Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?шень iноземних судiв. Оскiльки розгляд справ у порядку позовного провадження, зумовлений вирiшенням спору про право то, найпоширенiшим при визнаннi i приведеннi до виконання рiшень iноземних судiв буде позовне провадження. Це зумовлено тим, що загальнi правила розгляду справ позовного провадження дозволяють вирiшити спiр про право. Справи про визнання та приведення до виконання рiшень iноземних судiв повязанi з правом особи на вiдновлення ii прав на територii Украiни, тобто й тут потенцiйно маСФ мiiе спiр про право такоi особи. Зокрема, ця позицiя пiдкрiплюСФться вiднесенням цього права до Закону Украiни тАЮПро мiжнародне приватне правотАЭ. Автором зазначено, що спiр у таких справах СФ потенцiйно можливим, коли зобовязана особа здатна i маСФ вiдповiднi докази, щоб заперечити можливiсть визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв в Украiнi. Тому маСФ iснувати передбачена законодавством чiтка процедура, яка б дозволила вислухати потенцiйнi заперечення проти вимог заявника.
У той же час, не виключена можливiсть, що деяка категорiя справ iноземним судом буде постановлена вiдносно охоронюваних законом iнтересiв громадян (рiшення про визнання), а тому вони й мають визнаватися у порядку окремого провадження. Але рiшення мiжнародних арбiтражних судiв завжди передбачають участь у справi позивача та вiдповiдача, тобто вирiшення спору про право, тому такi справи мають, однозначно, розглядатися за правилами позовного провадження.
Але посилання на зазначену постанову ПВСУ вважаСФться неможливим як на законодавчо встановлений порядок вирiшення таких справ, оскiльки суддя при вирiшеннi правового питання маСФ застосовувати ЦПК, а зазначена ж Постанова служила тАЮорiСФнтиромтАЭ при вирiшеннi цих справ до прийняття у 2004 роцi нового ЦПК. Тепер з прийняттям нового ЦПК порядок визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв став ще бiльш неузгодженим, проблемним та актуальним, оскiльки одразу постане питання про можливiсть застосування передбаченого постановою ПВСУ порядку у вiдповiдностi до положень нового ЦПК.
Тому автор вважаСФ, що необхiдно на науковому рiвнi встановити i обТСрунтувати всi особливостi розгляду справ про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв, а потiм регламентувати iх у новому ЦПК як окремий порядок розгляду специфiчних справ у цивiльному процесi.
Розпочнемо аналiз сучасних концепцiй розвитку процедури розгляду справ про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв з оцiнки можливостi розгляду таких справ у наказному провадженнi.
Характерний змiст наказного провадження (роздiл РЖРЖ нового ЦПК) проявляСФться: спрощена процедура розгляду справи судом, яким будуть перевiрятися лише наявнiсть вiдносно безспiрних доказiв, якi встановлюють заборгованiсть боржника. Так, за ч. 2 ст. 102 ЦПК Украiни видача судового наказу провадиться без судового розгляду i виклику стягувача та боржника для заслуховування iх пояснень. Тобто при наявностi рiшення iноземного суду про встановлення заборгованостi, можна було б говорити про необхiднiсть розгляду справ про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв саме у наказному провадженнi, яке зумовлюСФ спрощену процедуру розгляду таких справ.
Перешкодою, яка не дозволяСФ за новим ЦПК використати наказове провадження для розгляду таких справ СФ положення ст. 97 ЦПК( 2005 року), за якою заява про видачу судового наказу подаСФться до суду першоi iнстанцii за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом. В той же час у ст.392 нового ЦПК даСФться перелiк судiв, якi розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду. Аналiзуючи дану норму можна з впевненiстю сказати, що у нiй йдеться саме про пiдсуднiсть даних справ судам. Такими судами СФ суди першоi iнстанцii. У ч.1 йдеться про загальне правило пiдсудностi питання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду на клопотання стягувача така справа розглядаСФться судом за мiiем проживання ( перебування ) або мiiезнаходженням боржника, у ч.2- йдеться про випадок, якщо боржник не маСФ мiiя проживання ( перебування ) або мiiезнаходження на територii Украiни або його мiiе проживання ( перебування ) або мiiезнаходження невiдоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду розглядаСФться судом за мiiезнаходження в Украiнi майна боржника. У ч.1,2 йдеться про пiдсуднiсть, але як розцiнювати цi правила пiдсуднiстi для даноi категорii справ. ВиникаСФ запитання: чи цi справи пiдпадають за аналогiСФю пiд правила пiдсудностi позовного провадження, зокрема статей 109, 110, 114 ЦПК ( в редакцii 2005 року) чи правила пiдсудностi наказного провадження. Вiдповiдь на це питання можна дати лише тодi, коли ми визначимося у якому видi провадження будуть розглядатися справи про визнання та приведення до виконання рiшень iноземних судiв. Залежно вiд цього необхiдно буде внести доповнення у ст.110 ЦПК (2005 року) , де йдеться про пiдсуднiсть справ за вибором позивача з урахуванням положення, яке закрiплене у ч.2 ст.392 ЦПК (2005 року) чи необхiднiстю доповнення ст.114 ЦПК, де йдеться про виключну пiдсуднiсть. Чи розцiнювати правила про пiдсуднiсть для категорii справ про визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв як виняток iз загального правила ,тобто спецiальнi правила пiдсудностi, а дане провадження як самостiйне виходячи з ч.2 ст.15 ЦПК (2005 року) де йдеться про те, що законом може бути передбачено розгляд iнших справ за правилами цивiл?/p>