Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?оложення до цих пiр не вплинуло на стосунки мiж Украiною та Росiйською ФедерацiСФю на предмет визнання рiшень постановлених саме мировим суддею, але вважаСФться необхiдним цей аспект прокоментувати.
В даний час вiдбуваСФться вiдновлення мирового суду, що iснував у Росii до революцii (ст.4 Закону "Про судову систему Росiйськоi Федерацii"). При цьому, мировий суд вважаСФться нижчою ланкою системи судiв загальноi юрисдикцii, тобто нижче, нiж районнi (мiськi) суди. Це положення яскраво можна продемонструвати на прикладi оскарження рiшення мирового суддi, що здiйснюСФться у вiдповiдному районному судi, а не в судi вищоi iнстанцii. Хоча таке провадження й називаСФться апеляцiСФю, але його не слiд ототожнювати з апеляцiйним провадженням у судах Украiни, оскiльки воно статусом нижче. Рiшення ж районного суду оскаржуються до касацiйноi iнстанцii (за нашою правовою системою до апеляцiйного суду). Сам статус мирового суддi маСФ неоднозначний характер, оскiльки мировi суддi за ст. 6 Закона "О мировых судьях в Российской Федерации" або призначаються на посаду законодавчим (представницьким) органом державноi влади субСФкта РФ, або обираються на посаду населенням вiдповiдного судовоi дiлянки в порядку, установленому законом субСФкта РФ.
Якщо представити, що рiшення по цивiльних справах можуть бути постановленi й ПрезидiСФю Верховного Суду Росiйськоi Федерацii, то постаСФ питання про вiдповiдний статус такого рiшення, особливо у порiвняннi з рiшеннями мирового суддi. Отже, автор вважаСФ, що неможливо виконувати рiшення мирових суддiв Росiйськоi Федерацii або iншоi краiни з подiбною правовою системою, без врахування статусу суду, що постановив рiшення. Це положення, на наш погляд , зумовлюСФ необхiднiсть внесення вiдповiдних змiн до мiжнародних договорiв або надання таким рiшенням в краiнi, пiд юрисдикцiСФю якоi перебуваСФ суд, бiльшоi юридичноi сили, якщо iнше не передбачене мiжнародним договором. Наприклад, у взаСФмовiдносинах з Росiйською ФедерацiСФю пропонуСФться не приймати до виконання рiшення мирових суддiв до тих пiр, доки вiдповiдне положення не буде узгоджено з мiжнародними договорами.
ВважаСФться доцiльним пiдкрiпити свою позицiю таким аргументом, коли пiдписуСФться договiр про взаСФмне визнання i виконання рiшень судiв сторони можуть ознайомитись з системою судовоi влади, коли ж створюСФться нова гiлка судовоi влади, яка вважаСФться нижчою вiд тих, якi iснували на момент пiдписання вiдповiдноi угоди, то перед визнанням i приведенням до виконання рiшення такого органу держава маСФ повiдомити iншу сторону договору про правовий статус такого суду. РЖнший варiант вирiшення мiждержавних вiдносин це приведення такого рiшення до статусу рiшень, що iснували на момент пiдписання вiдповiдноi угоди. Наприклад, перед передачею такого рiшення для виконання в iншiй краiнi воно маСФ бути переглянутим на його вiдповiднiсть закону i нормам мiжнародного права судом, що iснував на момент пiдписання вiдповiдноi угоди.
Зрозумiло, що кожна незалежна держава вправi створювати рiзнi за правовим статусом суди, але питання про правовий статус iх рiшень може стосуватись прав громадян iншоi договiрноi сторони, а тому третiй варiант вирiшення цiСФi ситуацii це додаткова угода або повiдомлення повноважних органiв держави, в якому маСФ квалiфiкуватись статус рiшення такого органу.
Отже, на нашу думку , питання визнання i виконання рiшень iноземних судiв на сучасному етапi розвитку мiжнародних вiдносин аналiзуються лише на предмет загального визнання або виконання рiшень, без врахування статусу органу, що його постановив. Якщо ж прийняти запропоновану автором концепцiю, то доцiльно також вiдрiзняти тi органи, якi вправi вирiшувати питання про визнання та виконання рiшення на територii Украiни залежно вiд статусу органу, що постановив рiшення та враховувати, тi правовi аспекти, яких стосуСФться рiшення. Наприклад, рiшення суду переглядалось касацiйною iнстанцiСФю в тiй краiнi, де воно постановлене i залишено в силi, тобто була здiйснена його перевiрка на вiдповiднiсть закону вищою судовою iнстанцiСФю краiни, тому виходить, що таке рiшення маСФ надiлятись особливим статусом, а не вважатись таким, що прийняте судом першоi iнстанцii.
Повертаючись до мiжнародних аспектiв, в даному випадку можна стверджувати, що таке рiшення вправi перевiряти на вiдповiднiсть нормам мiжнародного права РДвропейський Суд з прав людини, а в наступному Конституцiйний Суд Украiни, тобто необхiдно брати до уваги вiдповiдну iСФрархiю судiв як у самiй краiнi, так i за ii межами, але ми таким чином не беремо до уваги, що в Украiнi iснуСФ Верховний Суд, який може вважатись рiвним лише вищому суду iншоi держави. Тому автор вважаСФ, що Верховний Суд Украiни вправi здiйснювати перегляд рiшень вищого суду iноземноi держави на предмет вiдповiдностi його рiшення законодавству Украiни, але лише у тому випадку, коли справа стосуСФться прав та iнтересiв громадянина Украiни, а не iноземноi особи, яка знаходиться пiд юрисдикцiСФю краiни, суд якоi постановив рiшення.
При цьому, вважаСФмо, що питання стабiльностi рiшень iноземних судiв та мiжнародний характер розглядуваного питання зумовлюСФ необхiднiсть з певною повагою вiдноситись до рiшень iноземних судiв, особливо прийнятих вищими судами iноземних держав. Однак, необхiдно брати також до уваги, що Украiна як правова держава маСФ дбати, в першу чергу, про права власних громадян (ст. 3 Конституцii), тому вважаСФться, що можливим i доцiльним СФ запровади