Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
арбiтражу, Украiнi бажано забезпечити дотримання наступноi рiвноваги. З одного боку, необхiдно установити такi правила, що вiдповiдають вимогам ефективностi третейського розгляду, що забезпечуСФться iнститутом "судовоi пiдтримки" - примусовим виконанням рiшень третейських судiв. З iншого боку, необхiдно утриматися вiд прийняття у нацiональному законодавствi норм, що припускають надмiрне судове втручання у розгляд справ арбiтражами. Але необхiдно адекватно сприймати рiшення iноземних арбiтражiв, як подiбнi рiшення арбiтражiв Украiни визнаються та приводяться до виконання в iноземних краiнах.
Тому загалом автор погоджуСФться з необхiднiстю унiфiкацii не тiльки процедури розгляду арбiтражних справ у модельному Арбiтражному процесуальному кодексi СНД, а й визначаСФ потребу в однаковому сприйняттi рiшень арбiтражних судiв в краiнах СНД та на мiжнародному рiвнi. При цьому, Украiна може виступати субСФктом нормотворчих iнiцiатив.
2.2 Пiдвiдомчiсть, пiдсуднiсть та порядок подання клопотань про визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв
Аналiз питань пiдвiдомчостi i пiдсудностi клопотань про визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв доцiльно розпочати з проблемних аспектiв. Якщо питання пiдсудностi на теоретичному рiвнi не викликають проблем i добре дослiдженi фахiвцями, якi визначають умови пiдсудностi справ, то проблеми пiдвiдомчостi справ судам призводять до значних труднощiв на практицi. Зокрема, арбiтражнi суди не приймають до свого провадження справи за позовами до вiдповiдачiв, мiiезнаходження яких за межами Украiни, свiдченням чого СФ судова практика Вищого арбiтражного суду Украiни. Виняток становлять випадки, коли мiждержавними договорами чи угодами Украiни передбачене iнше, як наприклад, у п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирiшення спорiв, повязаних iз здiйсненням господарськоi дiяльностi, 1992 р.. Згiдно з вказаною нормою пiдвiдомчiсть спорiв може визначатись угодою сторiн (договiрна пiдвiдомчiсть) за винятками, викладеними у пп. 3 i 4 ст. 4 зазначеноi Угоди. Якщо сторони домовилися вирiшити спiр у арбiтражному судi Украiни, пiдсуднiсть справи визначаСФться за загальними правилами територiальноi та предметноi пiдсудностi. Як правило, у судовiй практицi правильно застосовуються вiдповiднi норми.
Проблемними ж вважаються питання, коли вирiшуСФться спiр про можливiсть визнання i приведення до виконання неординарних рiшень iноземного суду iншим способом, нiж передбачаСФ сучасне законодавство. Так, дослiджуючи матерiали Верховного Суду Украiни привертаСФ на себе увагу ухвала судовоi колегiя в цивiльних справах вiд 21 жовтня 1998 року, за якою НВФ "Ареса-Сервiс" звернулася до суду iз заявою про затвердження мировоi угоди у порядку часткового виконання рiшення Мiжнародного арбiтражного суду при Бiлоруськiй торгово-промисловiй палатi вiд 10 квiтня 1997 р. Ця справа тривалий час розглядалась судами Украiни, а у наступному судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Украiни постановила: судовi рiшення скасувати i направити справу на розгляд суду першоi iнстанцii. Тобто, на наш погляд, дана справа пiдкреслюСФ складнiсть вирiшення питання пiдвiдомчостi, оскiльки процедура визнання i приведення до виконання рiшення iноземного арбiтражного суду була порушена з самого початку. Мирова угода мала мiiе стосовно часткового виконання рiшення арбiтражного суду, тобто це питання не може розглядати суд першоi iнстанцii.
Автор вважаСФ, що визначаючи пiдвiдомчiсть правового питання суду необхiдно враховувати правовий статус iноземного арбiтражного рiшення, а тому навiть затвердження умов мировоi угоди маСФ здiйснювати суд, який розглядатиме питання про визнання i приведення до виконання самого рiшення, а не той, що розглядав справу по сутi.
Загалом клопотання про визнання й виконання судового рiшення (рiшення третейського суду), постановленого на територii держави-Договiрноi Сторони, вiдповiдно до Киiвськоi Угоди вирiшуСФться компетентним судом iншоi Договiрноi Сторони за правилами цiСФi Угоди. Наявнiсть у клопотаннi посилань на Нью-Йоркську або РДвропейську конвенцiю сама по собi не може бути пiдставою для вiдмови в його задоволеннi.
Оскiльки згiдно зi ст. 84 Закону "Про виконавче провадження" (1999)рiшення iноземних судiв (арбiтражiв) визнаються й виконуються в Украiнi за вiдповiдними мiжнародними договорами (конвенцiями, угодами) за ii участю, то в разi, коли держава, до якоi надiйшло клопотання про виконання рiшення суду чи арбiтражу, не СФ учасницею такого договору, суди Украiни не розглядають цього клопотання i вiдмовляють у його прийняттi на пiдставi п. 2 ст. 122 ЦПК Украiни, крiм випадкiв, коли арбiтражнi рiшення вiдповiдно до застережень Украiни до Нью-Йоркськоi Конвенцii виконуються на умовах взаСФмностi. Разом з тим для вирiшення питання про визнання й виконання рiшення не маСФ правового значення, чи була особа, щодо якоi постановлено рiшення судом (арбiтражем) Договiрноi Сторони мiжнародного договору, громадянином цiСФi держави, якщо iнше не випливаСФ з даного договору.
Нинi клопотання про визнання й виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв в Украiнi подаються в порядку, визначеному вiдповiдним мiжнародним договором, ЦПК, Законом Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж(1994) та Законом Украiни Про мiжнародне приватне право(2005).
Згiдно зi ст. 53 Мiнськоi Конвенцii воно подаСФться в компетентний суд Договiрноi Сторони, де рiшення пiдляг