Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
iй формi (синдром страху-страждання) гiпоактивнiсть, безсилля, парасимпатичнi реакцiСЧ [17].
В результатi дослiдження процесу впливу страху на вегетативну систему Е.Геллхорн прийшов до висновку про те, що при дiСЧ на людину подразникiв, якi викликають страх, (незалежно вiд усвiдомленостi СЧх), симпатична нервова система органiзму мобiлiзуСФ дiлянки, за якi вона вiдповiдальна, на подолання iмовiрно загрозливих чинникiв.
Як видно, для представникiв психофiзiологiчного напряму властиво iнтерпретувати механiзм страху з позицiй вiдомих фiзiологiчних процесiв. При такому пiдходi специфiчнi особливостi диференцiйованих емоцiйних переживань вiдступають на другий план. На перший план висуваСФться загальнобiологiчна роль страху.
У представникiв психологiчного напряму у вивченнi феномену страху вiдсутнСФ СФдине розумiння причин i механiзму страху. Так, В.К. Вiлюнас вiдзначаСФ, що узагальнюючоСЧ теорiСЧ страху поки що ще не створено; про те, що немаСФ СФдиного розумiння, свiдчать, зокрема, тi визначення страху, якi ми знаходимо у вiтчизняних i зарубiжних роботах останнiм часом. Так, у словнику Психологiя стверджуСФться, що страх емоцiя, котра виникаСФ в ситуацiях загрози бiологiчному або соцiальному iснуванню iндивiда i направлена на джерело дiйсноСЧ або уявноСЧ небезпеки. Автор книги Психологiя особистостi Н.РЖ. Рейнвальд вважаСФ, що потреба в самозбереженнi може залежно вiд обставин виразитися в пасивно-обороннiй емоцiСЧ страху. Р.М.Грановська в роботi Елементи практичноСЧ психологiСЧ погоджуСФться з тим, що найсильнiшою негативною емоцiСФю СФ страх, який визначаСФться як чекання i передбачення невдачi при здiйсненнi дiСЧ, котра маСФ бути виконана в даних умовах. У роботi Неврози у дiтей i пiдлiткiв А.РЖ. Захаров пропонуСФ розумiти страх як афектне загострене сприйняття загрози для життя, самопочуття i благополуччя людини [31:13].
1.2 Детермiнанти страху i тривожностi
Тривожнiсть складна комбiнацiя афектiв i афектних структур, котра СФ нiби фоновою для емоцiСЧ страху. Багато дослiдникiв в основному вважають причинами страху небезпеку, загрозу, будь-який, який би то не було потенцiйний збиток як фiзичного, так i психологiчного характеру.
Одним з варiантiв тривожного розладу СФ панiчна атака це раптово, тобто несподiвано виникаючий стан iнтенсивно переживаноСЧ тривоги, який супроводжуСФться безлiччю соматичних i психiчних симптомiв та вiдчуттям постiйноСЧ загрози. Панiчна атака досягаСФ апогею протягом декiлькох хвилин i продовжуСФться в середньому 2030 хвилин. Проте СЧСЧ тривалiсть може варiювати як в один, так i в iнший бiк.
Чи викличе та або iнша подiя страх чи тривогу, залежить вiд контексту, в якому вона вiдбуваСФться, вiд iндивiдуальних вiдмiнностей в темпераментi, вiд особливостей сприйняття i мислення, вiд характеру схильностей, вiд досвiду та вiку iндивiда. Майже всi традицiйно видiляють вродженi та набутi причини страху, лише по-рiзному СЧх називають, як, наприклад, бiологiчнi i соцiальнi, природнi i похiднi вiд них стимули страху [18].
Як вважаСФ Грей, страх викликаСФ подiя, якщо вона не вiдбуваСФться в очiкуваному мiii або в очiкуваний час, або ж, навпаки, в даному мiii або на даний момент СФ несподiваною. РЖншими словами, це подiя, котра не вiдповiдаСФ нашим очiкуванням, або яка зриваСФ нашi плани.
К.Е. РЖзард видiляСФ страх предметний (викликаний людиною або обСФктом) та безпредметний (неусвiдомлений, не повязаний з чимось конкретним). Крiм того, вiн видiляСФ чотири класи причин страху.
Перший клас детермiнант страху в РЖзарда це зовнiшнi подiСЧ i процеси.
Як було сказано вище, детермiнанти можуть бути вродженими i набутими. Вродженi детермiнанти, як визначаСФ К.Грей, можуть бути чотирьох категорiй:
- iнтенсивнiсть до цiСФСЧ категорiСЧ вiдносяться бiль, звук, свiтло, раптовi i неприСФмнi, сприйманi як шкiдливi i т.п., залежно вiд iндивiдуальних особливостей субСФкта i ситуацiСЧ;
- новизна до цiСФСЧ категорiСЧ вiдносяться незнайомi обличчя i предмети;
- еволюцiСФю вибранi сигнали небезпеки до цiСФСЧ категорiСЧ вiдносяться висота i воднi глибини, i все, що неминуче веде до загибелi, причому ця неминучiсть вiдома субСФктовi пiдсвiдомо;
- сигнали небезпеки, виробленi в соцiальнiй взаСФмодiСЧ, наприклад, гнiв або загроза людини, котра сприймаСФться, як сильнiша вiд субСФкта [17].
Природнi, культурнi детермiнанти страху можуть бути результатом научiння. Це зафiксованi в суспiльствi табу, забобони, соцiальнi норми i норми моралi. Боулбi видiляСФ природнi тобто тi ж стимули страху:
- самотнiсть;
- незнайомiсть;
- раптове наближення;
- раптова змiна стимулу;
- висота;
- бiль [17:316317].
Це те, на що ми реагуСФмо страхом, тривогою, занепокоСФнням вiдразу, не задумуючись (з цим страхом боротися найважче, оскiльки вiн не пiддаСФться рацiоналiзацiСЧ та iнтелектуальному аналiзу; на нього можливий вплив лише за допомогою вольових зусиль).
Стимули, похiднi вiд природних:
- темрява (похiдний вiд самотностi та незнайомостi);
- тварини (похiдний вiд раптового наближення);
- незнайомi предмети i люди (похiдний вiд незнайомостi та новизни).
Це тi стимули, страх перед якими несвiдомий, але ми його iнколи прагнемо пояснити та усунути за допомогою компенсацiСЧ i самореалiзацiСЧ.
Культурнi стимули, якi при бли