Формування недержавного сектору економiки на прикл приватизацii
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ина цього полягаСФ в тому, що по-перше, майже 100% майна в народному господарствi перебувало у власностi держави.Сам по собi це фактор вимагав швидкого здiйснення приватизацii. Але висока швидкiсть приватизацii могла зашкодити ефективностi всiСФi програми.
По-друге, економiка цiСФi краiни зазнала впливу норм та стандартiв, якi розвивалися тут протягом останнiх 40 рокiв. Фактично будували ринкову економiку, не знаючи як вона виглядаСФ (як i всi постсоцiалiстичнi краiни).
По-третСФ, приватизацiя була позначена браком мiiевого капiталу i опором до приходу iноземного капiталу.
По-четверте, вона позначена конфлiктом мiж окремими соцiальними верствами, що конкурують за власнiсть. Можна видiлити кiлька рiзних дiйових осiб, що конкурують за власнiсть, якоi не вистачаСФ для кожного: клас пiдприСФмцiв, що зароджуСФться; керiвництво компанiй; тi, кому повертають iхню власнiсть; тi, хто керував протягом минулих сорока рокiв, розбагатiлi на "чорному" та "сiрому" ринку, чий вступ до процесу приватизацii передбачений з точки зору випуску в обiг "брудних грошей".
З цiСФю метою, починаючи з липня 1990 року, утворюються федеральнi та республiканськi мiнiстерства по управлiнню державним майном та його приватизацiСФю.
В Чехо-Словаччинi були знайденi такi основнi форми приватизацii: реституцiя; "мала" приватизацiя; велика приватизацiя.
Реституцiя - це вiдновлення майнових прав власникiв, iх нащадкiв чи правонаступникiв на землю, нерухоме майно i засоби виробництва, якi ранiше були нацiоналiзованi, конфiскованi, або iншим способом вилученi проти iх волi у власнiсть держави.
На основi великого закону про реСФстрацiю, прийнятого федеральним парламентом ЧСФР у лютому 1990 року, держава була зобовязана повернути ранiше нацiоналiзовану власнiсть або вiдшкодувати ii в iншiй формi колишньому власниковi, чия власнiсть була експропрiйована, або iх змусили за допомогою податкiв та рентних платежiв передати свою власнiсть у дарунок державi у 1955-1959 рр.[62.74]
Реституцiя в Чехii i Словаччинi маСФ мiiе як у "малiй", так i у великiй приватизацii. Вiд 3 до 10% великих господарських одиниць були поверненi колишнiм власникам. У багатьох випадках реституцiя виражалася у фiнансовiй компенсацii або переданнi пакета акцiй, а не у фiзичному поверненi нерухомого майна.
Усi приватизацiйнi проекти великоi приватизацii, поданi на розгляд до Мiнiстерства приватизацii, мали мiстити вiдомостi i про те, що всi претензii, якi стосуються реституцii виконанi. Що стосуСФться "малоi" приватизацii, то регiональна приватизацiйна комiсiя перш нiж оголосити продаж на аукцiонi того чи iншого господарського обСФкта "мала" встановити його власника. Якщо ним виявлялася держава, то обСФкт вiдразу ж виставлялся на аукцiон. У iншому випадку комiсiя зясовувала, чи СФ реституцiйна заява.
Закон про "малу" приватизацiю передбачав продати або здати в оренду обСФкти вимагаючи, щоб продаж здiйснювався через аукцiон. Будь-яка особа могла запропонувати приватизувати в рамках малоi приватизацii будь-яке пiдприСФмство, якщо воно не пiдлягало реституцii. Для цього потрiбно було надати пропозицiю у регiональне вiддiлення приватизацii. При цьому не було нiяких офiцiйних обмежень щодо розмiру пiдприСФмств, якi приватизуються за цiСФю програмою, але пiдприСФмства, що iх планувалося приватизувати у рамках великоi приватизацii не могли бути запропонованi на продаж з аукцiону у рамках "малоi" приватизацii. Пропозицii на приватизацiю, схваленi мiiевими радами приватизацii, затверджувалися республiканськими мiнiстерствами приватизацii, а запропонованi обСФкти передавалися на аукцiони.
Власник пiдприСФмства, що приватизувалося, мав право протестувати в судовому порядку проти приватизацii в тому разi, якщо мiг довести, що продаж пiдприСФмства загрожуСФ роботi головного пiдприСФмства. Це положення створювало перепони, бо головнi пiдприСФмства чинили опiр спробам продати на аукцiонах iхнi дочiрнi пiдприСФмства, але з iншого боку воно мало i позитивнi результати, адже протидiяло децентралiзацii капiталу, зниженню ефективностi виробництва.
Це на мiй погляд, важливе положення. В Украiнi весь приватизацiйний процес супроводжувався демонополiзацiйною полiтикою та створенням малих, середнiх та спiльних пiдприСФмств. "Першочергове завдання - створити органiзацiйно-економiчнi умови для структурноi перебудови... З цiСФю метою треба забезпечити сприятливi умови для розвитку малих i середнiх, а також спiльних пiдприСФмств. Внаслiдок реформування вiдносин власностi (переважно через малу приватизацiю) у 1996 р. передбачаСФться подальше зростання кiлькостi малих пiдприСФмств (до 115 тис.од.) i пiдприСФмств, спiльних iз субСФктами господарювання iноземних держав (до 42 тис.од.)"[19.8]. Якщо малi пiдприСФмства створюються не на базi дiючих i не порушують технологiчних звязкiв, то це, безумовно, буде сприяти технiчному та економiчному зростанню. В тому випадку, коли малi пiдприСФмства створюються на базi дiючих i тим самим загрожують роботi головного пiдприСФмства, то на озброСФння можна взяти досвiд Чехii, де в судовому порядку можна було опротестувати приватизацiю цього пiдприСФмства.
Закони про "малу" приватизацiю дали змогу приватизувати тiльки майно, а не цiлi пiдприСФмства або перетворенi компанii. Особливо це стосуСФться установ, якi працюють у сферi торгiвлi, обслуговування та iнших але за винятком тих, якi виробляють сiльсько-господарську продукц