Права СЦ обов'язки сторСЦн, що беруть участь в цивСЦльному процесСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЦдповСЦдальнСЦсть перед позивачем. ТимофСФСФв водСЦй таксСЦ порушив правила вуличного руху, в результатСЦ чого збив велосипедиста ЮрСФва, пошкодивши при цьому велосипед. За позовом ЮрСФва суд стягнув з ТимофСФСФва 35 крб. на вСЦдшкодування матерСЦальна збиткСЦв. Однак належним вСЦдповСЦдачем у справСЦ повинен був виступити не ТимофСФСФв, а таксомоторний парк, якому належить машина. Заперечення вСЦдповСЦдача можуть полягати також СЦ в тому, що вСЦн повинен нести вСЦдповСЦдальнСЦсть, але не перед позивачем, а перед СЦншою особою, яка СФ належним позивачем у справСЦ. В цих випадках вСЦдповСЦдач не вибуваСФ з, процесу, а суд змСЦнюСФ його процесуальне становище. -
У наведеному вище прикладСЦ водСЦй ТимофСФСФв не вибуваСФ з процесу, а повинен бути притягнений як третя особа, що не заявляСФ самостСЦйних позовних вимог, на боцСЦ вСЦдповСЦдача.
Неналежному вСЦдповСЦдачу легше довести непричетнСЦсть до даноi справи, якщо закон або керСЦвнСЦ вказСЦвки Пленуму Верховного Суду чСЦтко визначають, хто повинен бути належним вСЦдповСЦдачему справСЦ.
Так, за позовом на захист честСЦ СЦ гСЦдностСЦ (ст. 7 ЦК Украiни) належними вСЦдповСЦдачами повиннСЦ бути як автор вСЦдомостей, якСЦ не вСЦдповСЦдають дСЦйсностСЦ, що оспорюСФ позивач, так СЦ той друкований орган, який опублСЦкував цСЦ вСЦдомостСЦ.
У справах про звСЦльнення майна вСЦд арешту позови предявляються до боржника СЦ стягувача. Якщо арешт проведено в звязку з конфСЦскацСЦСФю майна, як вСЦдповСЦдач притягаються засуджений СЦ вСЦдповСЦдний фСЦнансовий орган. Якщо заарештоване майно вже реалСЦзоване, вСЦдповСЦдачем у справСЦ суде також особа, якСЦй передано це майно2.
Недодержання цСЦСФi вимоги може СЦстотним чином зачСЦпати права та СЦнтереси вСЦдповСЦдача.
Отже, заперечення вСЦдповСЦдача з посиланням на те, що у справСЦ виступаСФ неналежний позивач або вСЦн (вСЦдповСЦдач) СФ неналежним, поСФднуСФ в собСЦ ознаки як матерСЦально-правового, так СЦ процесуального заперечення.
Велике практичне значення в процесуальнСЦй дСЦяльностСЦ по захисту проти позову СФ посилання вСЦдповСЦдача на пропуск позивачем строкСЦв позовноi давностСЦ. Якщо б позовна давнСЦсть була поняттям лише матерСЦально-правовим СЦ не мала прямого вСЦдношення до процесу, то пропуск строку позовноi давностСЦ погашав би саме субСФктивне цивСЦльне право, а вСЦдновлення строку означало б вСЦдновлення субСФктивного права. ВСЦдновлення строкСЦв давностСЦ в той же час означаСФ можливСЦсть процесуальноi перевСЦрки обгрунтованостСЦ позовних вимог позивача.
ВСЦдомо, що одним з наслСЦдкСЦв пропуску строку позовноi давностСЦ СФ те, що СЦз закСЦнченням строку ускладнюСФться процес доказу як пСЦдстави позову, так СЦ заперечень проти нього.
Тому вСЦдповСЦдач прямо може посилатися на те, що через давнСЦсть подСЦй у нього не збереглося доказСЦв заперечень проти позову по сутСЦ. Для вСЦдповСЦдача небайдуже СЦ питання про вСЦдновлення пропущеного позивачем строку давностСЦ, бо вСЦн може вважати причини пропуску позивачем строку неповажними .
Питання позовноi давностСЦ цСЦкавлять процесуалСЦстСЦв, бо з ними повязане питання про право на позов. Про вплив строку позовноi давностСЦ на право на позов у юридичнСЦй лСЦтературСЦ були висловленСЦ рСЦзнСЦ точки зору. ОднСЦ автори вважають, що пропуск строку позовноi давностСЦ погашаСФ право позивача на розгляд справи по сутСЦ .
Друга група авторСЦв вважаСФ, що пропуск строку позовноiдавностСЦ погашаСФ СЦ право на пред явлення позову СЦ право на його задоволення. БСЦльшСЦсть вчених вважаСФ, що закСЦнчення строку позовноi давностСЦ не погашаСФ права на предявлення позову, але погашаСФ право на задоволення позову СЦ саме спСЦрне матерСЦальне право.
РЖ, нарештСЦ, остання група авторСЦв вважаСФ, що закСЦнчення строку позовноi давностСЦ не погашаСФ права на звернення до суду, не пога шаСФ саме матерСЦальне право,.а лише право на задоволення позову.
НСЦбито пСЦдбиваючи пСЦдсумки висловленим точкам зору, А. А. Добровольський пропонуСФ своСФрСЦдну конструкцСЦю цього питання. ВСЦн вважаСФ, що питання про вСЦдновлення пропущеного строку позовноi давностСЦ повинно розвязуватися в самостСЦйному процесСЦ. Якщо позивач пропустив строк позовноi давностСЦ, суддя повинен вСЦдмовити йому у прийняттСЦ позовноi заяви СЦ запропонувати звернутися до суду з заявою про вСЦдновлення пропускного строку. При вСЦдновленнСЦ пропущеного строку позовна заява повинна прийматися до судочинства. При вСЦдмовСЦ у вСЦдновленнСЦ пропущеного строку позовна заява не повинна прийматися.
Така конструкцСЦя хоча СЦнодСЦ значною мСЦрою ускладнюСФ процесу справСЦ, однак вона найбСЦльш глибоко гарантуСФ право вСЦдповСЦдача. Йому заперечуСФ О. С. РЖоффе, який показуСФ, що давнСЦсть не погашаСФ права на звернення до суду.
тАЬСуддя, пише О. С. РЖоффе,зобовязаний прийняти позовну заяву навСЦть у тому випадку, якщо вже в момент ii подання стаСФ очевидним, що позов предявляСФться з пропуском давностСЦ строку. Така вимога закону не СФ формальною. ПеребСЦг строку позовноi давностСЦ може зупинятися, перериватися, а перевСЦрити з повною достовСЦрнСЦстю факт наявностСЦ або вСЦдсутностСЦ цих обставин можна лише в результатСЦ розгляду справи тАЬ.
Детально аналСЦзуючи докази О. С. РЖоффе, А. О. Добровольський, на мою думку, приходить до правильного висновку про те, що питання про вСЦдновлення строку необхСЦдно вирСЦшувати в окремому судочинствСЦ. Якщо суд не вСЦдновить пропущеного строку, вСЦн не повинен приймати позову до розгляду по сутСЦ, бо при пропуску строку давностСЦ без поважних причин дальший розгляд справи непотрСЦбний, оскСЦльки суд всерСЦвно повинен вСЦдмовити в позовСЦ через пропущення строку дав