Формування недержавного сектору економiки на прикл приватизацii
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ичому самоуправлiннi система стимулювання залишаСФ малу частину прибутку для нововведень. Отже при державнiй власностi банкiвська система являСФться майже джерелом коштiв для здiйснення нововведень, тодi як для приватних пiдприСФмств таким джерелом можуть бути: банкiвська позичка; прибуток; випуск акцiй та iнших цiнних паперiв.
Особливо актуальнi цi переваги для комунального господарства Украiни. Одним iз методiв пiдвищення ефективностi комунального господарства являСФться часткова його приватизацiя. Доказ необхiдностi приватизацii можна почати з системи стимулiв до нововведень при рiзних формах власностi. Найсильнiшi стимули - у iндивiдуального власника приватноi фiрми, в силу того, що вiн маСФ право на весь
чистий дохiд. Приватний власник намагаСФться швидше перетворити iдею в процес або продукт. Партнерськi фiрми та компанii з обмеженою вiдповiдальнiстю дiють також, як iндивiдуальний власник, якщо точно визначити iх права на чистий дохiд. Це пiдтверджуСФ, що приватна власнiсть бiльш ефективна. Бiльшiсть економiстiв схильнi думати що приватизацiя сприятиме пiдвищенню темпiв розвитку економiки Украiни.
Необхiднiсть приватизацii також визначаСФться структурою видiв власностi, на основнi виробничi фонди. Украiнська економiка характеризуСФться найвищим у свiтi ступенем монополiзацii сфер виробництва i обiгу.[6] Cередня кiлькiсть зайнятих на одному промисловому пiдприСФмствi у 8-10 разiв вища, нiж у краiнах РДвропейськоi економiчноi спiльностi та США, у 1,2 раза вища, нiж у середньому по краiнах СНД. Приблизно на 15% найбiльших пiдприСФмств сконцентровано до 25% виробництва продукцii та споживання елктроенергii. В перiод "економiчних реформ" зростаСФ рiвень монополiзацii. За даними Мiнстату у 1994 р. в Украiнi 795 пiдприСФмств посiдають монопольне становище у виробництвi промисловоi продукцii. Вони СФ в 14 галузях промисловостi. Частка пiдприСФмств-монополiстiв у хiмiчнiй промисловостi сягаСФ 50%, металургii - 36%, машинобудуваннi - 18%, нафтовiй промисловостi - 37%.
Для подолання монопольного стану вiтчизняного ринку в Украiнi було прийнято державну програму демонополiзацii економiки i розвитку конкуренцii (21 грудня 1993 р.). Ця програма була спрямована на формування i розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання суспiльних ресурсiв, вiльний вступ на ринок пiдприСФмництва, свободу споживачiв у виборi товарiв широкого асортименту, кращоi якостi за бiльш низькими цiнами. Програма передбачаСФ демонополiзацiю економiки, тобто здiйснення державного комплексу заходiв, у тому числi примусових, спрямованих на зниження рiвня монополiзацii ринкiв. В програмi до способiв демонополiзацii вiдносять: децентралiзацiю управлiння; зниження або зняття барСФрiв, якi обмежують вступ господарюючих субСФктiв на iснуючи ринки; стимулювання вступу на монополiзованi ринки нових господарюючих субСФктiв; подiл державних органiзованих структур монопольного ринку.
Програма хоч i прийнята, але вцiлому законодавча база демонополiзацii та антимонопольного регулювання перебуваСФ в Украiнi на початковiй стадii створення. Прецеденти використання на практицi норм антимонопольного регулювання майже вiдсутнi.
Зясовуючи теоретичнi основи приватизацii варто зупинитись на взаСФмозвязку приватизацii з iнвестицiйним процесом, розвитком пiдприСФмництва, з соцiальним захистом, фiнансово-бюджетною полiтикою.
Проблема iнвестицiй зараз в Украiнi стоiть дуже гостро, адже вiдбуваСФться процес постiйного падiння iнвестицiй у промислове виробництво на фонi падiння обсягiв виробництва (дiаграма 1.1.1, 1.1.2 с. ). На основi статистичних даних можна стверджувати, що стан виробництва в Украiнi в порiвняннi з iншими краiнами СНД одни з найгiрших.[7],[8] ВiдбуваСФться падiння ВВП в Украiнi та падiння частки нагромадження (дiаграма 1.1.3, с. ). У 1991-1995 рр. обсяг власних iнвестицiй у нацiональну економiку скоротився на 70%.[9] У 1993 р. частка нагромадження становила 9% ВНП (а в колишнiй УРСР - 18-21%), в краiнах Захiдноi РДвропи - 25%.
За 1994 рiк капiталовкладення знизились до 5% ВНП, через те, що iнфляцiя змушуСФ бiльшу частину асигнувань спрямовувати на соцiальнi потреби, та й падiння виробництва за останнi три роки становило 30%, в 1993 роцi - 21,5%.
Для виходу iз такого становища потрiбно знаходити кошти для iнвестування в виробництво. Через кризу нацiональноi економiки, дефiцит державного бюджету, великий державний борг держава не може субсидувати державнi пiдприСФмства на нацiональному рiвнi. Наголос робиться на залучення коштiв з метою iнвестування на мiкрорiвнi за рахунок: прибутку; амортизацiйних вiдрахувань; розповсюдження цiнних паперiв.
В цьому планi знову ж виграють приватнi пiдприСФмства.
Але за оцiнками експертiв свiтового банку найближчi 3-5 рокiв економiка Украiни не зможе розвиватися лише за рахунок власних нагромаджень. Важкi економiчнi умови змушують Украiну залучат