Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ного судочинства.
Автором же вважаСФться, що правовий змiст процедури визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв ( роздiл УРЖРЖРЖ нового ЦПК ) за мiжнародними договорами та конвенцiями зумовлюСФ необхiднiсть застосування спрощеноi процедури розгляду таких справ, а тому формальну суперечнiсть ст. 97 ЦПК (2005 року) доцiльно лiквiдувати шляхом внесення доповнення до роздiлу РЖРЖ нового ЦПК, а саме положення про можливiсть вирiшення у порядку наказного провадження справ про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв, а також вiдповiдних постатейних доповнень.
Хоча автор вважаСФ, що наказне провадження це оптимальний шлях прискорення вирiшення безспiрних питань, а не всiх справ взагалi, але при наявностi у вiдповiдача обТСрунтованих заперечень проти винесення судового наказу, звернення до суду пiсля вiдмови у видачi судового наказу до наказного провадження, як правило, лише збiльшить строк вирiшення питання. Так, за ст. 106 ЦПК (2005 року), заява боржника (буквально, будь-яка - уточнено автором) про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, СФ пiдставою для скасування судового наказу, оскiльки застосований вираз тАЮрозглядаСФться судом протягом пяти днiвтАЭ не встановлюСФ предмету розгляду i у ЦПК не визначено iнших можливих варiантiв ухвал, наприклад, про вiдхилення заяви боржника тощо. Таким чином, при всiх позитивних рисах наказного провадження для прискорення вирiшення справ законодавцем акцент все ж таки робиться на обСФктивностi судового наказу, який вважаСФться неможливим виносити при наявностi у боржника заперечень проти цього.
Аналогiчно, на нашу думку, маСФ вирiшуватися й питання про можливiсть винесення заочного рiшення, оскiльки за ч. 4 ст. 169 ЦПК (2005 року) пiдставами для винесення заочного рiшення вважаються:
- обставини, що свiдчать про поважнiсть причин неявки в судове засiдання i неповiдомлення iх суду;
- наявнiсть у справi доказiв про це.
Тобто новий порядок розгляду цивiльних справ судом, передбачений главою 8 роздiлу РЖРЖРЖ нового ЦПК щодо заочного рiшення, за своiм характером свiдчить про можливiсть його застосування при вирiшеннi питання про визнання та виконання в Украiнi рiшень iноземних судiв.
Але неможливо ст. 225 ЦПК ( в редакцii 2005 року), якою мав бути встановлений порядок заочного розгляду справи, вважати такою, що чiтко встановлюСФ сам порядок розгляду справи без участi вiдповiдача. Зокрема, положення про те, що про заочний розгляд справи суд постановляСФ ухвалу, не може вiдноситися до порядку розгляду справи, оскiльки саме винесення такоi ухвали маСФ тАЮсимволiзуватитАЭ про перехiд до розгляду справи у порядку заочного рiшення, а не розцiнюватися як складова частина порядку розгляду справи. Тобто все, що маСФ вiдбуватися пiсля винесення такоi ухвали й маСФ вважатися порядком винесення заочного рiшення.
Вiдносно ж зазначеного у ст. 225 ЦПК (2005 року) положення про те, що розгляд справи i ухвалення рiшення проводиться за загальними правилами з винятками i доповненнями, встановленими цiСФю главою, то це положення вважаСФться недостатньо обТСрунтованим. Зокрема, про який порядок йдеться у цiй нормi? Якщо у ст. 226 нового ЦПК чiтко встановленi вимоги, яким маСФ вiдповiдати рiшення суду, з посиланням на конкретнi норми ЦПК, то у ст. 225 ЦПК також вважаСФться доцiльним конкретизувати поняття тАЮзагальнi правилатАЭ.
Наприклад, коли вiдсутнiй вiдповiдач по справi, то стадiя дебатiв може перетворюватися лише на формальнiсть, оскiльки позивачу необхiдно буде дебатувати самому iз собою, вiдносно наданих ним же пояснень, тобто ця стадiя перетворюСФться на формальнiсть через те, що нiхто не може заперечити проти наданих ним доводiв. Необхiдно вiдмiтити, що у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду Украiни тАЮПро практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв i про скасування рiшень, постановлених у порядку мiжнародного комерцiйного арбiтражу на територii УкраiнитАЭ говориться про те, що при судовому розглядi зазначених справ стадiя дебатiв не застосовуСФться. Отже, це положення пiдтверджуСФ правильнiсть запропонованоi автором концепцii.
, , , , () , , . , , , &#