Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
Мiнiстерство культури i туризму украСЧни
Нацiональна академiя керiвних кадрiв культури i мистецтв
Житомирський iнститут культури i мистецтв
Кафедра музичного мистецтва
Дипломна робота
За освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем бакалавр
Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Житомир 2010
Змiст
Вступ
1. Самодiяльний хоровий колектив i специфiка управлiння ним
1.1 Особливостi органiзацiСЧ роботи самодiяльного хору: види та функцiСЧ хорiв
1.2. Органiзацiя занять i методи розучування репертуару
2. Керiвник хору як педагог-органiзатор та генератор традицiй
2.1 Методи органiзацiСЧ роботи керiвника самодiяльного хору
2.2 Психолого-педагогiчнi особливостi розмiщення самодiяльного хору: педагогiка спiвробiтництва
2.3 Хорове розспiвування та його педагогiчне значення
2.4 Психолого-педагогiчнi особливостi розучування репертуару
3. Концертно-виконавча дiяльнiсть та СЧСЧ значення
3.1 Концертно-виконавча дiяльнiсть як мотиватор (стимул) учасникiв самодiяльного хору до участi у творчому процесi
3.2 Концертнi виступи, СЧх види i особливостi
3.3 Органiзацiя та концертно-виконавчоа дiяльнiсть: на прикладi роботи ЖитомирськоСЧ хоровоСЧ капели Орея
Висновки
Список використаних джерел та лiтератури
Додатки
Додаток А. Термiнологiчний словник
Додаток Б. Oreya
Вступ
Актуальнiсть теми дослiдження
На початку ХХРЖ столiття спостерiгаСФться зростання iнтересу до хоровоСЧ педагогiки, вiдбуваСФться масове утворення хорових колективiв i настiльки ж масове СЧх зникнення та розпад. В умовах вiдродження украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ культури i освiти прiоритетного значення набувають процеси оновлення художньо-естетичного навчання i виховання особистостi. Вагоме мiiе у цьому процесi посiдаСФ функцiонування самодiяльних хорових колективiв, дiяльнiсть яких спрямована на розвиток, задоволення естетичних потреб, виховання талантiв та здiйснення професiйноСЧ пiдготовки найбiльш обдарованих особистостей.
Однак, комплексне дослiдження цього явища, проведене в АкадемiСЧ хорового мистецтва Г.А. Струве, виявило ряд вузьких мiiь в процесi функцiонування типового самодiяльного хорового колективу. Стало вiдомим, що однiСФю iз основних причин самолiквiдацiСЧ самодiяльних хорових колективiв являСФться низька якiсть музично-педагогiчноСЧ i психолого-педагогiчноСЧ роботи тих факторiв, якi мають не тiльки навчальне, але i виховне значення. З однiСФСЧ сторони в ряду самодiяльних колективiв яскраво виражена вiдсутнiсть чи недостатньо висока якiсть навчальноСЧ роботи, яка покликана пiдвищувати вокально-виконавчий i професiйний рiвень хорового колективу. З iншоСЧ недостатня якiсть (або взагалi вiдсутнiсть) роботи психологiчного характеру, направлена на виховання учасникiв колективу i формування особливоСЧ сфери серед людських вiдносин, що актуалiзуСФ пiдняту проблему.
Актуальнiсть теми дослiдження полягаСФ також у тому, що людськi вiдносини всерединi взятого творчого колективу являються однiСФю iз визначних початкiв його нормального функцiонування i творчого розвитку. Вiдомий американський педагог i хоровий керiвник Роберт Шоу сказав на однiй iз педагогiчних конференцiй: тАжесли в хоре два певца, стоящих рядом, в одной партии, ненавидят друг друга, то унисон между ними однозначно невозможен! Нет унисона в партии звучание всего хора невозможно считать полноценнымтАж.
Це твердження, викликаючи рiзне ставлення теоретикiв хорового мистецтва, однак хорова i педагогiчна практика пiдтверджуСФ його iстиннiсть.
В педагогiчнiй формулi професора Б.В.Баранова наведено визначення хоровоСЧ культури нацiСЧ як сукупностi трьох взаСФмоповязаних складових: хорова творчiсть (створення репертуару); хорове виконання (реалiзацiя репертуару); хорова педагогiка (як сукупностi методологiСЧ навчання творчостi i виконанню). В роботi самодiяльних (в сучаснiй термiнологiСЧ некомерцiйних) хорових колективiв пiдтверджуСФться iстиннiсть цього визначення: керiвництво самодiяльним хором важка i вiдповiдальна робота, яка включаСФ в себе елементи всiх трьох перерахованих складових. Репетицiйна i концертно-виконавча дiяльнiсть даСФ не тiльки радiсть творчостi, але i являСФться систематичною важкою працею, яка забираСФ сили i енергiю у кожного учасника хору. Без чiткого музично-педагогiчного пiдходу зi сторони керiвника хору, колектив не досягне помiтних художнiх результатiв, може привести до його розпаду, що також становить актуальнiсть пiднятоСЧ проблеми.
Слiд при цьому зауважити, що шляхи становлення i розвитку вокального навчання в самодiяльних хорових колективах вивчалися ще за радянських часiв (Л.Шамiна, 1981). Вiдсутнiсть узагальненоСЧ панорами ТСенези й еволюцiСЧ самодiяльних хорових колективiв зумовлюСФ актуальнiсть проблеми нинi. Нагальною потребою вивчення цього явища зумовлене також тим, що вiдродження широкоСЧ дiяльностi самодiяльних хорових колективiв у сьогодення надасть можливостi розпочинати формування вокальноСЧ культури народу з дитинства. Зниження вiкового цензу для спiвакiв-початкiвцiв передбачаСФ внесення змiн у процес вокального навчання з метою оновлення його змiсту та методiв навчання.
Мета дослiдження дослiдити особливос