Формування недержавного сектору економiки на прикл приватизацii
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ники галузевих мiнiстерств, впливовi промисловi кола, намагалися впливати на рiшення парламенту з метою покращення умов працi робiтникiв i збереження мiнiстерського контролю. Протилежну точку зору вiдстоювала команда реформаторiв. Вона захищала iдею приватизацii з участю стороннiх осiб. Прийнята програма приватизацii була як компромiс мiж вищезгаданими позицiями. В результатi введення в дiю цiСФi програми працiвники пiдприСФмств отримали значнi переваги в купiвлi державного майна. Право на вiльну передачу працiвниками пiдприСФмств своiх акцiй iншим особам створюСФ сприятливi умови для змiни власникiв акцiй на вторинному ринку.
Основним органом, який керуСФ i контролюСФ процес приватизацii в Росii СФ Державний комiтет з управлiння державним майном. В областях, районах, мiстах його функцii виконуСФ мiiевий комiтет державного майна. Мiiевi комiтети державного майна, прикрiпляються до мiiевих органiв адмiнiстрацii. Вони вiдiграють важливу роль в приватизацii, бо до iх компетенцii вiдноситься значна кiлькiсть невеликих пiдприСФмств (магазини, невеликi майстернi, пiдприСФмства побутового обслуговування), що приватизуються в рамках "малоi" приватизацii. До компетенцii мiiевих комiтетiв входить розробка i виконання програм приватизацii пiдприСФмств вiдповiдного регiону. Органiзацiйна структура мiiевих комiтетiв державного майна затверджуСФться мiiевими Радами народних депутатiв. Мiiевий комiтет зацiкавлений в приватизацii, адже вiн iснуСФ за рахунок доходiв вiд приватизацii.
Доходи вiд приватизацii державного майна розподiляються залежно вiд форм власностi. Так при приватизацii державноi власностi федеральний бюджет отримуСФ 35% доходiв, мунiципальнi бюджети - 10%, бюджети промiжних iнстанцiй - 45%.
Автори рiзних програм реформ, вважають приватизацiю малих пiдприСФмств за першочергове завдання. Загальноприйнятою точкою зору СФ та, що знищення монополiстичноi структури системи розподiлу, роздрiбноi торгiвлi, сервiсу орiСФнтованого на споживача, стане запорукою пiдвищення життСФвого рiвня населення. ОднiСФю з найбiльших перешкод на шляху реформ на думку Романа Фрiдмана i Анджея Рапачинського був контроль над цiнами. Серйознi змiни стали можливими пiсля лiбералiзацii цiн в сiчнi 1992 року.[67.78]
Приватизацiя малих пiдприСФмств стала першим етапом в процесi Росiйськоi приватизацii, адже вона СФ легшим завданням, нiж велика, та й провести ii можна швидше.
В Росii "малу" приватизацiю на 80-90% планувалося провести до кiнця 1992 року. Фактично цього показника вдалося досягти в кiнцi 1993 року, коли було приватизовано близько 70% пiдприСФмств торгiвлi, побутового обслуговування, громадського харчування.
В харчовiй промислововстi на цей час було приватизовано до 10% пiдприСФмств, в промисловостi будiвельних матерiалiв, сiльському господарствi, автомобiльному транспортi - вiд 1% до 30%.
Якщо характеризувати малу приватизацiю в Росii за способами проведення, то найбiльш поширенними були комерцiйнi конкурси та викуп орендованого майна. Взагалi, структура приватизованих дрiбних пiдприСФмств в 1993 роцi за способами приватизацii склалася таким чином:
- аукцiони - 9,2%; комерцiйнi конкурси - 44,0%; iнвестицiйнi торги - 1,9%; викуп орендованого майна - 42,8%; прямий продаж - 1,9%.
На жовтень 1993 року в Росii було приватизовано 57720 малих пiдприСФмств (61% загальноi кiлькостi малих пiдприСФмств, що пiдлягали приватизацii). При досить успiшному проведеннi приватизацii в 1992-1993 р.р., в кiнцi 1993 року намiтилось зниження темпiв "малоi" приватизацii.
ОднiСФю з причин цього гальмування був захист мунiципальними службами своiх iнтересiв. Мунiципалiтети стали пропонувати для приватизацii збитковi та гiршi пiдприСФмства, що знаходились далеко вiд центру, потребували ремонту, не мали iнфраструктури. Це було визвано тим, що пiсля виходу новоi Конституцii Росii мунiципальна власнiсть була вiдокремлена вiд державноi i розпоряджались нею мунiципалiтети.
До iнших причин сповiльнення процесу "малоi" приватизацii потрiбно вiднести:
- розрив господарських звязкiв;
- падаючу платоспроможнiсть;
- складностi iнвестування та в отриманнi кредитiв;
- вiдсутнiсть достатнього першопочаткового капiталу.
В основному "мала" приватизацiя до 1993 року закiнчилася.
Основнi завдання якi ставилися перед "малою" приватизацiСФю в постсоцiалiстичних краiнах - створення приватного сектору та демонополiзацiя - були досягнутi пiсля закiнчення "малоi" приватизацii в Чехii в 1993 роцi, в Польщi в 1991 роцi, в Росii в 1993 роцi. В Украiнi цей процес триваСФ. На основi приватизацii створюСФться конкурентне середовище яке сприяСФ зменшенню цiн та пiдвищенню якостi реалiзованоi продукцii.
Процесу приватизацii в Чехii, Словаччинi, Польщi, Росii, Украiнi передували майже рiвнi економiчнi умови. В усiх вищезгаданих краiнах була висока частка державного майна в загальнiй структурi власностi та високий рiвень монополiзацii. Так в Чехii та Словаччинi державi в 1989 роцi належало 98% майна, в Польщi - 95%, в Росii та Украiнi - 99%.
Приватизацiя в цих краiнах "мала" однакове коло субСФктiв: з одного боку Мiнiстерства по управлiнню державним майном, а з iншого - клас пiдприСФмцiв, що народжувався, керiвники компанiй, дiячi "чорного" ринку. В деяких краiнах субСФктами були колишнi власники, яким в результатi реституцii повертали iхню власнiсть.
Приватизацiя вiдкривала широкi горизонти керiвникам компанiй та дiячам "чорного" ринку, ?/p>