Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
i вправи.
Необхiдно, щоб вправи носили стабiльний характер, оскiльки позитивний результат виникаСФ лише при багатократному повтореннi одних i тих же виспiвок. Мiцнi навики виробляються в результатi тривалих i систематичних тренувань.
Вправи для розспiвування мають бути нескладними для сприйняття, зручними для засвоСФння, лаконiчними, гранично ясними i цiлеспрямованими.
Пiдбiр вправ, iнтенсивнiсть розспiвування визначаються наступним: чи вiдбуваСФться розспiвування перед виступом хору або воно частина черговоСЧ репетицiСЧ. Якщо розспiвування передуСФ концертному виступу хору, то маСФ велике значення обСФм виступу: декiлька творiв, вiддiлення або цiлий концерт. Чим коротше виступ, тим значнiшим маСФ бути розспiвування.
Недостатня розспiвуванiсть хору негативно позначаСФться на якостi виконання. Не слiд проводити тривале, напружене розспiвування перед концертом хору в двох або одному великому вiддiленнi, оскiльки велике спiвецьке навантаження артистiв хору пiд час виспiвування може натомити СЧх i привести до втрати спiвецькоСЧ форми в процесi концерту.
ОсвоСФння керiвником методики i практики розспiвування необхiдне для правильноСЧ органiзацiСЧ спiвецького виховання хорового колективу.
Велике значення для правильного звукоутворення маСФ чiтке формування голосних звукiв. Якiсть голосних залежить вiд того, як спiвак розкриСФ рот: нижня щелепа опускаСФться повiльно, утворюючи губами коло. Звук тодi утворюСФться округлений. Велике значення маСФ ведення звука, всi голоси повиннi звучати рiвно. Правильному звукоутворенню допомагаСФ вмiння розпiзнавати якiсть звука, тобто вiдрiзняти гарний звук вiд поганого. Важливим, тут буде особистий показ керiвником способiв правильного звукоутворення. Керiвник повинен якнайчастiше нагадувати про спiвочу поставу, показувати правильну артикуляцiю, формування звука. У вихованнi правильного звукоутворення слiд завжди орiСФнтуватися на музичну фразу. Музичу фразу треба проспiвати так, щоб вистачило дихання i збереглося барвисте звучання. У спiвакiв треба виробити головне, свiтле, дзвiнке, округле звучання. Головне звучання виробляСФться на звуках у-ю; свiтле за допомогою посмiшки; рiвне за допомогою вправ, побудованих у висхiдному та низхiдному напрямках. Треба звертати увагу на те, щоб дитячi голоси звучали ненапружено. Отже, першочергове завдання вчителя добитися спiву легким, мяким звуком. Виробити цi навички допомагають перш за все пiснi з програми учнiв молодших класiв, а також рiзноманiтнi вправи, якi треба спiвати на рiзнi склади, слова.
а) ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля-ля...
б) лег - кий вi - те - рець, лег - кий вi - те - рець...
Щоб уникнути тАЬплоскоготАЭ, тАЬвiдкритоготАЭ звуку можна спiвати вправи на склади ду, до, ту.
в)ду - ду - ду, до - до - до, ту - ту - ту.
Щоб виробити однакове звучання голосних слiд спiвати вправи на однiй висотi, на склади:
Дi, де, да, до, ду;
Мi, ме, ма, мо, му;
Грi, гре, гра, гро, гру;
Е, лi, о, но, фа.
Подолати сипле звучання голосу теж допомагають спецiальнi вправи: наслiдування дзвiночка, сопiлки, скрипки, балалайки. Такi вправи дiти сприймають як цiкаву гру i це даСФ позитивнi наслiдки. Так вчитель пропонуСФ дiтям пригадати як дзвенить дзвiночок, спочатку дiти тренуються на однiй висотi, потiм спiвають звукоряд квiнти вверх i вниз i, нарештi, арпедисто на склад дiнь.
Увага малюкiв нестiйка, щоб дiти не стомлювались вiд однiСФСЧ вправи, треба спiвати iншi. Наприклад, дiти з задоволенням будуть наслiдувати гру сопiлки: притуливши двi руки до рота, учнi уявляють собi, що грають на сопiлцi, i на склад ду-ду вiдтворюють пропонованi вчителем звуки. Таким самим способом можна вiдтворювати гру балалайки на склади тринь-бринь, гру скрипаля тiлi-тiлi. Елемент гри, внесений у навчання добре активiзуСФ учнiв на уроцi. Красу звука ще придаСФ тембр, тому в пiснях рiзних за характером слiд придавати рiзну окрасу звуку.
Дикцiя.
Важливе значення на уроках музики маСФ дикцiя.
Дикцiя це виразне вимовляння слiв, складiв i окремих звукiв. Мелодiя пiснi нерозривно повязана з текстом. Мiж тим дуже часто у хоровому спiвi, виконаннi пiснi майже неможливо розiбрати слiв, не можна зрозумiти, про що спiваСФться у пiснi, хоч хор може спiвати гарно, хорошим звуком. Отже, хороша дикцiя в хорi залежить вiд гнучкостi i рухливостi артикуляцiйних апаратiв спiвакiв.
Артикуляцiя це робота органiв мови, необхiдна для вiдтворення того чи iншого звукiв мови. До артикуляцiйного апарату входить: нижня щелепа, губи, язик, мяке пiднебiння i голосовi звязки. Всi частини артикуляцiйного апарату повиннi бути ненапруженими., i в той же час активними. Вирiшальне значення для утворення голосних i приголосних звукiв маСФ язик i губи, якi повиннi бути дуже рухливi, вiльно i активно набувати потрiбного положення, нижня щелепа повинна вiльно опускатися вниз.
Щоб домогтися чiткоСЧ вимови тексту, треба навчити дiтей спiвати ненаголошенi голоснi, чiтко вимовляти приголоснi. Отже, приголоснi звуки повиннi вимовлятися швидко, активно, енергiйно. При млявiй роботi артикуляцiйного апарату приголоснi звучать розмазано, погiршують якiсть звуку. Особливо треба звернути увагу на швидку, коротку вимову свистячих звукiв з i с, шиплячих ж, ч, ш, щ, якi при вiдсутностi чiткоСЧ дикцiСЧ створюють в хорi неприСФмний свист i шипiння. Дуже швидко i чiтко треба вимовляти послiдовностi кiлькох приголосних, наприклад, в с