Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
зiв, рухами мови, вигуками i звуками.
Одним з найбiльш характерних симптомiв страху СФ тремтiння всiх мязiв тiла, нерiдко воно, перш за все, виявляСФться на губах. Коли страх зростаСФ до агонiСЧ жаху, ми отримуСФмо нову картину емоцiйних реакцiй. Серце бСФться абсолютно безладно, зупиняСФться, i настаСФ непритомнiсть; обличчя покриваСФться мертвотною блiдiстю; дихання стаСФ важким; погляд спрямовуСФться на обСФкт страху i т.д. Зiницi при цьому бувають непомiрно розширенi. Всi мязи заклякають i починають конвульсивно рухатися.
В бiльшостi випадкiв страх виникаСФ на пiдставi життСФвого досвiду. Мале дитя не боСЧться висоти i, смiливо перехилившись вниз, випадаСФ з вiкна, якщо воно не випробовувало падiння i т.п. до цього. Лише випробувавши бiль за рiзних умов, воно починаСФ боятися того, що може заподiяти бiль.
Те, що називають вiдчуттям самозбереження лише частково СФ природженим, головним же чином воно розвиваСФться протягом життя на пiдставi пережитого болю.
У реакцiях страху очевидна участь адреналiну. Вiн додаСФ силу моторним реакцiям, вiн же бере участь у рефлексi iммобiлiзацiСЧ (рефлекс уявноСЧ смертi). Можливо, що в однiй кiлькостi адреналiн СФ джерелом сили, в iншiй сприяСФ тому, що мязи заклякають.
Рiзнi градацiСЧ страху у людини виражаються по-рiзному: жахом, панiкою, боязню, тривожнiстю, боязливим чеканням, повязаними iз страхом вiдчуттями покiрливостi i вiдданостi. У людини при сильному переляку або жаху спостерiгаються: зацiпенiння, панiчне бажання втекти, безладне дифузне мязове збудження. Зацiпенiння, що настаСФ при переляку, як правило, швидко проходить i може змiнитися руховим збудженням. Наприклад, гнана страхом людина може зробити такий стрибок через перешкоду, пiдняти такий тягар, стати раптом здатною на таку напругу, яка в звичайному станi немислима.
Страх, якщо вiн не досягаСФ сили, що гальмуСФ психiку, може повнiстю поставити мислення собi на службу. Думка прикована до однiСФСЧ мети: знайти вихiд iз загрозливого стану. РЖ страх можна переживати в настiльки слабкiй мiрi, що людина виконуСФ свою звичайну роботу, здiйснюСФться звичайний хiд асоцiацiй, а страх криСФться десь на задньому планi, на задвiрках свiдомостi.
Страх пасивнооборонна реакцiя. Вiн вказуСФ на небезпеку чогось вiд когось сильнiшого, на небезпеку, якоСЧ потрiбно уникнути. Якщо загроза виходить вiд слабкiшого, то це викличе активнооборонну реакцiю гнiв. Все залежить вiд спiввiдношення сил. Зрозумiло, що у людей слабких, яким важче долати життСФвi труднощi, бiльше приводiв для реакцiСЧ страху.
РЖ у дитини, i у дорослого СФ страх перед невiдомим, перед новим. Цей страх робить нас обережними i маСФ захисне значення. Коли знання свiту було нiкчемне, а область невiдомого величезна, страх тримав людину в своСЧй владi i змушував СЧСЧ населяти свiт страшними чудовиськами i богами [39:1921]
1.6 Страх i вiдношення до нього в нормi i патологiСЧ
1.6.1 Страх як нормальна реакцiя органiзму
Страх вiдчувають всi. Як будь-яка iнша емоцiя, вiн маСФ позитивнi i негативнi сторони, вiдiграСФ важливу сигнальну роль в життi iндивiда, бiологiчному i соцiальному. Зокрема, РЖзард вважаСФ позитивними сторонами страху те, що вiн СФ застережливим сигналом, i те, що вiн спонукаСФ активнiсть людини, змiнюючи напрям думок i поведiнку, а також те, що вiн пiдсилюСФ соцiальнi звязки, змушуючи людей просити один одного про допомогу i дiяти в небезпечних ситуацiях спiльно.
Негативними сторонами страху РЖзард вважаСФ те, що повязанi з ним переживання легко вiдтворюються i можуть прориватися в свiдомiсть у снах, тобто страх володiСФ високою здатнiстю дезiнтегрувати i порушувати дiяльнiсть людини. Крiм того, РЖзард називаСФ страх найнебезпечнiшою емоцiСФю, яка при дуже високiй iнтенсивностi знищуСФ органiзм.
А. Кемпiнськи оцiнюСФ почуття страху як своСФрiдну пiдготовку до грiзноСЧ подiСЧ, що настаСФ. Коли ж момент настаСФ, страх втрачаСФ сенс. Страх, як правило, зникаСФ, коли людина опиняСФться перед лицем небезпеки. Тодi настаСФ активна дiя спроби втечi або боротьби i для страху не залишаСФться мiiя у свiдомостi.Почуття страху збiльшуСФться у мiру наближення небезпечноСЧ ситуацiСЧ. Причому час i простiр в цьому перiодi надзвичайно подовжуються, як наслiдок високоСЧ емоцiйноСЧ напруги.
1.6.2 Адекватнiсть страху
Ряд зазвичай вживаних стимул-реакцiй страху насправдi викликаСФ смiх, iнтерес i дослiдницьку поведiнка. Один iз способiв досягнення комiчного ефекту уявлення неймовiрноСЧ структури, яка виявляСФться безпечною i не порушуСФ встановленого способу сприйняття свiту. РЖнтерес викликаСФ все незвичне; все незнайоме провокуСФ дослiдницьку поведiнку. Якщо при цьому стимул-реакцiСЧ говорять про небезпеку або особа сприймаСФ ситуацiю як загрозливу, виникаСФ страх.
Почуття страху СФ субСФктивним сигналом загрози. Реакцiя страху тим сильнiша, чим менше умiщаСФться сигнал, що приходить, в iснуючiй структурi взаСФмодiСЧ з довкiллям.
Деякi психiатри говорять про готовнiсть до страху, яка в рiзнiй мiрi виявляСФться у кожноСЧ людини.
Ситуацiя страху, як повязана з сильною емоцiйною напругою (позитивного або негативного характеру), включаСФ три елементи: очiкування, розрядка, спокiй.
Напруга страху зростаСФ, коли немаСФ можливостi його розрядки у дiСЧ. Увi снi сильнiше переживаСФться якась ситуацiя, нiж наяву, оскiльки наяву людина може дiяти, а увi снi вiн безсилий. Людина, звязана по руках i ногах, сильнiше переживаСФ загрозу, нiж та, що вiльно дiСФ. У випадках