Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
вiдомлення про день i час, на якi було призначено судове засiдання.
Вiдносно можливостi особи надавати своi пояснення або заперечення проти позову, то така особа вправi передавати своi пояснення безпосередньо до суду або шляхом поштового повiдомлення. Зрозумiло, що подавати своi пояснення або заперечення проти позову це право, а не обовязок сторони, тому суд може вирiшити справу без таких пояснень, але це необхiдний захiд для того, щоб рiшення набуло ознак обСФктивностi. Тому окремо повiдомляти особу про ii право подавати пояснення або заперечення проти позову арбiтражний суд не зобовязаний, що на практицi вiдтворюСФться таким чином суд надсилаСФ сторонi регламент арбiтражного суду. Особа маСФ право звернутись за правовою допомогою до адвокатiв, якi й можуть сприяти в юридично грамотному захистi прав конкретноi особи. УявляСФться, що адвокат може виступати свiдком в судi з приводу того, чи готувались заперечення проти позову або пояснення вiдносно обставин справ, а також висловити свою правову позицiю вiдносно правомiрностi дiй арбiтражного суду, коли пояснення не були врахованi при винесеннi рiшення.
В юридичнiй практицi iснують випадки, коли в рiшеннi суду i не тiльки арбiтражного допускаються помилки, якi не можна квалiфiкувати за ст. 375 КК як завiдомо неправосуднi, а можна розцiнювати як постановленi внаслiдок помилки. Тому, не зважаючи на те, що стороною можуть бути переданi пояснення по справi або заперечення проти позову, але такi пояснення або заперечення на практицi можуть бути не врахованi при винесеннi рiшеннi. Отже, вважаСФться, що волевиявлення сторони, яка дала згоду на розгляд справи арбiтражним судом, не можна квалiфiкувати як згоду на будь-яке рiшення такого суду.
Будь-яка особа сподiваСФться на обСФктивне i законне вирiшення справи, тому автором й вважаСФться, що у разi вiдсутностi у мотивувальнiй частинi рiшення арбiтражного суду аргументiв i доводiв, за якими пояснення сторони вважаються такими, що не можуть бути врахованi при винесеннi рiшення, фактично така особа позбавляСФться права бути заслуханою. Отже, таке рiшення обСФктивним i законним назвати важко. Звiдси випливаСФ й обовязок держави захистити право такоi особи, про що автором вже говорилося вище.
Якщо ж рiшення винесено по спору, не передбаченому чи такому, що не пiдпадаСФ пiд умови арбiтражного застереження в договорi, то це положення СФ пiдставою для того, щоб не визнавати його або не приводити до виконання. В п. тАЮстАЭ ст. 5 Конвенцii, по сутi, йдеться про угоду, в якiй застережена угодою лише частина спiрних питань, якi можуть виникнути у правовiдносинах сторiн. Цей висновок випливаСФ з вислову: тАЮмiстить постанови з питань, що виходять за межi арбiтражноi угоди чи арбiтражного застереження в договорi, з тим, однак, що якщо постанови з питань, охоплюваних арбiтражною угодою чи застереженням, можуть бути вiддiленi вiд тих, котрi не охоплюються такою угодою чи застереженнямтАЭ.
Для правильного розумiння цього положення доцiльно проаналiзувати Закон Украiни тАЮПро мiжнародний комерцiйний арбiтражтАЭ, в якому маСФ iснувати подiбне положення. Але як зазначалось ранiше, таке положення в даному Законi не встановлене. Тому автором пропонуСФться вiдтворити в Законi Украiни тАЮПро мiжнародний комерцiйний арбiтражтАЭ i доповнити цей Закон ст. 16-1 такого змiсту: тАЮАрбiтражне рiшення не може виноситися по спору, не передбаченому чи такому, що не пiдпадаСФ пiд умови арбiтражноi угоди чи арбiтражного застереження в договорi, чи мiстить постанови з питань, що виходять за межi арбiтражноi угоди чи арбiтражного застереження в договорi, з тим, однак, що якщо постанови з питань, охоплюваних арбiтражною угодою чи застереженням, можуть бути вiддiленi вiд тих, котрi не охоплюються такою угодою чи застереженням, то та частина арбiтражного рiшення, що мiстить постанови з питань, охоплюваних арбiтражною угодою чи арбiтражним застереженням у договорi, може бути визнана i приведена до виконаннятАЭ. Така пропозицiя повною мiрою вiдповiдатиме умовам Конвенцii та конкретизуватиме повноваження третейського та арбiтражного суду.
З Конвенцii також випливаСФ, що виконання рiшення може бути скасовано або призупинено виконанням компетентною владою краiни, де воно було постановлене або краiни, закон якоi застосовуСФться. ОстаннСФ положення потребуСФ аналiзу на предмет доцiльностi, оскiльки застосування законодавства не можна вважати достатньою пiдставою для призупинення або скасування рiшення, оскiльки така краiна не може вважатись зацiкавленою у цих дiях. Заiнтересованими можна вважати такi краiни, пiд юрисдикцiСФю яких перебувають: позивач, стягувач, суд, що постановив рiшення. РЖнтереси таких краiн, на наш погляд , зумовлюються захистом прав та iнтересiв iх субСФктiв, у тому числi й тАЮрепутацiiтАЭ суду, що постановив рiшення. Зокрема, на державних iнтересах акцентуСФ свою увагу й Траспов Р.А. Так, вирiшуючи питання про застосування застереження про публiчний порядок, суд неминуче зiштовхуСФться з проблемою досягнення балансу мiж декiлькома конкуруючими iнтересами: внутрiшнiми та мiжнародними. З одного боку, державний суд не повинен дозволяти виконання арбiтражного рiшення, визнання або виконання якого суперечить принципам, що формують публiчний порядок власноi краiни. З iншого боку, державний суд не повинен допускати такий стандарт застосування застереження про публiчний порядок, який би порушував принцип остаточностi iноземного арбiтражного рiшення.
Таким чином, автор вважаСФ необхiдним розглядати ?/p>