Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
i це спричиняСФ виникнення страху.
А. Кемпiнськи в своСЧй концепцiСЧ вiдносить страх до осьових симптомiв неврозу разом з вегетативними порушеннями, егоцентризмом i невротичним зачарованим кругом. Автор вiдзначаСФ, що страх в переживаннях людини займаСФ досить велике мiiе, тому немаСФ нiчого дивного, коли переживання виходять за межi так званоСЧ норми, а страх виявляСФться частiше з перебiльшеною силою [18:119].
При рiзних хворобливих симптомах страх висуваСФться на перший план. При кожному неврозi страх зявляСФться, утворюючи кристалiчний пункт для iнших симптомiв.
З метою поглибленого дослiдження поняття страху, необхiдно розглянути взаСФмозвязки цiСФСЧ емоцiСЧ з деякими iншими, а також СЧСЧ цiлiсне мiiе в системi душевних станiв людини.
1.5 ЕмоцiСЧ
Емоцiями (афектами, душевними хвилюваннями) називають такi стани, як страх, гнiв, тугу, радiсть, кохання, надiю, смуток, вiдразу, гордiсть i т.п. ЕмоцiСЧ виявляються в певних психiчних переживаннях, кожному вiдомих по своСФму досвiду, i в тiлесних явищах. Як i вiдчуття, емоцiСЧ мають позитивний i негативний чуттСФвий тон, повязанi з вiдчуттям задоволення або незадоволення. Задоволення i незадоволення виявляються в певнiй мiмiцi обличчя i змiнах пульсу. При емоцiях тiлеснi явища вираженi набагато рiдше. Так, радiсть i веселiсть виявляються в руховому збудженнi: смiх, гучна мова, жвава жестикуляцiя (дiти стрибають вiд радостi), спiв, блиск очей, румянець на обличчi (розширення дрiбних судин), прискорення розумових процесiв, наплив думок, вiдчуття бадьоростi. При печалi, тузi, навпаки, СФ психомоторна затримка. Рухи сповiльненi, людина пригнiчена. Постава виражаСФ слабкiсть мязiв. Блiдiсть шкiри, змарнiлi риси обличчя, зменшення видiлення секрету залоз, гiркий смак в ротi.
На пiдставi тiлесних переживань Кант дiлив емоцiСЧ на:
- Стенiчнi (радiсть, натхнення, гнiв) збуджуючi, такi, що пiдвищують мязовий тонус, силу;
- Астенiчнi (страх, туга, печаль) тi, що ослабляють.
Подiл емоцiй на стенiчнi та астенiчнi маСФ схематичний характер. Деякi афекти важко вiднести в одну або iншу рубрику, i навiть один i той же афект при рiзнiй iнтенсивностi може виявляти то стенiчнi, то астенiчнi риси.
Психiчна сторона емоцiй виявляСФться не лише в переживаннi самоСЧ емоцiСЧ. Гнiв, кохання i т.д. впливають на iнтелектуальнi процеси: уявлення, думки, напрям уваги, а також на волю, дiСЧ i вчинки, на всю поведiнку. Вплив емоцiй на iнтелект i волю коливаСФться в дуже широких межах залежно вiд сили душевного хвилювання.
При сильних афектах (переляк, велика радiсть, гнiв, страх) звичайний хiд асоцiацiй порушуСФться, свiдомiсть буваСФ охоплена одним уявленням, з яким повязана емоцiя, всi iншi зникають, виникнення нових уявлень, не повязаних з емоцiСФю, гальмуСФться. Подальший перебiг процесiв неоднаковий. При радостi пiсля первинного завмирання настаСФ наплив безлiчi уявлень, що знаходяться у звязку з обставиною, яка викликала афект. При страху, горi, гнiвi, виниклi спочатку уявлення залишаються в свiдомостi на довгий термiн. Афект може проявлятися в бурхливих дiях i в настiльки сильних змiнах кровообiгу i дихання, що це iнколи приводило до непритомностi; спостерiгалися навiть випадки миттСФвоСЧ смертi. Людина з досить розвиненими процесами гальмування, не дивлячись на порушення перебiгу уявлень при емоцiях, здатна правильно оцiнити навколишнСФ оточення, i керувати своСЧми дiями. Такi афектнi реакцiСЧ, властивi здоровiй людинi, носять назву фiзiологiчних афектiв. Вибуховi ж афектнi реакцiСЧ, повязанi з втратою самовладання, називають примiтивними реакцiями.
1.5.1 Теорiя Джемса Ланге
Фiзичнi змiни при емоцiях так рiзко кидаються в око, що на роль СЧх в емоцiях вже давно звернули увагу. Яке ж значення вони мають? Зазвичай представляСФться такий порядок: зовнiшнСФ роздратування викликаСФ психiчну реакцiю, наприклад переляк, внаслiдок цього зявляСФться здригання вiд переляку, серцебиття.
Ланге i Джемс висунули теорiю, що емоцiСЧ СФ сприйняттям вiдчуттiв, викликаних змiнами в тiлi внаслiдок зовнiшнього роздратування. ЗовнiшнСФ роздратування, що служить причиною виникнення афекту, викликаСФ рефлекторнi змiни в дiяльностi серця, дихання, в кровообiгу, в тонусi мязiв. Внаслiдок цього у всьому тiлi при емоцiСЧ переживаються рiзнi вiдчуття, з яких i складаСФться переживання емоцiй.
Звичайно говорять: ми втратили близьку людину, жалюгiднi, плачемо; ми зустрiли ведмедя, злякалися, тремтимо; ми ображенi, приведенi в лють, завдаСФмо ударiв. А згiдно теорiСЧ Джемса-Ланге, порядок подiй формулюСФться так: ми засмученi, тому що плачемо; боСЧмося, тому що тремтимо; приведенi в лють, тому що бСФмо. Якби тiлеснi прояви не слiдували негайно за сприйняттям, то, на СЧх думку, не було б i емоцiСЧ. Якщо ми уявимо собi яку-небудь емоцiю i в думках вiднiмемо з неСЧ одне за iншим всi тiлеснi вiдчуття, з нею повязанi, то вiд неСЧ у результатi нiчого не залишиться. Так, якщо з емоцiСЧ страх усунути серцебиття, утруднене дихання, тремтiння в руках i ногах, слабкiсть в тiлi i т.д., то не буде i страху. РЖншими словами, людська емоцiя, позбавлена всякоСЧ тiлесноСЧ пiдкладки, СФ не що iнше, як порожнiй звук.
ЕмоцiСЧ виникають також пiд впливом внутрiшнiх причин в патологiчних випадках. При багатьох захворюваннях зявляються страх або радiсть без прямих обСФктiв цих емоцiй: хворий боСЧться, сам не знаючи чого, або щасливий без причини. ЕмоцiСЧ виражаються мiмiкою лицьових мя