Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?бсяг вiд ля малоСЧ октави до фа2. Верхнi звуки малоСЧ октави (ля, сi) i нижнi звуки 1-СЧ октави звучать у перших альтiв мяко й слабкувато, але в мiру руху вгору мiцнiють i, починаючи з соль1, набувають сили, блиску i яскравостi. Останнi два звуки дiапазону альта (мi2, фа2) важкi й крикливi. Найкраще звучить перший альт вiд ре1 до ре2. У цих межах вiн може дати рiзнi динамiчнi вiдтiнки вiд нiжного piano до блискучого i яскравого forte i виявити гнучкiсть та рухливiсть при виконаннi мелодичних вiзерункiв у швидкому темпi.
Група перших альтiв своСЧм срiблясто-матовим тембром надаСФ мелодичному вiзерунковi в помiрних i повiльних темпах спiвучостi i принадноСЧ виразностi. Голоiей зветься iнакше мецо-сопрано.
Альт другий густо й твердо звучить у малiй октавi, починаючи з фа. Може йти вгору до фа2, але важко. Найбiльш практично корисним у дiапазонi другого альта буде ряд звукiв вiд соль малоСЧ октави до ля1-сi1. У межах цього обсягу другий альт скрiзь звучить рiвно i може розвивати природно i без утруднень як forte так i piano. Звуки 2-СЧ октави для других альтiв незручнi, подаються важко i здебiльшого негарно.
Характерною рисою другого альта СФ масивнiсть i важкiсть звука, що значною мiрою впливаСФ на рухливiсть i гнучкiсть цього голосу. Порiвнюючи з першим, другий альт менш рухливий i гнучкий. Соковитi i густi, масивнi звуки других альтiв, у сполученнi з легким, прозорим i нiжним тембром перших, надають усiй партiСЧ повноти i компактностi при найрiзноманiштiних нюансах вiд тонкого pianissimo до потужного fortissimo. Голоiей прийнято називати по-iталiйськи контральто.
Розглянутi чотири групи голосiв (сопрано першi й другi, альти першi й другi) з СЧх дiапазонами здебiльшого належать до голосiв жiночих. Проте в хорi можуть бути не тiльки жiнки, але й хлопчики дiти вiд 8-9 до 13-14 рокiв. Хлопячi голоси дiляться на тi ж групи, що й жiночi, тобто на дисканти (сопрано) i альти з СЧх розподiлом на першi й другi, тiльки з коротшим дiапазоном (правда, бувають i винятки). Про групу хлопчикiв-альтiв треба сказати, що вони мають свiй характерний, як кажуть, хлопячий тембр металевий, сильний i водночас нiжний. Взагалi голосам хлопчикiв властива рiвнiсть звука, чистота його i, як каже проф. РДгоров у своСЧй книзi Основы хорового письма, дзвончатiсть.
Тенор перший лiричний. Робочий дiапазон цього голосу сягаСФ вiд фа ля малоСЧ октави до ля1 сiй. Звуки малоСЧ октави в нього слабкi i часто безтембровi. В кожнiм разi верхiвка малоСЧ октави в першого тенора звучить, але слабко й маловиразно.
1-а октава майже в повному обсязi звучить у першого тенора легко, без напруження i досить сильно; перший тенор вiльно розпоряджаСФться динамiчними вiдтiнками вiд нiжного pianissimo до дзвiнкого forte. Цей голос рухливий i гнучкий, вiн без особливого труда виконуСФ дрiбнi тривалостi i вибираСФ СЧх точно й акуратно.
Тенор другий драматичний. Обсяг голосу вiд до малоСЧ октави до соль1-ля1. Для цього голосу в межах малоСЧ октави характернi насиченiсть i повнота звука. Перша половина малоСЧ октави (до, ре, мi, фе) у другого тенора звучить мяко, виразно.
Розвинути силу на цих звуках вiн не може. Друга половина малоСЧ октави (соль, ля, сi) може бути подана i голосно i тихо.
Звуки 1-СЧ октави (до1-соль1) важкi, громiздкi, i з великим трудом пiддаються тихому спiвовi. Найприроднiше для другого тенора у високому регiстрi голосне i напiвголосне звучання (forte або mezzoforte). Другий тенор порiвняно з першим менш рухливий (щодо вибирання дрiбних тривалостей).
Треба взяти до уваги, що партiя тенорiв звичайно нотуСФться в скрипiчному ключi в 1-й i 2-й октавах, а читаСФться (звучить) у малiй i 1-й октавах (див. мал. 1).
Малюнок 1
Так записуСФться тенор у чотирирядковiй партитурi й партiях, а в дворядковiй партитурi тенор пишеться, звичайно, в басовому ключi.
С.ТанСФСФв партiю тенора записуСФ в скрипiчному ключi з значенням тенорового до на 4-й лiнiйцi нотного стану. Це означаСФ виконання написаного октавою нижче (див. мал. 2).
Малюнок 2
Тенор-альтино. У великих i багатих хорових колективах для поширення дiапазону i своСФрiдного забарвлення теноровоСЧ партiСЧ додають до неСЧ дуже високий чоловiчий голос, так званий тенор-альтино. Вже саме додаткове альтинг показуСФ, що сферу звукiв, якими оперуСФ цей голос, становитимуть звуки 1-СЧ октави, починаючи з другоСЧ половини, i кiлька звукiв 2-СЧ октави до2, ре2, мi2 i навiть фа2. ОсобливоСЧ сили тенор-альтино не маСФ, але зате своСФрiдний альтово-теноровий тембр надаСФ всiй теноровiй партiСЧ у високому регiстрi, при будь-якому нюансi, мякостi й легкостi разом з насиченiстю. Звуки малоСЧ октави для тенора-альтино майже недоступнi, в кожному разi не можуть бути використанi практично.
Низькi чоловiчi голоси. Баси за ознакою висоти звукiв, якi входять до СЧх дiапазону, подiляються на три групи: високий бас баритон, або перший бас; середнiй бас другий, або центральний; низький октава, або бас-профундо.
Ознакою, яка обСФднуСФ всi групи басiв, СФ тембр, властивий басовому голосу як такому.
Баритон, або перший бас. Голос, який легко i вiльно звучить у малiй октавi i нижнiх звуках 1-СЧ (до1, ре1, мi1), але порiвняно слабше i глухiше звучить у верхнiй частинi великоСЧ октави (Соль, Ля, Сi). Дiапазон баритона охоплюСФ двi октави вiд Соль до соль1.
Бас другий, або центральний. Обсяг другого баса широкий вiд До до мi1, а то й вище. Звуки великоСЧ октави До, Ре, Мi запаснi. Практично корисними будуть звуки вiд Фа до ре1-мi1. Тут другий бас даСФ тверде i повне, насичене i компактне звучання.