, оскiльки така перевiрка рiшення може зумовлюватися лише заявою зацiкавленоi особи.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатiв. Отриманi автором теоретичнi положення можуть бути використанi для подальшого розвитку цивiльного процесу, мiжнародного цивiльного процесу, виконавчого провадження, вдосконалення законодавства та юридичноi практики, термiнологiчноi бази тощо. Вони можуть бути методологiчною основою та теоретичним пiдТСрунтям для подальших наукових дослiджень цiСФi тематики. Результати дослiдження також можуть бути використанi пiд час навчальноi працi, а саме при розробцi лекцiй спец.курсу Визнання та виконання iноземних судових рiшень.
РОЗДРЖЛ РЖ ПОРРЖВНЯЛЬНРЖ АСПЕКТИ ВИЗНАННЯ РЖ ПРИВЕДЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РРЖШЕНЬ РЖНОЗЕМНИХ СУДРЖВ
- Визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв як iнститут мiжнародного цивiльного процесу
Проблема визнання i виконання рiшень iноземних судiв, зокрема, й iноземних недержавних установ, до яких вiдносяться арбiтражнi та третейськi суди, iснуСФ давно, але вона розглядалась в основному науковцями лише крiзь призму виконання мiжнародних угод, а тому це питання в свiтлi охорони i захисту прав громадян i юридичних осiб стаСФ дедалi актуальнiшим, що зумовлюСФться розвитком мiжнародних економiчних стосункiв. РЖсторичнi i економiчнi передумови розвитку цього iнституту мiжнародного права розглянутi у багатьох роботах, серед яких необхiдно видiлити роботи А.РЖ. Муранова. Зокрема, останнi публiкацii, присвяченi цiй темi, свiдчать, що росiйськi вченi продовжують дослiдження у цьому напрямку, але iх працi здебiльшого присвяченi виконанню лише арбiтражних (третейських) судiв.
Однак, однозначноi доктрини щодо визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв нi в Украiнi, нi в iнших краiнах ще не створено. Автор не заперечуСФ належнiсть цього питання до мiжнародного цивiльного процесу, але пропонуСФ розглядати й новий пiдхiд до вирiшення цiСФi проблеми, а саме з урахуванням функцii судовоi влади у державi, структури та спецiалiзацii судових органiв та аналiзу юридичноi практики.
Мiжнароднi аспекти врегулювання спорiв щодо визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв, на наш погляд, комплексно не розглядались, а тому на практицi i на законодавчому рiвнi виникають деякi неузгодженостi та неточностi. Тому автором пропонуСФться провести вiдповiдну класифiкацiю способiв врегулювання зазначених мiжнародних спорiв за рiзними критерiями.
За звичай, в юридичнiй лiтературi видiляють одним iз основних критерiiв для вiдокремлення мiжнародних спорiв - субСФктний склад. На скiльки такий подiл СФ справедливим можна пересвiдчитись на прикладi, коли подружжя одружилось в однiй краiнi, а розлучитись бажаСФ в iншiй. Зокрема, таку дiю вважати мiжнародною дуже складно, хоча, за звичай, й маСФ застосовуватись як мiнiмум законодавство двох краiн. Але для того, щоб ця ситуацiя набула ознак належностi до мiжнародного права необхiдною умовою СФ застосування при вирiшеннi спiрних вiдносин мiжнародноi угоди мiж двома краiнами або багатостороннього договору (конвенцii). Тобто виходячи iз субСФктного складу вважати, що спiр набув мiжнародного характеру важко, хоча б тому, що спiр вiдбуваСФться мiж двома приватними субСФктами, а не мiж державами. У звязку з цим можна також вважати, що поняття тАЮмiжнародне приватне правотАЭ деякою мiрою штучне, якщо не брати до уваги приватне (субСФктивне) право тАЮокремоготАЭ народу певноi держави, тобто випадки,