Семантико-iнтонацiйнi особливостi вираження концепту "страх" у сучаснiй англiйськiй мовi на матерiалi вiдеофiльмiв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?iСЧ, у спецкурсах з когнiтивноСЧ семантики (пункти 2.4.1., 3.2 плану).
У вступi обТСрунтовуСФться актуальнiсть дослiдження, ставиться мета та основнi завдання роботи, СЧСЧ теоретичне та практичне значення, вказуються методи дослiдження.
У першому роздiлi висвiтлено рiзнi пiдходи до класифiкацiСЧ видiв та форм страху як емоцiСЧ, вказуСФться на його невербальнi (фiзiологiчнi) прояви у рiзних ситуацiях.
У другому роздiлi аналiзуСФться концептуальна сторона страху, уточнюСФться поняття концепт, а також протиставляСФться власне поняттю, а також розглядаСФться його семантична структура в англомовнiй картинi свiту.
У третьому роздiлi проведено iнтонографiчний та аудитивний аналiзи мовлення людей, котрi знаходяться у загрозливiй для СЧхнього життя ситуацiСЧ i проявляють страх. Окрiм цього, частково вказано на гендернi вiдмiнностi, якi знаходять мiiе як у невербальних, так i у вербальних засобах вираження емоцiй. Також розкрито поняття фрейму i застосовано метод фреймовоСЧ семантики для аналiзу концепту страх. Стисло викладено компоненти емоцiйного концепту страх у сучаснiй англiйськiй мовi.
У загальних висновках подано основнi теоретичнi та практичнi результати дипломноСЧ роботи; окреслено можливi перспективи подальших дослiджень з використання матерiалу обраноСЧ тематики.
- Умови виникнення страху, його механiзми i форми
1.1Фiзiологiчнi основи страху
Страх не потребуСФ представлення; кожен з нас на власному досвiдi знаСФ це переживання. Поза сумнiвом, що проблема страху центральний пункт, в якому сходяться найважливiшi питання психiчного життя, як в нормi, так i в патологiСЧ [35].
У розумiннi феномену страху ми зустрiчаСФмося з багатоварiантним визначенням його як складного емоцiйно-психiчного стану. За кожним визначенням стоСЧть солiдна експериментальна база, яка послужила пiдставою того, що в сучаснiй психологiчнiй науцi склалася певна система вивчення страху, котра включаСФ науковi напрями, пiдходи, теорiСЧ, що визначають особливостi виникнення i протiкання страху. Серед напрямiв видiляються: психофiзiологiчний, представниками якого СФ П.К. Анохiн, РЖ.П.Павлов, М.Н.Русалова, В.В.Суворова, А.Бандура, Е.Гельгорн, К.РЖ. РЖзард, В.Кеннон, Л.А. Орбелi, Я.Рейковський та iн. i психологiчний представники В.К. Вiлюнас, П.В.Симонов, В.Вундт, А.Р. Лурiя, З.Фрейд та iн. [31:4].
Такi емоцiСЧ, як страх, гнiв i лють, пiдвищують iнтенсивнiсть змiнних процесiв, призводять до кращого живлення мозку. Вони пiдсилюють опiрнiсть органiзму перевантаженням, iнфекцiям.
Представниками психофiзiологiчного напряму страх розглядаСФться як емоцiя, що викликаСФться швидким пiдвищенням нейронноСЧ активностi. Згiдно розробленоСЧ К.РЖ. РЖзардом теорiСЧ диференцiальних емоцiй, iснуСФ три емоцiСЧ, повязанi iз зростанням iнтенсивностi:
- здивування-переляк;
- страх-жах;
- iнтерес-збудження [17].
Природжена i набута диференцiацiя цих трьох емоцiй готуСФ людину до будь-якого значного, несподiваного зростання стимуляцiСЧ. Найбiльш несподiванi i рiзкi зростання в iнтенсивностi нейронноСЧ стимуляцiСЧ активують здивування-переляк. Дещо менше зростання призводить до страху або навiть жаху, залежно вiд тривалостi або незвичностi стимуляцiСЧ i вiд iндивiдуальних особливостей сприйняття та мислення особи. Найменш рiзке i несподiване збiльшення стимуляцiСЧ веде до iнтересу або ж просто до збудження, коли стимули не сприймаються як невiдомi.
Результати дослiджень, проведених К.Е. РЖзардом, показали, що iнтенсивний страх по силi протiкання не може порiвнятися з жодною з десяти фундаментальних емоцiй. Переживання цiСФСЧ емоцiСЧ винятково шкiдливе для людини, оскiльки при великiй iнтенсивностi страху виникаСФ загроза життю. За винятком окремих випадкiв, коли страх паралiзуСФ, зазвичай ця емоцiя мобiлiзуСФ енергiю на подолання небезпеки.
Боулбi i Грей вважають, що в активацiСЧ страху певну роль вiдiграСФ не лише рiвень стимуляцiСЧ, але i селективна активнiсть рецепторних органiв. Вони встановили, що в емоцiях переляку, страху та iнтересу-збудження iснують компоненти, що частково перекриваються. На пiдставi всього цього Д.РЖ. РЖзард робить висновок, що схожiсть нейрофiзiологiчних механiзмiв дозволяСФ будь-якiй емоцiСЧ бути активатором страху [38].
У роботi Я.Рейковського Експериментальна психологiя емоцiй описанi змiни, якi вiдбуваються в органiзмi на фiзiологiчному рiвнi пiд впливом страху. Ним встановленi наступнi особливостi змiн:
- збiльшення частоти серцебиття, сили серцевих скорочень, звуження кровоносних судин в органах черевноСЧ порожнини, розширення периферичних судин (судин кiнцiвок), розширення коронарних судин, пiдвищення кровяного тиску;
- зниження тонусу мязiв шлунково-кишкового тракту, припинення дiяльностi травних залоз, гальмування процесiв травлення i видiлення;
- розширення зiниць очей, напруга мязiв, що забезпечують пиломоторну реакцiю;
- посилення потовидiлення;
- посилення секреторноСЧ функцiСЧ мозковоСЧ речовини надниркових залоз, внаслiдок чого збiльшуСФться кiлькiсть адреналiну в кровi, що викликаСФ посилення серцевоСЧ дiяльностi, гальмування перистальтики, збiльшення вмiсту цукру в кровi, прискорення здатностi кровi до згортання [23:55].
Геллхорн у своСЧх дослiдженнях встановив, що при збудливiй формi страху (синдром страху-гнiву по РЖзарду) спостерiгаСФться занепокоСФння, гiперактивнiсть, симпатичнi реакцiСЧ; при гальмiвн