Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?и 2 статтi 53 Конвенцii про правову допомогу i правовi вiдносини по цивiльним, сiмейним, i кримiнальним справам зацiкавлена сторона вправi направити своСФ клопотання в суд, що винiс рiшення в справi по першiй iнстанцii, який пересилаСФ його зi своiм супровiдним листом у компетентний суд iноземноi держави - учасника СНД.
Зокрема, Компетентним судом Республiки Бiлорусь СФ суд за мiiем перебування боржника або за мiiем перебування його майна вiдповiдно до пункту 2 Додатка 2 до Господарського процесуального кодексу. Компетентнi суди в iнших державах - учасницях СНД встановлюються законодавчими актами цих держав. РЖнформацiю про компетентнi суди iноземних держав господарськi суди областей вправi запитувати у вiддiлi мiжнародних вiдносин Управлiння законодавства i мiжнародних вiдносин Вищого Господарського Суду Республiки Бiлорусь. Киiвська Угода СФ СФдиним дiючим мiжнародним договором, що встановив, що для виконання рiшення, яке вступило в силу, стягувач разом iз клопотанням повинен надати виконавчий документ суду, що винiс рiшення. Тут припускаСФться, що при вiдсутностi яких-небудь спiрних обставин, повинне забезпечуватися оперативне приведення у виконання судових рiшень. Тобто Вищим Господарським Судом Республiки Бiлорусь визначаСФться необхiднiсть надавати разом iз рiшенням арбiтражного суду виконавчий документ суду, що винiс рiшення, але арбiтражнi суди виконавчих документiв не складають. Це положення ускладнюватиме визнання i приведення до виконання рiшень арбiтражних судiв.
У республiцi Узбекистан не зважаючи на ратифiкованi мiжнароднi договори компетенцiя судiв по розгляду i вирiшенню питання про визнання i приведення до виконання рiшень iноземних судiв взагалi до останнього часу не вирiшене на законодавчому рiвнi, а судова практика свiдчить про протекцiонiзм системи державних судiв по вiдношенню до нацiональних субСФктiв.
Таким чином, однiСФю з основних вимог щодо пiдвiдомчостi рiшення iноземного суду чи арбiтражу СФ визнання такого рiшення на мiждержавному або мiжнародному рiвнi. Тому суди Украiни повиннi зясовувати наявнiсть мiжнародних договорiв про взаСФмне надання правовоi допомоги мiж Украiною i державою, про визнання й виконання рiшення суду чи арбiтражу якоi надiйшло клопотання.
Отже, питання, повязанi з визнанням та виконанням рiшень iноземних судiв i арбiтражiв на територii iнших краiн можливо вирiшувати у кiлькох напрямах: 1) визнання та виконання цих рiшень на територii краiн-учасниць на пiдставi багатостороннiх мiжнародних конвенцiй; 2) визнання i виконання рiшень судiв та арбiтражiв одних краiн на територii iнших на пiдставi укладених мiж ними двостороннiх мiжнародних договорiв; 3) виконання рiшень на пiдставi нацiонального законодавства краiн, де вони виконуються. Але до цього перелiку можна додати й взаСФмне визнання арбiтражних рiшень двох краiн по вiдношенню до субСФктiв третiх краiн.
2.3 Пiдстави для вiдмови у задоволеннi клопотання про визнання i приведення до виконання рiшення iноземного суду
На мiжнародному рiвнi пiдстави для вiдмови у визнаннi та приведеннi до виконання рiшення iноземного суду наведенi ,зокрема, в мiжнародних договорах, ратифiкованих Украiною, а також новому ЦПК Украiни. Хоча це питання вважаСФться дуже важливим, але йому придiлено незначну увагу украiнськими вченими, що вплинуло, на наш погляд, на змiст ЦПК Украiни.
Цiкавим в цьому ракурсi видаСФться порiвняння змiсту норм Нью-Йоркськоi Конвенцii та Закону Украiни Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж(1994) та ЦПК Украiни, зокрема, на предмет вiдповiдностi застосованоi термiнологii. Так, в Нью-Йоркськiй Конвенцii мова йдеться про визнання та приведення до виконання, а у Законi та ЦПК про визнання та виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв. Фразеологiчний аналiз маСФ свiдчити про те, що у Конвенцii розрiзняСФться процедура визнання та приведення до виконання, тобто передбачаСФться перед виконанням перевiряти можливiсть виконання рiшення, а в Украiнi iснуСФ лише визнання i наступне виконання рiшення.
Але за змiстом iз розглядуваних документiв випливаСФ зворотнiй висновок, оскiльки у Конвенцii для вiдмови у визнаннi i приведеннi до виконання визначенi однаковi умови (ст. 5), то видiлення двох понять визнання та тАЮприведення до виконаннятАЭ можна визнати формальним, а рiзниця мiж ними полягатиме в правовому значеннi рiшення. Тобто тiльки визнанню пiдлягатиме таке рiшення, для якого не передбачено примусового виконання. А у ЦПК (2005) видiлено рiзнi умови визнання i виконання iноземного судового рiшення (вiдповiдно, глави 2 та 1 Роздiлу8).Бiльше того, гл.1 роздiлу 8 маСФ назву Визнання та звернення до виконання рiшення iноземного суду, що пiдлягаСФ примусовому виконанню, а не приведення до виконання як зазначаСФться в Конвенцii, а у ст.390, яка належить до гл.8 йдеться про умови визнання та виконання рiшення iноземного суду, що пiдлягаСФ примусовому виконанню. Зокрема, змiст даного роздiлу за назвами статей виглядаСФ так: ст.390 умови визнання та виконання рiшення iноземного суду, що пiдлягаСФ примусовому виконанню; ст.391 - Строки предявлення рiшення iноземного суду до примусового виконання; ст.392 - Пiдсуднiсть справ про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду; ст.393 - Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду; ст.394 - Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду; ст