Geum.ru


Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв

Дипломная работа - Иностранные языки

Другие дипломы по предмету Иностранные языки



жчому розглядi виявляються повязаними i з природними детермiнантами, замаскованими рiзними формами неправильного тлумачення, рацiоналiзацiСФю, проекцiСФю, наприклад:

  • боязнь злодiСЧв або привидiв (рацiоналiзацiя страху темноти);
  • страх перед попаданням блискавки (рацiоналiзацiя страху грому) [38:11].

Другий клас детермiнант страху в РЖзарда це потяги i потреби. РЗх роль полягаСФ в збереженнi гомеостазу. При проявi болю страх може або пiдсилювати його, або спонукати субСФкта до дiй, повязаних з позбавленням вiд нього.

Третiй клас детермiнант страху в РЖзарда емоцiСЧ. Вони СФ активаторами страху; окрiм того, страх завжди емоцiйно забарвлений. Переживання страху зазвичай веде до конфлiкту мiж бажанням дослiдити i бажанням врятуватися. Цей факт Булл вважаСФ доказом двоСЧстоСЧ природи страху. Теорiя диференцiальних емоцiй РЖзарда iнтерпретуСФ конфлiктну поведiнку як результат вагання мiж страхом, що спонукаСФ до уникнення, та iнтересом, котрий спонукаСФ до дослiдницькоСЧ поведiнки.

Четвертий клас детермiнант страху в РЖзарда когнiтивнi процеси субСФкта. Сюди вiдноситься уявне вiдтворення в памятi загрозливоСЧ ситуацiСЧ, предмету або людини, тобто антиципацiя. Людина антиципуСФ все те, з чим вона може зустрiтися в зовнiшньому середовищi. З одного боку, страх робить неточним пiзнавальний процес. З iншого боку, Кемпiнськи вважав, що кожна загрозлива ситуацiя, як правило, до деякоСЧ мiри виходить за рамки дiйсностi, а що може настати в результатi цього, переживаСФться в уявi, i саме ця уява спонукаСФ страх, а не картина актуальноСЧ дiйсностi [18:132].

1.3 Психоаналiтичний погляд на проблему

Традицiйна психоаналiтична точка зору страх переживаСФться лише за наявностi реальноСЧ загрози.

По З. Фрейду, будь-яка ситуацiя небезпеки включаСФ втрату кохання або обСФкту кохання. Народження СФ прототипом вiдчуття небезпеки. РЖншi найбiльш важливi ситуацiСЧ небезпеки:

  1. втрата матерi або iншого джерела кохання;
  2. загроза кастрацiСЧ;
  3. втрата обСФктiв емоцiйноСЧ прихильностi;
  4. втрата любовi суперего [30].

К.Е. РЖзард дотримуСФться думки, що страх може викликатися стражданням, яке повязане з тим, що в дитинствi сформувалися звязки мiж цими вiдчуттями: через широку розповсюдженiсть страждання, звязок його зi страхом викликаСФ неврози тривожностi [17:315].

Психологiчний напрям вивчення феномену страху включаСФ в себе ряд пiдходiв: чуттСФвий, когнiтивний, психоаналiтичний i синтезуючий.

Представниками чуттСФвого пiдходу СФ В.Джемс, Е.Клапаред, Д.Ланге, РЖ.Б.Тiтченер. Данi дослiдники вважають, що оцiнка ситуацiСЧ страху формуСФться на основi вiдчуттiв. Так само як додатковий пiдсилювач деякого вихiдного вiдношення субСФкта розглядав вiiелярнi зрушення при страху С.Л. Рубiнштейн: Якщо вимкнути всi периферичнi органiчнi змiни, якi зазвичай мають мiiе при страху, то залишиться швидше думка про небезпеку, анiж вiдчуття страху: у цьому Джемс правий.

Представники когнiтивного пiдходу М.Симон, Р.С.Лазарус, Р.У.Лiпер, М.С.Зiнгер, стверджують, що уявлення про страх як про наявнiсть загрози i неможливiсть СЧСЧ уникнути виробляСФться на основi iнтелектуальних (когнiтивних) процесiв. Згiдно Р.С.Лазарусу, оцiнка емоцiйноСЧ ситуацiСЧ вiдбуваСФться завдяки iнтелектуальним здiбностям, а також якщо iндивiд оцiнюСФ ситуацiю як небезпечну i загрозливу у нього виникаСФ емоцiя страху [31:1314].

Проте слiд зауважити, що в теоретичних дослiдженнях на основi когнiтивного пiдходу феномену страху присутнСФ певне обмеження, страх розглядаСФться з позицiй усвiдомленостi.

З.Фрейд вказував на обмеженiсть процесу усвiдомлення емоцiСЧ страху iндивiдуумом. Висновком до такого твердження послужили клiнiчнi та експериментальнi дослiдження, результати яких показали, що емоцiйнi процеси при страху усвiдомлюються (у вторинному значеннi) не повнiстю i не завжди. Окрiм цього, пiсля 30 рокiв копiтких дослiджень i клiнiчних спостережень, вiн зробив дивний висновок, який i по сей день не приймають нi психологи, нi лiкарi висновок, який полягаСФ в тому, що у страху взагалi немаСФ жодного обСФкту. Страху властивi невизначенiсть i безобСФктнiсть говорив вiн. Проте нi в кого не виникаСФ сумнiвiв, в тому, що страх дiйсно iснуСФ, як говорить сам же Фрейд, страх це завжди щось вiдчутне i недвозначне, вiдчуття страху нас нiколи не обманюСФ [30].

Представниками психоаналiтичного пiдходу до вивчення феномену страху СФ М.С.Неймарк, Д.Рапапорт, З.Фрейд, РД.Г.Шехтел, С.Р.Роджерс, П.М.Якобсон. Причини, механiзми феномену страху криються, як вважають представники даного пiдходу, в травмуючому минулому iндивiдуумiв. Механiзми, розкритi З.Фрейдом, виявляються в iнтимному найширшого значення. З.Фрейд, вивчаючи витоки нервових розладiв своСЧх багаточисельних пацiСФнтiв, у тому числi патологiчний страх, дiйшов наступного висновку: Ми можемо все, що дiзналисьтАж виразити у формулi: нашi iстеричнi хворi страждають спогадами. РЗх симптоми СФ залишками i символами спогадiв про вiдомi (травматичнi) переживання. З.Фрейд досить переконливо розкриваСФ механiзм страху i основнi напрями його подолання, виходячи з концепцiСЧ розузгодження психiчних образiв несвiдомоСЧ i свiдомоСЧ сфер духовностi.

Сучасний теоретик психоаналiзу РД.Г.Шехтел пропонуСФ модифiкацiю фрейдiвськоСЧ концепцiСЧ страху. РД.Г.Шехтел бачить обмеженiсть погляду З.Фрейда на страх i пiдкреслюСФ його констру