Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
В»одiйному, а потiм i в гармонiйному виглядi, побудувати голосом вiд заданого звуку рiзнi iнтервали. У прослухування доцiльно включати хроматичнi побудови.
Вiдчуття ритму перевiряСФться повторенням нескладного ритмiчного малюнка.
Якщо в тих, що прийшли прослуховуватися в хор немаСФ спiвецького досвiду i вiдсутня музична пiдготовка, то прослуховування доцiльно проводити у декiлька етапiв На першому етапi можна обмежитися лише загальним знайомством з вступником, запропонувавши йому почати вiдвiдувати заняття хору, а через три-чотири тижнi провести ретельнiше знайомство з вокально-музичними даними i лише пiсля цього остаточно висловити думку про його придатнiсть для участi в хорi. Нерiдко соромязливiсть, нерiшучiсть вступника, який прийшов на прослуховування заважають вияснити його вокально-музичнi данi. В цьому випадку, як виключення, можна спробувати провести цю роботу в процесi репетицiй з хором.
Формувати склад хору без будь-якоСЧ перевiрки вокально-музичних даних вступникiв до хорового колективу недоцiльно. Слiд пiклуватися про те, щоб новi учасники хорового колективу не знижували рiвень виконавськоСЧ майстерностi хору. З цiСФю метою бажано мати пiдготовчу групу хору.
Найважливiшим органiзацiйно-педагогiчним питанням в роботi хорового колективу СФ створення традицiй. Без цiкавих, рiзноманiтних, мiцних традицiй дiяльнiсть самодiяльного хорового колективу недовговiчна.
Найголовнiшою традицiСФю хорового колективу маСФ бути дружба його учасникiв, творча атмосфера його дiяльностi. ТрадицiСЧ можуть створюватися в рiзних нормах: органiзацiя спiльних вечорiв вiдпочинку, поСЧздки за мiсто, привiтання з днем народження учасникiв хору, творча дружба з самодiяльними i професiйними хоровими колективами, а також з композиторами i вiдомими артистами, пiдтримка контактiв з колишнiми учасниками хору i т.д.
2.4 Психолого-педагогiчнi особливостi розучування репертуару
Самодiяльний хор повинен займатися регулярно протягом 10-11 мiсяцiв на рiк. Основний вид занять хору репетицiя. На тиждень проводиться не менше двох репетицiй, кожна по 2-3 години з 10-15-хвилинною перервою. РепетицiСЧ проводяться в точно визначений час, зазвичай пiсля основноСЧ роботи учасникiв хору. Нерiдка вибiр часу для репетицiй ускладнюСФться змiнною роботою артистiв хору. У такому разi одна репетицiя на тиждень може проводитися в рiзний час, з врахуванням змiнноСЧ роботи учасникiв хору, а друга репетицiя обовязково повинна проводитися у вихiдний день, коли артисти хору можуть зiбратися всi разом. РЖнколи репетицiСЧ проводяться в обiдню перерву або мiж змiнами. Такi репетицiСЧ мають бути виключенням, оскiльки вони спочатку володiють невисоким педагогiчним потенцiалом i не можуть забезпечити значного зростання виконавськоСЧ майстерностi хору.
Кожне заняття хору слiд чiтко органiзовувати i планувати з врахуванням довготривалих творчих завдань хорового колективу.
Розучування твору з хором можна умовно подiлити на два етапи: засвоСФння вокально-технiчноСЧ сторони та робота над створенням художнього образу. Обидва аспекти тiсно взаСФмоповязанi, складаючи СФдине цiле.
На початку репетицiСЧ, особливо в тих випадках коли доводиться працювати над твором без супроводу, (в тих випадках, коли доводиться працювати над) необхiдно дати колективу ладотональний настрiй (проспiвати з хором гаму у висхiдному або в низхiдному русi, iнтервали, тризвуки, акорди з розвязанням в основну тональнiсть каданси тощо). При цьому хормейстер повинен слiдувати за правильним формуванням звука, чистотою iнтонування, ансамблевою злагодженiстю як кожноСЧ партiСЧ, так i всього хору. Далi рекомендуСФться пояснити учасникам колективу змiст твору, розказати про композитора, його творчу стилiстику, про автор атексту. Зробити це треба у цiкавiй та доступнiй формi. Потiм керiвник ознайомлюСФ хористiв з музикою, програючи СЧСЧ на фортепiано два-три рази вiд початку до кiнця та пiдспiвуючи те чи iнше мiiе. Окремо бажано дати характеристику iнструментального супроводу, якщо такий СФ. Виконавськi намiри диригента мусять бути не лише зрозумiлi хору, але й викликати спiв розумiння у спiвакiв, захопити СЧх.
У залежностi вiд квалiфiкацiСЧ хористiв та вiд ступеня складностi хорового твору iснують його розучування:
- по партiях.
- усiм хором.
Обидва способи мають своСЧ привiлеСЧ та вади. В першому випадку забезпечуСФться тверде знання кожним спiваком партiСЧ, але випускаСФться з уваги вокально-хоровий ансамбль. В iншому учасники колективу набувають уваги ансамблевого спiву, швидко орiСФнтуватися в гармонiСЧ обстановцi, проте часто не всi беруть однаково активну участь у процесi репетицiй. Тому в початковий перiод пропонуСФться працювати по партiях або по групах, але тiльки пiсля попереднього осмислення твору всiм хором.
Для того, щоб прискорити засвоСФння пiснi, хормейстер повинен добре i своСФчасно пiдкреслити тотожнi i зовсiм однаковi мелодичнi звороти в пiснi. Попередити учасникiв хору в цьому разi означаСФ запобiгти помилцi, бо хористи здебiльшого намагаються ототожнити не зовсiм подiбнi, щодо мелодiСЧ, побудови. Добре використати засоби графiчного показу подiбних i не зовсiм подiбних мiiь. Подiбнi можна пiдкреслити прямо. Дужкою, а змiненi хвилястою лiнiСФю.
На вибiр методичних прийомiв при розучуваннi пiснi впливаСФ на:
а) рiвень музично-хоровоСЧ пiдготовки хору;
б) змiст, характер, складнiсть i фактура пiснi;
в) мета розучування.
Проте варiа