Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
поняття. Як зазначаСФ Ю.С.Степанов, концепт iснуСФ в ментальному свiтi людини не у виглядi чiтких понять, а як пучок уявлень, понять, знань, асоцiацiй, переживань, який супроводжуСФ слово: концепти не лише не осмислюються, вони переживаються. Вони предмет емоцiй, симпатiй, антипатiй, а iнколи i зiткнень [28]. В цьому випадку сприйняття та осмислення обСФкту здiйснюСФться через призму власного досвiду та iндивiдуального ставлення до нього.
2.3 Актуалiзацiя концепту у мовi
Концепт не СФ замкнутою одиницею; точнiше, згусток сенсiв [28], з яким прийнято ототожнювати концепт, СФ лише однiСФю з його сторiн. Концепти актуалiзуються в мовнiй практицi, втiлюються в текстах, з опорою на якi дослiдники будують своСЧ описи. Безперечно, актуалiзацiя концепту залежить вiд його семантики i структури, бо СФ СЧх розгортанням. Проте, мiж концептом i його актуалiзацiСФю немаСФ тотожностi. Перш за все, з методологiчноСЧ точки зору саме розмежування мiж концептом i його актуалiзацiСФю дозволяСФ використовувати кiлькiснi методи дослiдження, якi в рамках енциклопедичного пiдходу до опису концепту виявляються непридатними. А оскiльки тексти, в яких актуалiзуСФться концепт, вiдображають соцiокультурнi i полiтичнi умови епохи, подiбний пiдхiд даСФ можливiсть розглянути позамовнi процеси як чинники розвитку концептосфери, виявити деякi важливi аспекти взаСФмодiСЧ мiж концептуальною картиною свiту i широким культурним контекстом. Нарештi, саме кiлькiснi дослiдження актуалiзацiСЧ концепту здатнi проявити тi дiСЧ культурного контексту на мовну картину свiту, якi не знаходять прямого вiддзеркалення в структурi концепту, не закрiплюються в нiй, а отже, дозволяють зробити опис того або iншого концепту глибшим, багатовимiрним, виявити новi аспекти його функцiонування i розвитку, якi не можна виявити при енциклопедичному пiдходi.
Будь-яка актуалiзацiя концепту СФ вживанням пучка ознак, що формують прототип, до конкретноСЧ ситуацiСЧ або конкретного феномену, тобто СФ актом категоризацiСЧ. За великим рахунком, прототип птах зрiвнюСФ мiж собою горобця, курку i страуса: хоча вони рiзною мiрою вiдповiдають ознакам iдеального птаха, вони все одно категоризуються як птахи. Якщо звернутися до аналiзу конкретних прикладiв категоризацiСЧ, то фокус уваги змiститься з концепту як самостiйного, самоцiнного обСФкту опису, що розглядаСФться поза його функцiонуванням, на саме функцiонування, яке немислиме без модифiкацiй i трансформацiй iдеальноСЧ структури концепту, що виникають в результатi його зiткнення з дiйснiстю.
РЖнколи пiд впливом соцiокультурних i полiтичних умов деформуСФться актуалiзацiя концепту, але не сам концепт. Це може виявлятися в тому, що частота використання концепту для категоризацiСЧ певних сфер дiйсностi пiд впливом iдеологiСЧ мiняСФться, а увага перерозподiляСФться на iншi сфери. Згодом ця деформацiя може закрiпитися, i лише в цьому випадку ми маСФмо право говорити про трансформацiю концепту або концептосфери. Проте так вiдбуваСФться не завжди; мабуть, дiя позамовних чинникiв маСФ бути постiйною i досить сильною, аби подiбна змiна сталася [8].
Актуалiзацiя концепту це 1) одиничне вживання мовноСЧ одиницi, складовий план вираження концепту, i 2) сукупнiсть вживань всiх мовних одиниць, з яких формуСФться план вираження концепту. Актуалiзацiя, що розумiСФться в другому значеннi, може розглядатися у всiй СЧСЧ повнотi або лише частково: у першому випадку вона включаСФ всю мовну реалiзацiю концепту, в другому лише його частину, яка бере на себе роль значимого показника, симптому.
Актуалiзацiя концепту володiСФ структурою, яка маСФ двi сторони зовнiшню i внутрiшню. Внутрiшня структура актуалiзацiСЧ концепту це його здiбнiсть до категоризацiСЧ рiзних сфер або аспектiв дiйсностi. Якщо представити концепт як багатогранне СФство, то внутрiшня структура його актуалiзацiСЧ це перелiк граней, якими концепт повертаСФться в процесi категоризацiСЧ явищ дiйсностi. РЖншими словами, це розчленовування дiйсностi, яке закрiплене в концептi, СФ невiдСФмною частиною його структури. Оскiльки йдеться про здатнiсть, внутрiшня структура потенцiйна: вона в тiй або iншiй мiрi очевидна для носiСЧв мови i, що саме головне, визначаСФ можливостi актуалiзацiСЧ концепту. З тiСФСЧ ж причини компоненти, якi можуть бути видiленi у внутрiшнiй структурi реалiзацiСЧ концепту, рiвноцiннi i рiвнозначнi, тобто не видiляються на тлi останнiх.
Зовнiшня структура реалiзацiСЧ концепту це його реальне втiлення в текстах, яке, на вiдмiну вiд потенцiйноСЧ внутрiшньоСЧ структури, допускаСФ вимiр. В результатi такого вимiру може бути зафiксована частотнiсть актуалiзацiСЧ кожноСЧ з граней (у планi синхронiСЧ), а також змiни частотностi для кожноСЧ з них (у планi дiахронiСЧ). Критерiй рiвноцiнностi в цьому випадку не дiСФ: пiд впливом внутрiшньо та позамовних чинникiв одна з актуалiзацiй в тiй або iншiй мiрi переважатиме, причому мiж ними можуть виявлятися стосунки конкуренцiСЧ, взаСФмного витiснення i т.п.
З опорою на данi визначення проводиться розмежування мiж функцiонуванням i розвитком концептiв. Функцiонування рiвнозначне трансформацiСЧ зовнiшньоСЧ структури реалiзацiСЧ концепту, при якiй внутрiшня структура залишаСФться незмiнною. В цьому випадку актуалiзацiя концепту несе вiдбиток позамовних чинникiв, проте на ядро концепту, його структуру витiкаюча вiд них дiя впливу не маСФ. РЖншими словами, концепт залишаСФться стабiльним, а при змiнi умов вiдновлюСФ &#