Права СЦ обов'язки сторСЦн, що беруть участь в цивСЦльному процесСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
м, СФ пСЦдставою для вСЦдповСЦдача заперечувати проти повторного предявленого позову. Предметом доказу у вСЦдповСЦдача по цих запереченнях маСФ бути тотожнСЦсть позову. ТеорСЦя цивСЦльного процесуального права чСЦтко визначаСФ ознаки тотожнього позову: однСЦ й тСЦ ж сторони, та ж сама пСЦдстава СЦ той же предмет позову. Перша ознака (тотожнСЦсть сторСЦн) звичайно в практицСЦ особливих труднощСЦв не викликаСФ. ВСЦдповСЦдачу легко довести у своiх запереченнях те, що позов до нього був предявлений саме цим позивачем. Однак в практицСЦ СЦ тут СЦнодСЦ зустрСЦчаються спСЦрнСЦ питання.
Громадянин Фесенко Б. П. предявив позов про виселення наймача ЗарубСЦна Н. РЖ. у звязку з неможливСЦстю з ним спСЦльного проживання. Народний суд позов задовольнив. До виконання рСЦшення позивач Фесенко Б. Н. помер. РСЦшення не було виконане. Через два роки такий же позов предявила дружина померлого Фесенка Н. В. За запереченнями вСЦдповСЦдача суд закрив провадження справи в судСЦ, посилаючись на те, що тотожнСЦй позов був уже розглянутий судом, отже, процес по другСЦй справСЦ виник незаконно. За скаргою позивачки касацСЦйна СЦнстанцСЦя скасувала ухвалу суду СЦ вказала, що другий позов не СФ тотожнСЦм першому. Хоча позивачка як спадкоСФмець померлого по сутСЦ заявила такий же позов, стороною у справСЦ СФ СЦнша особа, а тому суд був зобовязаний розглянути справу по сутСЦ. Заперечення вСЦдповСЦдача тут були безпСЦдставними.
ТотожнСЦй позов за субСФктивним складом передбачаСФ, що такими СФ позови, у яких той самий позивач СЦ той самий вСЦдповСЦдач. Якщо у новСЦй справСЦ сторони мСЦняють процесуальне положення, такСЦ позови тотожнСЦми визнавати не можна. Тому слСЦд погодитись з думкою авторСЦв Науково-практичного коментаря ЦПК, якСЦ вважають, що позов особи про анулювання запису батьком дитини не повинен розглядатися як тотожнСЦй, якщо вже вСЦдбулося рСЦшення суду про стягнення з цСЦСФi особи алСЦментСЦв . ПередусСЦм, сторони тут займають процесуальне становище (вСЦдповСЦдач за первСЦсним позовом став позивачем). БСЦльше тогодСЦюче сСЦмейне законодавство позвязуСФ можливСЦсть звернення до суду з позовом про анулювання запису батьком дитини лише СЦз закСЦнченням певного строку. Та й природа цього строку матерСЦально- правова, не впливаСФ на можливСЦсть виникнення процесу по справСЦ.
Звичайно у судовСЦй практицСЦ суди чСЦтко визначають тотожнСЦсть пСЦдстав позову повний збСЦг юридичних фактСЦв, з яких позивач висуваСФ своi вимоги. Однак СЦ тут в практицСЦ судСЦв зустрСЦчаються помилки, коли суди при визначеннСЦ тотожностСЦ пСЦдстав позову не враховують строку, який СЦстотно змСЦнюСФ пСЦдставу позову. Наприклад, суд виносить рСЦшення про вСЦдмову у позовСЦ про розСЦрвання шлюбу. Через деякий час позивач знову звертаСФться з цим же позовом до суду про розлучення. Суди вСЦдмовляють СЦнодСЦ у прийняттСЦ заяви, посилаючись на тотожнСЦй позов. З такою практикою погодитися не можна, бо закСЦнчення певною строку (за СЦнших однакових пСЦдстав позову) по сутСЦ змСЦнюСФ цю пСЦдставу (СЦз закСЦнченням строку поглиблюСФться або стираСФться розлад в сСЦмi).
НарештСЦ, заперечуючи проти виникнення процесу за тотожнСЦм позовом, вСЦдповСЦдач повинен довести тотожнСЦсть предмету позову, тобто матерСЦально-правова вимогу, предявлену до нього позивачем. Це питання не створюватиме труднощСЦв для судовоi практики, якщо пСЦд предметом позову ми розумСЦтимемо матерСЦально-правову вимогу позивача до вСЦдповСЦдача. Якщо ж пСЦд предметом позову розумСЦють СЦнодСЦ спСЦрнСЦ матерСЦально-правовСЦ вСЦдношення , це багато в чому ускладнюСФ питання вСЦдмежування одного позову вСЦд СЦншого.
З питанням неможливостСЦ нового розгляду тотожнСЦх позовСЦв повязана проблема спСЦввСЦдношення компетенцСЦi народних СЦ товариських судСЦв, преюдСЦцСЦйна сила актСЦв товариського СЦ народного суду. Ст. 136 ЦПК даСФ передумову для заперечення вСЦдповСЦдача проти виникнення процесу, вказуючи на неприпустимСЦсть одночасного знаходження у судочинствСЦ тотожнСЦх позовСЦв.
Практично навСЦть важко собСЦ уявити, щоб в одному й тому ж судСЦ знаходилися два тотожнСЦх позови. Однак, практика ставить життСФво-важливе питання: чи може вСЦдповСЦдач заперечити проти предявленого до нього позову у народному судСЦ, якщо подСЦбна вимога знаходиться вже у судочинствСЦ товариського суду. ВСЦдповСЦдь на це питання маСФ бути лише позитивною. У даному випадку маються на увазСЦ вимоги, якСЦ можуть розглядатися за правилами альтернативноi пСЦдвСЦдомчостСЦ. РЖ якщо вже позивач (заявник) скористався правом вибору СЦ звернувся або в суд, або в товариський суд, вСЦн не порушуючи цСЦСФi альтернативи, не може з даною вимогою звернутися в суд (якщо до цього предявив вимогу товариському суду). Дальша демократизацСЦя нашого судочинства, посилення ролСЦ громадськостСЦ у розглядСЦ СЦ розвязаннСЦ цивСЦльних справ надають особливого значення рСЦшенням товариських судСЦв з точки зору iх винятковостСЦ. На пСЦдставСЦ ст. 136 ЦПК вСЦдповСЦдач може заявляти процесуальне заперечення проти процесу, якщо вимога позивача розглянута товариським судом СЦ товариський суд у межах своСФi компетенцСЦi винСЦс по нСЦй рСЦшення.
Отже, рСЦшення товариськоi суду маСФ ознаку винятковостСЦ лише за певних умов.
На вСЦдмСЦну вСЦд актСЦв судових органСЦв, якСЦ завжди мають ознаку винятковостСЦ, рСЦшення товариських судСЦв мають таку ж ознаку, якщо вони винесенСЦ судом у межах його компетенцСЦi. Якщо ж товариський суд перевищуСФ свою компетенцСЦю, рСЦшення його вважаСФться юридичне недСЦйсним СЦ не перешкоджаСФ розглядовСЦ даноi справи народним судом.
Важливою особливСЦстю винятковостСЦ рСЦшення товариського суду СФ