Самодiяльний хор як чинник культуротворення
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
? роду виконання передбачаСФ сама хорова лiтература. Вона подiляСФться на два великi роздiли: хоровi твори з iнструментальним супроводом; хоровi твори, призначенi для виконання самими лише вокальними силами, без будь-якого iнструментального супроводу.
Виконання хорового твору без iнструментального супроводу прийнято називати спiвом a cappella.
Хоровий колектив, що виконуСФ твори a cappella, це своСФрiдний вокальний оркестр, який на основi синтезу звука i слова вiдтворюСФ своСЧми багатими барвами художнi образи музичного твору.
Пiд час спiву a cappella акорд звучить чарiвливо мяко й чисто, чого нiколи не може досягнути симфонiчний оркестр, де майже всi духовi iнструменти темперованi.
Спiв a cappella СФ найтиповiшим i найчистiшим видом хорового виконання. Хор, що спiваСФ a cappella, навiть для виконання нескладних творiв гармонiчного стилю маСФ передумовою значну вокальну-технiчну пiдготовку спiвакiв; що ж до творiв полiфонiчних, то вони доступнi тiльки висококвалiфiкованому хоровi.
Твори для хору з супроводом розраховано на спiльне звучання з музичними iнструментами.
Супровiд може повнiстю дублювати хорову партитуру (якщо не зважати на iнструментальну фактуру акомпанементу), отже, пiдтримувати хор гармонiчно i ритмiчно. Такого роду супровiд часом маСФ назву ad libitum за бажання, тобто, в разi достатньоСЧ квалiфiкацiСЧ хору цей твiр може виконуватись a cappella.
РЖнший вид супроводу, що збагачуСФ звучання хору самостiйною i широкою розробкою музичного матерiалу, становить уже невiдСФмну частину цiлого музичного твору. Виконувати такого роду твори a cappella нi в якому разi не можна, цим було б спотворено i скалiчено творчий задум композитора.
Супровiд може бути рiзноманiтний вiд баяна, фортепiано, невеличких ансамблiв духових i народних iнструментiв до симфонiчного оркестру.
РЖнструментальний супровiд значною мiрою полегшуСФ роботу спiвакiв, але часом шкiдливо впливаСФ на звукову сталiсть хору.
Людськi голоси подiляються на чотири основнi групи: сопрано, або дисканти, альти, тенори, баси. Кожна з цих груп маСФ свiй обсяг, або, як кажуть, дiапазон.
Сопрано, або дискант високий жiночий або дитячий голос. Дiапазон сопрано вiд до1 до до3; обсяг дисканта (дитячi сопрано) до1 соль2 (бувають, правда, й винятки).
Альт низький або порiвняно низький жiночий голос з обсягом вiд фа малоСЧ октави до фа2. Дiапазон дитячого альта вiд ля малоСЧ октави до мi2.
Тенор високий чоловiчий голос. Дiапазон його дорiвнюСФ обсяговi сопрано, тiльки октавою нижче: вiд до малоСЧ октави до до2 (пишеться звичайно октавою вище).
Бас низький чоловiчий голос з обсягом вiд ре великоСЧ октави до фа1.
Наведенi дiапазони чотирьох основних груп хорових голосiв дуже умовнi i, вiрнiше сказати, лише вказують на необхiднiсть мати в хорi чотири основнi групи з зазначеними дiапазонами. Треба мати на увазi, що спiваки з такими широкими дiапазонами зустрiчаються дуже рiдко. Звичайно доводиться задовольнятися голосами, якi, не маючи вищезазначеного обсягу, володiють лише його частиною. Звiдси у практичнiй дiйсностi ми маСФмо розподiл кожноСЧ основноСЧ групи голосiв на двi, а то й на три пiдгрупи.
Сопранову, альтову i тенорову групи звичайно подiляють на двi пiдгрупи першi i другi; а басову на три: першi баси, або баритони, другi баси, або iнакше СЧх називають, центральнi i, нарештi, октавiсти, який часом називають по-iталiйський бассо-профундо, тобто глибокi баси.
Сопрано першi. До перших сопрано звичайно вiдносяться легкi, рухливi голоси, що вiльно i ясно звучать у 2-й октавi i досягають звукiв 3-СЧ октави. Такi голоси з природи своСФСЧ гнучкi i здатнi регулювати змiну динамiчного напруження вiд pianissimo до forte на високих звуках. Для них не становить особливих труднощiв виконувати складнi мелодичнi вiзерунки у швидких темпах.
Обсяг звукiв, практично корисних для хорового звучання, для першого сопрано буде, приблизно, такий: вiд фа1 або соль1 до ля2 або сi бемоль2. Це так званий робочий дiапазон. Звуки 1-СЧ октави (фа1, соль1, ля1, сi1) в першого сопрано звучать нiжно, мяко, але здебiльшого слабко; розвинути сильне звучання у верхiвцi 1-СЧ октави вони не можуть. Починаючи з до 2 в перший сопрано зявляСФться можливiсть розвивати значну силу й блиск. Звуки 1-х октави в нижньому тетрахордi у них без тембровi, практично використати СЧх не можна.
Першi сопрано вищезазначенi дiапазону мають назву лiричних, або лiрико-колоратурних.
Сопрано другi. Голос, який маСФ напруженi i важкуватi верхи (мi2, фа2, соль2, ля2), але зате повно й соковито звучить у 1-й октавi, особливо у верхнiй СЧСЧ частинi (фа1, соль1, ля1, сi1). Другi сопрано своСЧм повним звуком при нюансi forte поповнюють слабкiсть перших сопрано i, зливаючись з СЧх нiжними тембрами, надають звучанню всiСФСЧ сопрановоСЧ партiСЧ повноти i насиченостi. Щодо використання других сопрано при нюансi piano, то воно можливе тiльки в межах 1-СЧ октави, а в 2-й октавi група других сопрано може обтяжити звучання всiСФСЧ сопрановоСЧ партiСЧ i порушити природну при цьому нюансi у верхнiх регiстрах прозорiсть i ажурну легкiсть. Проф. П.Чесноков у своСЧй книзi Хор и управление им рекомендуСФ в тих випадках, де хор повинен у верхнiх регiстрах звучати piano, виключати всю групу важких голосiв, до числа яких треба, звичайно, вiднести i другi сопрано.
Щодо технiчних можливостей другого сопрано в розумiннi його рухливостi i гнучкостi, то цей голос маСФ всi властивостi першого сопрано. Дiапазон його сягаСФ вiд до1 до до3. Такий голос зветься сопрано драматичне.
Альт перший маСФ