Geum.ru

Курсовой проект по предмету Психология

  • 941. Психологічні особливості самосприймання студентської молоді
    Курсовые работы Психология

     

    1. Андреев А.Л. Культурное пространство студента // Педагогика. 2003. № 10. С. 55-65.
    2. Астахова В.І. Деякі нові штрихи у соціальному портреті студентства // Проблеми вищої школи. К., 1993. Вип. 78. С. 65-69.
    3. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста. Харьков: Консум, 1999. 254 с.
    4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 156 с.
    5. Бех I.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. №І. С. 124-129.
    6. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. №4. С. 23 - 24.
    7. Вербицкий А. А., Бакшаева Н.А. Проблема трансформации мотивов в контекстном обучении // Вопросы психологии. - 1997. № 3. С. 12-22.
    8. Винославська О.В. Психологічні особливості студентської групи // Практична психологія та соціальна робота. 2005. - №7. С.65-70.
    9. Винославська О.В. Деякі відмітні риси «Я»- концепції сучасного студентства // Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття. Матеріали міжнародної наукової конференції. 15-18 травня 1996. С.169-176.
    10. Винославська О.В. Мотиви трудової активності й діяльності студентів денної форми навчання // Вісник НТУУ «КПГ: Філософія. Психологія. Педагогіка». 2001. №2(2). С.91-98.
    11. Вичев В. Мораль и социальная психика. Пер. с болгар. Р.Е. Мельникова. М.: "Прогресс", 1978 . 357 с.
    12. Душоткин А., Уманский Л. Студенческая группа и групповая психология // Студенческая группа. М.: Молодая гвардія, 1975. С.14-18.
    13. Ефимов В.М., Милова М.И. Студент 80-х в зеркале социологии // Вопросы общественных наук. К., 1989. Вып. 80. С. 21-27.
    14. Кіпень В. Українське студентство: на що орієнтуємося і що цінуємо? // Управління освітою. 2001. № 22. С. 10.
    15. Клочек Л.В. Інформаційний та мотиваційний компоненти у студентському віці // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. Харків: ХДПУ, 2003. Вип.10. С.7683.
    16. Клочек Л.В. Онтогенетичний аналіз процесів ідентифікації і відособлення // Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, Випуск 17, 2002. С.74 78.
    17. Клочек Л.В. Проблеми ідентифікації і відособлення в психології // Вісник: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. Випуск 5. С.158 160.
    18. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1985. 255 с.
    19. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентации в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. М., 1983. С. 4 -15.
    20. Крючков А.И., Крючкова Л.М. Мировоззренческий портрет современного украинского студента // Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. Чернігів, 2003. Вип. 20: Серія: Філософські науки. С. 71-76.
    21. Лисовский В.Т. Образ жизни современного студента. Л.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 297 с.
    22. Люблінська Г.О. Дитяча психологія: Навчальний посібник для студентів пед. інститутів. К.: Вища школа, 1974. 354 с.
    23. Монастиршин К.О. Умови та фактори формування самооцінки школярів // Проблеми гуманітарних наук. Дрогобич: Вимір, 2002. Вип. 9. С. 88 98.
    24. Монастыршин Е.А. Влияние семьи на отношение школьника к себе // Тезисы межд. межвуз. науч.-практ. конф. студентов и аспирантов, 12-14 апреля 2001г. Санкт-Петербург, 2001. С. 237.
    25. Омельченко Ж.О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 188-193.
    26. Островська К. Труднощі виховання як бар'єри нормативного розвитку особистості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми девіантоної поведінки: історія, теорія, практика”. К.: Міленіум, 2002. С. 262 265.
    27. Островська К.О. Взаємозалежність самооцінки та ціннісних орієнтацій школярів // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Київ-Запоріжжя-Одеса, 2002. Вип. 15. С. 117 123.
    28. Петрунек В.П., Таран Л.Н. Нелегкий шаг к юности. М.: Педагогіка, 1984. 160 с.
    29. Психология юношеского возраста: Проблемы формирования личности. Учебное пособие для студентов пединститутов. М.: Просвещение, 1979. 175 с.
    30. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира. М.: Издательство АН СССР, 1957. 328 с.
    31. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-х т. М., 1989.
    32. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2005. 360 с.
    33. Самарин Ю.А. Психология студенческого возраста и становление специалиста. Вестник высшей школы. 1969. - №8. С.127-130.
    34. Скок М.А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента // Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. Чернігів, 2002. Вип. 11: Серія: Психологічні науки. С. 128-132.
    35. Соколов А.В., Щербакова И.О. Ценностные ориентации постсоветского гуманитарного студенчества // Социс. - 2003. - № 1. - С. 115-124.
    36. Сорокина Н.Д. Перемены в образовании и динамика жизненных стратегий студента // СОЦИС. 2003. № 10. С. 55-60.
    37. Социология молодежи / Под ред. проф. Ю.Г. Волкова. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2001. 576 с.
    38. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М., 1972. 345 с.
    39. Студент и его деятельность / Под ред. Г.П. Давидюка и др. Минск: Изд-во БГУ, 1978. 89 с.
    40. Ушинский К.Д. Соч. Изд-во АН РСФСР 1948-1950. Т.8. С.441-442.
    41. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту / Под ред. И. В. Дубровиной. М., 1983. 256 с.
    42. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977. 156 с.
    43. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Под ред. Толстых А.В. М., 1996.
    44. Юнг К. Персона. Персона-2 // Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Изд. дом “Бахрах-М”, 2000. С. 534 565.
    45. Юсницкий А.К. Определение характеристик социальной адаптации // Журнал практического психолога. 1998. №1. С.8-10.
    46. Rogers K. Client-centered therapy: Its current practice, implications and theory. L: Constable, 1991. 560 p.
  • 942. Психологічні особливості спілкування підлітків
    Курсовые работы Психология

    Іншою обставиною, що діє на актуалізацію вивчення особливостей спілкування, є логіка розвитку самої психології. Тут проявляється переорієнтація в бік дослідження взаємодії особистості та групи, взаємовпливу особистості та спілкування, спілкування та спільної діяльності. В результаті посилилася цікавість до тих аспектів спілкування, які справляють безпосередній вплив на групові процеси, спільну діяльність. Принципового значення набула проблема індивідуальності в процесі пізнання соціальної дійсності, розвитку її соціально-перцептивної сфери. Спілкування багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння субєктами спілкування один одного. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку відігравало допоміжну роль: супроводжувало і обслуговувало певні дії. З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду. В онтогенезі спілкування також поступово стає особливою діяльністю. Задовольняючи потребу в спілкуванні, дитина оволодіває мовленням, освоює соціальні норми, культуру в цілому, будує образ світу і свого «Я». В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і заявляє про себе як особистість. Експерименти з позбавленням людини можливості спілкуватись, випадки виживання дітей, що виростали серед тварин, переконливо свідчать: спілкування необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя. Щодо трактування суті спілкування і комунікативної компетентності у сучасній психології існують різні підходи до розуміння компетентності у спілкуванні. Слід зазначити, що у більшості випадків психологи (як вітчизняні так і зарубіжні) дотримуються неоднозначних підходів до розуміння і вирішення даної проблеми. Назвемо основні з цих підходів:

  • 943. Психологічні особливості та психосоматичні розлади в період новонародження
    Курсовые работы Психология

     

    1. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития детей. Под ред. К. С. Лебединской. М., 1982.
    2. Анастази А. Психологическое тестирование. М., 1982,
    3. Баженова О.В. Диагностика психического развития детей первого года жизни в норме и патологии. Автореф. канд. дис. М., 1983.
    4. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. Ташкент, 1976.
    5. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. М., 1990.
    6. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977.
    7. Бурменская Г.В., Лидере А.Н., Карабанова О.Б. Возрастно-психологическое консультирование. М., 1990.
    8. Бюлер Ш., Гетцегер Г. Диагностика нервно-психического развития детей раннего возраста (тесты развития 1 6-го годов жизни). М., 1935.
    9. Валлон А. Психическое развитие ребенка. М., 1967.
    10. Ветер Л. А. Генезис сенсорных способностей. М., 1976.
    11. Ветер Л.А. Развитие умственных способностей детей. М., 1991.
    12. Дети с временными задержками развития. /Под ред. М. С. Певзнера и Т. А. Власовой. М., 1971.
    13. Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М. С. Певзнера. М., 1966.
    14. Детская практическая психология: Учебник. / Под ред. Т.Д.Марцинковской. М.: Гардарики, 2003. 255 с.
    15. Запорожец А. В., Лисина М. И. Развитие восприятия в раннем дошкольном детстве. - М., 1966.
    16. Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.
    17. Исаев Д. Н. Психическое недоразвитие у детей. - Л., 1982.
    18. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979,
    19. Лебединский В. В. Нарушения психического развития у детей. М., 1985.
    20. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.; Воронеж, 1996.
    21. Марцинковская Т.Д. Диагностика психического развития детей. М., 1997.
    22. Марковская И. Ф. Клинико-нейропсихологическая характеристика задержки психического развития. Дефектология, 1977, № 6.
    23. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. М., 1995.
    24. Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарник. М., 1987. 183 с.
    25. Селюцький А.І. Психопатологія дитячого віку. К.: Вища школа, 1977. 295 с.
    26. Смирнова Е.О. Психология ребенка. М., 1997.
    27. Снайдер К. Клінічна психопатологія. К.: Сфера, 1999. 236 с.
  • 944. Психологічні особливості формування пізнавальних здібностей та пізнавальної активності молодших школярів
    Курсовые работы Психология

     

    1. Альманах психологічних тестів//сост РімскієР.Р., С.А. М.: КСП, 1996 р.
    2. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. 228 с.;
    3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання К., 1997;
    4. Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. М.: Просвещение, 1977;
    5. Винокурова Н.К. Магия интеллекта, или Книга о том, когда дети бывают умнее, быстрее, смышленее взрослых. М.: Эйдос, 1994;
    6. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте // Выготский Л. С. Психология развития ребенка. М.: Смысл, Эксмо, 2003. С. 235-326;
    7. ГоловейЛ.А., Рибалко Е.Ф. Практикум по вікової психології.Речь.С.-П. 2002 р;
    8. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів. Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2005. Частина 2. 23 с.;
    9. Голуб Н.М. Умови формування стійких пізнавальних інтересів у дітей 6-річного віку // Матеріали IV Міжнародної наук.-практ. конф. "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління". Харків: Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", ХНУ ім.В.Н.Каразіна 2003. С.186187;
    10. Голуб Н.М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. 1999. № 2. С.1719;
    11. Давыдов В.В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: Просвещение, 1991;
    12. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 1999;
    13. Елисеев О.П. Практикум по психологи личности. СПб.: Издательство "Питер", 2000;
    14. Князева О.Л. Особенности познавательной активности у школьников // Новые исследования в психологии. 1986. -№1 (34).- С.23-26;
    15. Кобаль В.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. К., 2003. - С.20-24;
    16. Кобаль В.І. Проблеми формування пізнавальних інтересів у навчальній діяльності школярів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 6. К., 1998. С.56-58;
    17. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников. М.: Педагогика, 1985;
    18. Коноваленко С.В. Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет. М.: Гном-Пресс, 1998;
    19. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. Школа, 1989. 608 с.;
    20. Лисина М.И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками // Вопросы психологии. 1982. - №4. С.18-35;
    21. Литвиненко І. Багатоканальна діяльність засіб розвитку пізнавальної активності // Дошкільне виховання. 2002. - №4. С.22-25;
    22. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М.: Просвещение, 1993;
    23. Маряненко Л.В. Психологічні умови формування пізнавальної активності слабковстигаючих старшокласників. К., 1992;
    24. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности // Вопросы психологии. 1982. - №4. С.5-17;
    25. Повякель Н.І., Улькіна Т.В. Ігрові психотехнології в системі підготовки спеціалістів початкової освіти до психологічної роботи з пізнавальними здібностями дітей // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. Збірник статей. Частина 1. Випуск 3. К.: Педагогічна преса, 2001. С. 201 207;
    26. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. М.: Педагогика, 1989. Т. 1. 486 с.;
    27. Сарториус Т.Д. О взаимосвязи познавательной активности и коммуникативной деятельности у школьников // Новые исследования в психологии. - 1981. - №1 (24).- С.21-26;
    28. Симановский А.Э. Развитие творческого мышления детей. Ярославль: Гринго, 1996;
    29. Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям. Вибрані твори в 5 томах. Т. 3-К.: Рад. шк, 1977;
    30. Улькіна Т.В. До проблеми дослідження проявів і психологічного змісту пізнавальних здібностей у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 11. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. С. 242 247;
    31. Улькіна Т.В. Особливості змісту пізнавальних здібностей. Рання психодіагностика та психологічна підтримка обдарованих дітей з особливими потребами // Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами. Збірник наукових праць К.: Університет "Україна", 2002. Випуск 1. С. 173 179;
    32. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. М.: Просвещение, 1999;
    33. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. М., 1991;
    34. Щукина Г.И. Познавательный интерес в учебной деятельности школьника. М., 1975;
  • 945. Психологічні особливості явища Інтернет-аддикції в молодіжному середовищі
    Курсовые работы Психология

     

    1. Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е., Смыслова О.В. Интернет: воздействие на личность // Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2004. - С. 175222.
    2. Войскунский А.Е. Актуальные проблемы психологии зависимости от Интернета // Психологический журнал. 2004. - № 1. С. 90100.
    3. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения). М.: ИЦ «Академия», 2003. 288 с.
    4. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе: Деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1990. 222 с.
    5. Куликов Л.В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учеб. пособие. СПб.: Питер, 2004. 464 с.
    6. Леонова Л.Г., Бочкарева Н.Л. Вопросы профилактики аддиктивного поведения в подростковом возрасте // Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2004. - С. 449501.
    7. Психиатрический энциклопедический словарь / Й.А. Стоименов, М.Й. Стоименова, П.Й. Коева и др. К.: МАУП, 2003. 1200 с.
    8. Шапар Б.В. Психологічний тлумачний словник. Х., 2004. 640 с.
    9. Янг К. Диагноз Интернет-зависимость // Мир Internet. 2000. - № 2. С. 2429.
    10. Белинская Е.Н., Жичкина А.М. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты. М., 2000.
    11. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости. М., 2001.
    12. Войскунский А.Е. Зависимость от Интернета: актуальная проблема // Мир Интерента. М., 2000. №3.
    13. Войскунский А.Е. "Психологические исследования феномена Интернет-аддикции. М., 2000.
    14. Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета //Гуманитарные исследования в Интернете. М., 2000.
    15. Жичкина А.М. Социально-психологические аспекты обще¬ния в Интернете. М., 2002.
    16. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. М., 2002. №3.
    17. Церковний А. Аспекти формування Інтернет-залежності // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). C.149-154.
    18. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. М., 2002. №3. С. 27 30.
    19. Мюррей К Интернет-зависимость с точки зрения нарративной психологии // Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред. А Е. Войскунского. М. 2000. С.132-140.
  • 946. Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
    Курсовые работы Психология

    Для психодіагностики самосвідомості використовуються наступні, як традиційні так і класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів - тести-опитувальники, списки дескрипторів, шкальні техніки, вільні самоописи з подальшою контент-аналітичної обробкою, ідеографічні методики за типом репертуарних матриць, проективні техніки, які включають підклас рефрактивних технік. Одним із найвідоміших у сфері дослідження самосвідомості особистості є опитувальник рівня суб'єктивного контролю (РСК). Він призначений для діагностики інтернальності / екстернальності. Відповідно до концепції локусу контролю, ті особи, які беруть відповідальність за події свого життя на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, здібностями, рисами особистості, володіють внутрішнім (інтервальним) контролем, і навпаки. За допомогою РСК здійснюється вимір рівня інтернальності за наступними шкалами: загальна інтернальність, інтернальність в області досягнень, в області невдач, в сімейних відносинах, в області виробничих відносин, в області міжособистісних відносин, стосовно здоров'я і хвороби. Інформативною є методика виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн), яка базується на наданні рангів особистісно важливим якостям та соціально корисним. Методика «Автопортрет» - це проективний рисунковий тест, який застосовується для діагностики несвідомих емоційних компонентів особистості (самооцінка, актуальний стан і т.д.). ЇЇ було адаптовано Р. Бернсом який пропонував намалювати себе одного або з членами сім'ї, колегами по роботі. За допомогою вищезазначених методик було проведено констатуючий експеримент дослідження компонентів самосвідомості групи студентів першого курсу. В результаті було зясовано, що більшість має неадекватну самооцінку, та екстернальний рівень контролю. З урахуванням цих фактів були підібрані практичні рекомендації та вправи для розвитку та формування адекватного образу Я серед студентської молоді.

  • 947. Психологічні причини дезадаптації молодих підлітків у міжособистісних стосунках
    Курсовые работы Психология

     

    1. Азаров Н. Мастерство воспитания. М.: Молодая гвардия, 1970.-215с.
    2. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. Л.: Нука, 1988, - 270с.
    3. Бодалёв А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: Наука,-1970.-107с.
    4. Бодалёв А.А. Воспитание и понимание человека человеком.- М.: Просвещение, 1982.-138с.
    5. Борисова Л. Адаптація школяра /Психолог.-2002, №13.-32с.
    6. Боцмонова М.Э., Захарова А.В. Подросток и его друзья. М., Педагогика, 1996.-243с.
    7. Бютьнер К. Жить с агрессивными детьми.-М.: Педагогика, 1991.-77с.
    8. В мире подростка. /Под ред. А.А. Бодалёва.- М.: Просвещение, 1982.-273с.
    9. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков /Под редакцией Д.Б. Эльконина, Т.В. Драгуновой.-М., 1991.-360с.
    10. Встрокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации. /Школьная дезадаптация. Эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков. М., - 1995, - 58с.
    11. Вьюнкова Ю.Н. Проблемы корекционно- развивающегося обучения /Педагогика, 1999, №1. 10с.
    12. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Прогресс,1984.-
    13. Глазман Ж.М., Потанина А.Ю. Нарушения общения и школьная дезадаптация /Весник МГУ. Сер. М. Психология, 2001, №3 35 46 стр.
    14. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Издательство Московского университета, 1982. 115с.
    15. Денисова В. Механизмы эмоционального поведения ребёнка. Л.: Наука, 1978. 194с.
    16. Дзюбко Л., В. Панок. Діагностика становища особистості підлітка в структурі взаємин класу. / Все для вчителів, 2001, №3-4. 30с.
    17. Диагнорстика школьной дезадаптации /под редакцией С.А. Беличевой, М, 1993.-96с.
    18. Дипломные работы по психологии в педагогическом вузе. Методическое пособие /Сост. : В.А. Чернобровкина, В.Н. Чернобровкин. Славянск :СТПИ, 1997.-19с.
    19. Дубовский Д. Развитие мотивов межличностных отношений у подростков 12 15 лет /Воспитание школьников. 1997, №2 52с.
    20. Заваденко Н.Н. , Петрухин. Школьная дезадаптация: психоневрологическое исследование/ Вопросы психологии.-1999. №4 124с.
    21. М. Психология подростка.-М.: Просвещение, 1991.-263с.
    22. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива, Система личных взаимоотношений. Минск, 1984.-182с.
    23. Коломинский Я.Л. Человек. Психология. Книга доля учащихся старших классов. М.: Просвещение, 1986. 223с.
    24. Кононко О.Л. Соціально емоційний розвиток особистості.-К.: Освіта, 1998.-92с.
    25. Котко Т.П. Пути формирования здорового психологического климата в клас сном коллективе/ Практическая психология и социальная работа.-2001.№6,7. 11-12с
    26. Кочерга О. Такі різні дівчатка й хлопчики / Психологія. 2002.-36с.
    27. Кулагіна И.Ю. Возрастная психология. М.: Издательство ТЦ “Сфера”, 2001. 465с.
    28. Лозоцева В.Н. Сверстник как образец для подростка /Вопросы психологии.-1977. №2.-112с.
    29. Массен П.Х. и др. Развитие личности ребёнка.-М.:1987.-343с.
    30. Матеріали обласної науково практичної конференції психологів закладів освіти: “Психологічна служба в освітніх закладах: досвід, проблеми та перспективи”. (21-22 жовтня 1998 року).-Донецьк: ГУО облдержадміністрації, 1998. 192с.
    31. Мухина В.С. Возрастная психология. М.: Педагогика, 2000.-322с.
    32. Немов Р.С. Психология: В з кн.- М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001 . Кн. 3 : Психодиагностика. 640с.
    33. Николаенко Д.Ф. Общая возрастная и педагогическая психология. Практикум.-К.: Вища школа, 1980.-347с.
    34. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1979.-297с.
    35. Плескач О. Аспекты школьной адаптации/ Психология. 2002.-№4, 25-27 с.
    36. Практическая психология образования. Учебник для студентов высших и средних специальных учебных заведений/ Под редакцией И.В. Дубровиной.- М.: ТЦ «Сфера», 1998.-528с.
    37. Психологія життєвої кризи /Вілповідний редактор Т.М. Титаренко. К.: Агропромвидав України,- 1998.-22с.
    38. Психологический словарь /Под редакцией В.П. Зинченко.- М.: Прогресс, 1996.-448с.
    39. Психология личности: В 2Т / Под редакцией Д,Я. Райгородского.- Самара: Новый мир, 1999.-641с.
    40. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста.- С.-Петербург.: Питер, 2000.-261с.
    41. Раттер М. Помощь трудным детям.-М,: 1987.-520с.
    42. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблема становления личности.- М., 9994.-245с.
    43. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие.-М.: Гуманитарное издательство центр ВЛАДОС, 1996.-529с.
    44. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома. Психологические упражнения и коррекционные программы. М., 1995.-248с.
    45. Сисун М. Конфлікти між учителями й підлідками. /Психолог. 2003.-№6, 31с.
    46. Славина Л.С. Дети с агрессивным поведением.- М.: Просвещение, 1981.- 105с.
    47. Тихонова М. Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку / Психолог.-2003. №1 (49) 27с.
    48. Тригер Р.Д. Некоторые особенности взаимоотношения младших подростков /вопросы психологии,- 1968,№6 112с.
    49. Фельдштейн Д.И. Трудные подростки.- Душанбе., 1992. 184с.
    50. Зромова О. Дорослі й підлітки: як досягти гармонії взаємин./Завуч, - 2003.-№1, 16с.
    51. Хромова О. Криза підліткового періоду. /Завуч.-2002.- №34, 13-15 с.
    52. Цукерман Г.А. Десяти двенадцатилетние школьники: “ничья земля” в возрасной психологи. / Вопросы психологи. 1998, №3 12-14 с.
    53. Цукерман. Две фазы младшего школьного возраста / Психологическая наука и образование.- 2000, - №2 34-36 с.
    54. Цукерман Г.А. Переход из начальной школы в среднюю как психологическая проблема. / Вопросы психологии.- 2001.- №5, 10-13 с.
    55. Шмелёв А.Т. Основы психодиагностики для студентов педвузов. М.: Ростов на-Дону: Феникс, 1996.- 388с.
    56. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. М.: Просвещение, 1989.-645с.
  • 948. Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків
    Курсовые работы Психология

     

    1. Бабич В. Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку // Директор школи 2005. №2. с. 2124
    2. Бех І. Д. Особистісно-зорієетоване виховання : Науково-методичний посібник К.: ІЗМИ, 1998. 204с.
    3. Бех І. Д. Проблеми методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. 1996. №4. с.136 144
    4. Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа. 2005. №4. с. 32 36
    5. Гаубас С.М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах // Все для вчителя. 2006.№ 1-2. с. 22-25
    6. Гончаренко С.І. Гуманізація освіти як першооснова розбудови освітньої системи України // Освіта. 1994. 30 листопада
    7. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов М.:Просвещение, 1991. 158с.
    8. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информационно-методические материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни»:Книга для учителя. М.: Просвещение, 1998. 208с.
    9. Ковалёв С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опрісники, ролеве игры: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1991. 143с.
    10. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. 1981. №2. С. 47-57
    11. Кон И.С. Психология старшеклассника. М., 1982. 124с.
    12. Козлов Н.И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. М.: АСТ-ПРЕСС, 1998. 320с.
    13. Кочетов А.И. Половое воспитание школьников // Педагогіка. Минск : Народная асвета. 1998. №29. с. 3 18
    14. Кравець В. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський державний педагогічний університет. Тернопіль : Богдан. 1997. 180с.
    15. Кузнецова Л. Воспитание девочки : Для бесед с родителями // Воспитание школьников. 1995. №1. с. 27 29
    16. Культура семейных отношений. Сборник статей. М.: Знание, 1980. 112с.
    17. Либин А.В. Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции // Дифференциальная психология. М.: Смысл, 1999. 96с.
    18. Макаренко С. Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді //Педагогічна думка. 2004. №4. с. 23-31
    19. Марковская И. М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. С.Пб.: Речь, 2000. 150с.
    20. Маэр Д. Пол, гены и культура //социальная психология. С.-Пб: Питер Ком, 1998. С. 225-267.
    21. Мудрик А.В. О воспитании старшеклассников. М., 1981. 85с.
    22. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології : Навчальний посібник. К.: Просвіта; Пошуково-видавниче агентство «Книга памяті України», 2000. 286с.
    23. Палій А. Росте майбутня жінка, мати: Статеве виховання в сім`ї // Дошкільне виховання. 1996. №3. с. 18 19
    24. Проблеми і перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник / За ред.. В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. К.: Логос, 2003. 480с.
    25. Репина Т. А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду // Вопросы психологии. 1997. №4.
  • 949. Психологія професійної діяльності
    Курсовые работы Психология

    У різних режимах технологічного процесу оператор виконує свої функції в системі, де керування в основному здійснює автоматика. Для більш повної характеристики операторської праці варто розрізняти кілька режимів:

    • у нормальних умовах, при добре налагодженому режимі установки людина за допомогою засобів відображення інформації спостерігає за процесом і роботою автоматики, не втручаючи в сам технологічний процес;
    • в аварійних ситуаціях від оператора потрібні швидкі і точні дії. Іноді в таких ситуаціях праця оператора перетворюється в напівавтоматизований або механізований. Праця приводить до мети тільки в тому випадку, якщо оператор адекватно оцінює ситуацію і точно виконує необхідні сенсомоторні дії. Запуск або зупинка системи через нестійкість технологічного процесу по своїй складності і напруженості близькі до крайніх ситуацій;
    • коли технологічний процес ще йде в заданих межах, але вже наближається до своїх границь, задача оператора ускладнюється. Це вже не просте спостереження і контроль - оператор тепер повинний виконати визначені дії, щоб змістити процес у більш стійку зону або утримати його в необхідних технологією межах. Збираючи й аналізуючи інформацію, з'ясовуючи причини зсуву або розгойдування процесу за допомогою міркувань або впливів на систему, оператор стабілізує керований процес;
    • оператор будує режим роботи установки самостійно, на новій основі, що відрізняється від того, що задано виробничою документацією. Такий режим іноді навіть заборонений стандартною документацією. Це визначається зробленим знанням можливостей системи, виробленим за період самостійної роботи з експлуатації системи, прагненням оператора розширити кліматичні і погодні умови експлуатації, заощадити пальне і зберегти матеріальну частину, і, зрештою, заощадити власні сили. По експлуатації устаткування написані багато томів, що даються операторам конструкторами і випробувачами. Однак у міру експлуатації установки з'ясовується, що деякі моменти так і залишилися не роз'ясненими. У таких випадках технологія будується в процесі експлуатації й оператор, з його знаннями, навичками і досвідом, тут грає одну з найважливіших ролей. Вибудовуючи режим самостійно, «від нуля», оператор інакше бачить його, чим при регулюванні відповідно до жорстко заданих вимог. Безсумнівно, що обсяг роботи, виконуваної оператором у такому режимі, значно більше, він виходить за межі робочої зміни і припускає спільну роботу багатьох фахівців, різній кваліфікації і спеціалізації. Завдяки цьому збагачується зміст праці, праця приносить більше задоволення виконавцеві. У такому режимі можуть працювати тільки ті оператори, у яких високий рівень інтелектуальної активності, глибокі і різнобічні знання і великий досвід роботи. Тут оператор уже виступає як фахівець, якому можливості й особливості роботи техніки в умовах тривалої експлуатації відомі краще, ніж тим, хто неї задумав, розробив, сконструював, виготовив і випробував. Особливо варто підкреслити переважне положення оператора стосовно тих, хто доопреділяє наставляння, правові, технологічні і медичні норми експлуатації, будує систему і зміст підготовки і підвищення кваліфікації.
  • 950. Психологія релігії у концептуальному осмисленні В. Джемса
    Курсовые работы Психология

    Істинність містичного знання, як зазначав С. Франк, ґрунтується в В. Джемса на трьох положеннях [15, с. 159 162]. По-перше, це наявність підсвідомої сфери, елементи якої іноді проникають у свідому сферу. Миттєве прозріння, релігійне «навернення» тощо ніщо інше, як перехід підсвідомого Я у свідомість. До цієї ідеї В. Джемс прийшов через переживання, які відчував у стані сп'яніння окисом азоту. Однак наявність підсвідомого навряд чи обґрунтовує релігію. Отже, проблема не вирішується, а лише поглиблюється. Раціональність гіпотези В. Джемса полягає у спробі пояснити містичний стан, пов'язавши його з феноменом підсвідомого. По-друге, мислитель намагався обґрунтувати об'єктивне значення релігії завдяки прагматизму, який цінність і смисл знання бачить у практичній придатності. С. Франк висловлював сумнів щодо цієї гіпотези, оскільки в такому разі релігія перетворюється на службовий засіб: «Для віруючого ...не цінність релігії визначається її практичними результатами а, навпаки, всі практичні цінності життя підпорядковуються релігійному світорозумінню і визначаються релігійними мотивами» [15, с. 161]. По-третє, це точка зору, яку сам В. Джемс називає «методом радикального емпіризму», з яким досвідне переживання є достовірним і самодостатнім. Отже, особистісна релігія розкривається через почуття, уявлення, віру, досвід, які, взаємодіючи і розгортаючись, «вибудовують» релігійність як своєрідний стан самовизначення особистості. Віра уможливлює змістовне наповнення релігійного досвіду. Натомість у релігійних уявленнях досвід набуває визначеності, прагне «оформити» зміст релігійної віри. Почуття інтенсифікують релігійний досвід, в якому, в свою чергу, розкривається їх динаміка. Процес осягнення релігії Джемсом містить потужний духовний потенціал, що спонукає особистість до нескінченного самовизначення, до великої внутрішньої зосередженості і душевних випробувань. Це проникнення особистості у духовність виводить її за межі Я, дає змогу потрапити у сферу Абсолютного, Божественного.

  • 951. Психологія самотності: генезис, види, прояви
    Курсовые работы Психология

     

    1. А.А. Бодалев, Психология общения, Избранные психологические труды, Москва-Воронеж, 1996.
    2. Ж. Годфруа, Что такое психология, в 2-х томах, том 2, Под общей ред. доктора психологических наук Г.Г. Аракелова, М.: « Мир», 1992.
    3. М.А. Государев, Треугольный человек, М.: «Молодая гвардия», 1991.
    4. М. В. Зюзько, 5 шагов к себе, книга для учащихся, М.: «Просвещение», 1992.
    5. Д. Карнеги, Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей/под общей ред. доктора психологических наук Зинченко В.П., М.: «Прогресс» - «Высшая школа», 1990
    6. Ю. Крижанская, В. Третьяков, Грамматика общения 2-е издание, М.:, «Смысл», Академический проект, 1999.
    7. Лабиринты одиночества/под ред. Н.Л.Шестернина, М.: «Прогресс»,1989.
    8. Р.С. Немов, Психология: Учебник для студентов высших учебных заведений, в 3-х книгах, 3 издание, М.: «Владос», 1999.
    9. Психология, словарь, издание 2-е, под общей ред. А.В. Петровского, М.: Издательство политической литературы, 1990.
    10. Словарь-справочник по социальной работе/под редакцией доктора исторических наук, профессора Е.И. Хлолостовой, М.: «Юристъ», 2000.
    11. Б. Спок, Ребенок и уход за ним, М.: «Знание», 1990.
    12. М.И.Станкин, Психология общения, курс лекций, М.:, МГСУ, 1996.
    13. Г.Т.Хоментаускас, Семья глазами ребенка, М.: «Педагогика», 1989.
  • 952. Психолого-педагогическая адаптация школьников
    Курсовые работы Психология

    Физиологические исследования последних десятилетий показывает, что во многом способность ребенка к адаптации определяется структурно-функциональной организацией его мозга. Последняя же в силу неодновременности созревания отдельных компонентов системы мозгового обеспечения у разных детей состоит из элементов разной степени зрелости. Отсюда отчетливо выраженные индивидуальные варианты психического развития детей одногодок, проявлением чего становится и известное расхождение биологического и паспортного возрастов. В начале систематического обучения этот разрыв может достигать полутора лет, не свидетельствуя при этом о задержке развития. С сожалением приходится констатировать, что показатели здоровья в последние десятилетия характеризуются резким снижением. Анализ результатов комплексных медико-социологических исследований позволяет выделить следующие предпосылки этого явления:

    1. Нарушение экологического равновесия в окружающей среде, отражаясь на здоровье матери, приводит к морфофункциональным нарушениям уже у новорожденных;
    2. Ослабление репродуктивного здоровья у девочек, физические и эмоциональные перегрузки женщин в сложившейся системе производственных и семейных отношениях, что медики напрямую связывают с ростом женских заболеваний, патологией беременности и родов;
    3. Рост алкоголизма, наркомании, связанный с просчетами в социальной политике и общественной инфраструктуре, а также создающий потенциальную угрозу рождения физически и психического уязвимого потомства;
    4. Низкая культура семейного воспитания и кризис современной семьи, который привел к резкому возрастанию числа неполных семей, семей с неблагополучными отношениями, создающими почву как для развития так и для усугубления нервно-психических отклонений, так и для формирования социальной запущенности детей;
    5. Недостатки в медицинском обслуживании, не позволяющие своевременно заметить и выявить психически угрожаемых детей, обеспечить их необходимой медицинской помощью;
    6. Несовершенство системы дошкольного воспитания, игнорирование в организации, формах и методах педагогической работы объективных особенностей ослабленных и психически угрожаемых детей.
  • 953. Психолого-педагогическая коррекция
    Курсовые работы Психология

    Закройте глаза. Мысленно вернитесь в ту ситуацию, когда вы в последний раз испытали трудность, которую считаете для себя труднопреодолимой... Посмотрите на нее как бы со стороны, оставаясь к пен достаточно эмоционально холодными... Какие ассоциации вызывает у вас эта проблемная ситуация? Какой образ рождается? С чем или с кем ассоциируетесь вы сами? Вернитесь немного назад и вспомните другую ситуацию, которую также восприняли как проблемную... Может быть, из памяти всплывают другие ситуации, когда вы сталкивались с трудностями... Та же ли эта проблема? Если нет, попробуйте понять, в чем сходство этих проблем? Может быть, они имеют один корень? С чем ассоциируется у вас этот корень проблемы? Какой образ встает перед внутренним взором, когда вы думаете о корне этой проблемы?... А теперь откройте глаза, молча возьмите кисточку и начинайте рисовать картину, которую можно было бы назвать "Моя проблема". Обязательно нужно, чтобы ваш рисунок содержал метафору вашей проблемы. Время на работу - не более получаса.

  • 954. Психолого-педагогическая профилактика девиантного поведения детей младшего школьного возраста
    Курсовые работы Психология

    Но не будем забывать о том, что в центре этого явления стоит ребенок. Само звучание слова «ребенок» подчеркивает его слабость, уязвимость, незащищенность от негативного воздействия окружающей среды. В том числе и социальной. Если поведение ребенка не соответствует принятым нормам, здесь есть не только его вина. В книге известного российского ученого-девиантолога Ю.А. Клейберга встречается мысль о том, что «девиантное поведение возникает у человека не изолированно, а в процессе коммуникации с другими людьми». Выходит, что ребенок «учится» ему у окружающих его людей. И ясно, почему ребенку может быть очень тяжело слышать отрицательную оценку от этих самых «окружающих людей». Когда перед ребенком возникает такое противоречие (не без помощи нас, взрослых), в голове его сначала рождается путаница, при педагогической запущенности или неправильном вмешательстве путаница может перерасти в недоверие к обществу и даже озлобленности. Получается замкнутый круг, который со временем только расширяется и рано или поздно способен привести к самым тяжелым формам девиантного поведения, таким как преступность, алкоголизм, наркотизм, проституция. Выходит, что за всё будущее человека отвечает его детство, одним из важнейших периодов которого является младший школьный возраст. И эту точку зрения разделяют ученые-педагоги, психологи и медики, имена которых известны по всему миру: Выготский Л.С., Никитины Б.П. и Е.А., Соловейчик С.Л., Спок Б., Сухомлинский В.А. Мы живем в обществе, требующем от человека многостороннего развития, которое не представляется возможным без правильного подхода к формированию личности с самого детства. По этой причине своего пика достигает актуальность проблемы отклонения в поведении и необходимость нахождения путей её решения.

  • 955. Психолого-педагогические особенности адаптации детей-инвалидов в современном обществе
    Курсовые работы Психология

    Исторически понятие «инвалидность» и «инвалид» в России связывались с понятиями «нетрудоспособность» и «больной». И нередко методические подходы к анализу инвалидности заимствовались из здравоохранения, по аналогии с анализом заболеваемости. Представления о происхождении инвалидности укладывались в традиционные схемы «здоровье - заболеваемость» (хотя, если быть точным, заболеваемость - показатель нездоровья) и «больной - инвалид». Последствия таких подходов создавали иллюзию мнимого благополучия, так как относительные показатели инвалидности на фоне естественного прироста населения улучшались, из-за чего реальные стимулы к поиску истинных причин роста абсолютного числа инвалидов отсутствовали. Лишь после 1992 года в России произошел перекрест линий рождаемости и смертности, и явления депопуляции нации приобрели отчетливый характер, сопровождаясь устойчивым ухудшением показателей инвалидности, возникли серьезные сомнения в правильности методологии статистического анализа инвалидности. [10, 99-100] Специалисты долгое время рассматривали понятие «инвалидность», отталкиваясь преимущественно от биологических предпосылок, расценивая ее возникновение в основном как следствие неблагоприятного исхода лечения. В связи с этим социальная сторона проблемы была сужена до нетрудоспособности, как основном показателе инвалидности. Поэтому основной задачей врачебно-трудовых экспертных комиссий было определение того, какую профессиональную деятельность освидетельствуемый не может выполнять, а что может - определялось на основе субъективных, преимущественно биологических, а не социально-биологических критериев. Понятие «инвалид» сужалось до понятия «неизлечимо больной». [10, 101] Таким образом, социальная роль человека в действующем правовом поле и конкретных экономических условиях отступала на второй план, и понятие «инвалид» не рассматривалось с точки зрения многопрофильной реабилитации, использующей социальные, экономические, психологические, образовательные и другие необходимые технологии. С начала 90-х годов традиционные принципы государственной политики, направленной на решение проблем инвалидности и инвалидов в связи со сложной социально-экономической ситуацией в стране утратило свою эффективность. Надо было создавать новые, приводить их в соответствие с нормами международного права. В настоящее время инвалид характеризуется как лицо, которое имеет нарушение здоровья со стойким расстройством функций организма, обусловленное заболеваниями, последствиями травм или дефектами, приводящие к ограничению жизнедеятельности и вызывающее необходимость его социальной защиты (Федеральный закон «О социальной защите инвалидов в Российской Федерации», 1995 г.). Инвалидность является одним из важнейших показателей социального неблагополучия населения, отражает социальную зрелость, экономическую состоятельность, нравственную полноценность общества и характеризует нарушение взаимосвязей человеком-инвалидом и обществом. [10, 102-103]

  • 956. Психолого-педагогические особенности детей в занятии спортом
    Курсовые работы Психология

    %20%d1%81%d0%b2%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bb%d1%81%d1%8f%20%d0%ba%20%d1%84%d0%b8%d0%b7%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc%d1%83%20%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%8e,%20%d1%84%d0%b8%d0%b7%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b9%20%d0%bf%d0%be%d0%b4%d0%b3%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%ba%d0%b5,%20%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%8e%20%d1%84%d0%b8%d0%b7%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%ba%d0%b0%d1%87%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b2,%20%d0%b4%d0%b2%d0%b8%d0%b3%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d1%83%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b9%20%d0%b8%20%d0%bd%d0%b0%d0%b2%d1%8b%d0%ba%d0%be%d0%b2%20%d0%b7%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d1%8e%d1%89%d0%b8%d1%85%d1%81%d1%8f,%20%d1%82.%d0%b5.%20%d0%b0%d0%ba%d1%86%d0%b5%d0%bd%d1%82%20%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d0%b0%d0%bb%d1%81%d1%8f%20%d0%bd%d0%b0%20%d0%b1%d0%b8%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc,%20%d0%b4%d0%b2%d0%b8%d0%b3%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be%d0%bc%20%d0%b0%d1%81%d0%bf%d0%b5%d0%ba%d1%82%d0%b5%20%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%8f%20%d0%b8%d0%bd%d0%b4%d0%b8%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%b0.%20[%d0%9b%d1%83%d0%b1%d1%8b%d1%88%d0%b5%d0%b2%d0%b0%20%d0%9b.%d0%98.,%201992].">Но традиционно процесс физического воспитания <http://www.fizkulturaisport.ru/fizvospitanie.html> сводился к физическому развитию, физической подготовке, формированию физических качеств, двигательных умений и навыков занимающихся, т.е. акцент делался на биологическом, двигательном аспекте развития индивида. [Лубышева Л.И., 1992].

  • 957. Психолого-педагогические особенности общения ребенка с матерью в разные возрастные периоды
    Курсовые работы Психология

     

    1. Божович, Л.И. Формирование личности в детском возрасте / Л.И. Божович. - М.: Прогресс, 1968. - 422 с.
    2. Винникотт Д.В. Маленькие дети и их матери. М., "Класс",1998
    3. Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологии//Собрание сочинений: В 6-ти т. Том 4. Детская психология / Под ред. Эльконина Д.Б. М.: Педагогика, 1984.
    4. Коломинский, Я.Л., Панько, Е.А., Игумнов, С.А. Психическое развитие детей в норме и патологии: психологическая диагностика, профилактика и развитие / Я.Л. Коломинский, Е.А. Панько, С.А. Игумнов - СПб.: Питер. 2004. 480 с.
    5. Кон, И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. / И.С. Кон. М.: Просвещение, 1980. 192 с.
    6. Крайг, Г. Психология развития / Г. Крайг. СПб.: Питер, 2000. 992 с.: ил. (Серия "Мастера психологии")
    7. Кулагина И.Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ "Сфера", при участии "Юрайт-М", 2001. - 464 с.
    8. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М., Педагогика,1986.
    9. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия", 1999. - 456 с.
    10. Общение и формирование личности школьника: Опыт эспериментального психологического исследования / Под ред. А. А. Бодалева и Р. Л. Кричевского. М: Педагогика, 1987.
    11. Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития. Под редакцией члена-корреспондента РАО А.А. Реана СПб.: "прайм-ЕВРОЗНАК", 2003. 416 с. (Серия "Психологическая энциклопедия").
    12. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2 е изд., испр. и доп. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
    13. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 624 с.
    14. Сысенко В. А. Отцы и дети // Социологические исследования. 1986. № 2. С. 94101.
    15. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. Учебное пособие. - М.: Издат. центр "Академия", 1999. - 336 с.
  • 958. Психолого–педагогические условия преодоления эмоционального неблагополучия (импульсивности) у детей старшего дошкольного возраста
    Курсовые работы Психология

     

    1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов. М.: Академический проект. 2001
    2. Абрамова Г.С. Практическая психология. Издание третье, стереотипное. Екатеринбург: Деловая книга. 1998
    3. Аверин В.А. Психология развития детей дошкольного возраста: Учебное пособие 2-е изд., перераб. С-Пб.: Изд-во Михайлова В.А. 2000
    4. Алябьева Е.А. Психогимнастика в детском саду. М.: ТЦ Сфера. 2005
    5. Балакирева Т.С.: Эмоции и дети. // Дошкольное воспитание 2005, №1
    6. Бардигер А.Г. Я хочу! Психологическое сопровождение естественного развитие маленьких детей. Кишинев, С-Пб.: Вирт, Дорваль. 1993
    7. Бреслав Г.М. Эмоциональная особенность формирования личности в детстве: норма и отклонение. М.: Педагогика. 1990
    8. Брушлинский А.В., Кольцова В.А. Социально-психологическая концепция В.М. Бехтерева //Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии. М.: Наука. 1994
    9. Брязгунов И.П., Касатникова Е.В. Непоседливый ребенок. М.: Изд-во института Психотерапии. 2003
    10. Введение в практическую социальную психологию. Учебное пособие для высших учебных заведений. Под ред. Ю.М. Жукова, А.А. Петровской, О.В. Соловьёвой 2-е изд. М.: Смысл.1996
    11. Венгер А.Л. психологические рисуночные тесты. М.: Изд-во ВЛАДОС ПРЕСС. 2005
    12. Волков Б.С., Волкова Н.В. Детская психология. М.: Педагогика. 1994
    13. Волков Б.С., Волкова Н.В. основные закономерности психического развития ребенка. М.: Педагогика. 1994
    14. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: Союз. 1999
    15. Заваденко Н.Н., Суворинова Н.Ю., Румянцева М.В. Гиперактивность с дефицитом внимания: факторы риска, возрастная динамика, особенности диагностики // Дефектология. - 2003, №6.
    16. Запорожец И.Д. Воспитание эмоций и чувств у дошкольника. М.: Просвещение. 1985
    17. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. М.: Просвещение. 1986
    18. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению: популярное пособие для родителей и педагогов. Ярослав: Академия развития. 1997
    19. Коротаева Е. В. Игровые модули общения: учебные материалы к тренингу. Екатеринбург. 1995.
    20. Кэмпбелл Р. Как справиться с гневом ребенка. С-Пб. 1997
    21. Левис, Ш., Левис, Ш.К. Ребенок и стресс. СПб.: Питер-Пресс, 1996.
    22. Лютова Е.К, Монина Г.Б. Шпаргалки для взрослых. М. 2000
    23. Лютова К.К. Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. С-Пб.: Изд-во Речь. 2005
    24. Немов Р.С. Психология. Т.1. Для студентов высших учебных заведений. М.: ТЦ. Сфера. 2000
    25. Оклендер В. Окно в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии. М.: Просвещение , 1997
    26. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Дом БАХРА. 1998
    27. Психологический словарь. Под ред. Зинченко В.П., Мещерякова Б.Г. 2-е изд., переб. и допол. М.: АСТ Астрель 2004
    28. Психология дошкольника. Хрестоматия / сост. Урунтаевой Г.А. М.: Издательский центр Академия. 1997
    29. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. М.: Новая школа. 1995
    30. Роньжина А.С. Занятие психолога с детьми 2 4 лет в период адаптации к дошкольному учреждению. М.: Книголюб.2004
    31. Рубенштейн С.Л. Основы общей психологии в 2-х т. Т. 2. М.: Педагогика. 1989
    32. Словарь практического психолога./ сост. Головин С.Ю. Минск.: Харвест. 1997
    33. Спок Б. Ребенок и уход за ним. М.: Изд. Попурри. 2006
    34. Урунтаева Г.А. Детская психология: Учебник. 6-е изд. М.: Академия. 2006
    35. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. - 5-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 2001
    36. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практику по детской психологии: Пособие для студентов педагогических институтов, училищ и колледжей, воспитателей детского сада. / под ред. Урунтаевой Г.А. М.: Просвещение 1995
    37. Фридман Л.М. Психология воспитания. Книга для всех, кто любит детей. М.: ТЦ. Сфера. 2000
    38. Хухлаева О.В., Хухлаев О.Е., Первушина И.М. Маленькие игры в большое счастье. Как сохранить психическое здоровье дошкольника. М.: Прель Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс. 2001
    39. Чиркова Т.И. Психологическая служба в детском саду: Учебное пособие для психологов дошкольного образования. М.: Педагогическое общество России. 2000
    40. Чистяков М.И. Психогимнастика. /под ред. М.И. Буянова М.: Просвещение. 1990
    41. Чутко Л. Гиперактивный ребенок. // Мама и малыш 2004, №9.
    42. Шаграева О.А. Детская психология: Теоретический и практический курс: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: Гуманит. Изд-во центр ВЛАДОС. 2001
    43. Шевченко Ю.С. Коррекция поведения детей с гиперактивностью и психопатоподобным синдромом. М.: Просвещение. 1997
    44. Эльконин Д.Б. Психология игры. М.: Просвещение. 1978
    45. Яковлева Н.Г. Психологическая помощь дошкольнику. С-Пб.: Валерии СПД. 2002
  • 959. Психолого-педагогические условия развития внимания у детей 5-6 лет с нарушением речи
    Курсовые работы Психология

     

    1. Божович Л.И. Личность и формирование в детском возрасте. - СПб.: Питер, 2008. 400 с.
    2. Блинникова И.В. Роль зрительного опыта в развитии психических функций. М.: ИПРАН, 2003. 142 с.
    3. Венгер А.Л. На что жалуетесь? Выявление и коррекция неблагоприятных вариантов развития личности детей и подростков. М.: Эксперимент, 2000. 132 с.
    4. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В б-ти т. Т.З. Проблемы развития психики / Под ред. А. М. Матюшкина. М.: Педагогика, 1983.368 с.
    5. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. // Вопросы психологии - 2004.- №3 - С.5 87.
    6. Детская психодиагностика: Практические занятия. Методические указания / Под ред. Ю.В, Филиппова, - Ярославль: Открытое Общество, 2003. 39 с.
    7. Детская практическая психология. / Под ред. Т.Д. Марцинковской. - М.: Гардарики, 2000. - 255 с.
    8. Детская речь: психолингвистические исследования. Сборник статей / Под ред. Т.Н.Ушакова и Н.В.Уфимцева. - М.: ПЕР СЭ, 2001. - 224 с.
    9. Доман Г. Гармоничное развитие ребенка. М.: Аквариум, 1996. - 448 с.
    10. Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. - М.: Тривола, 1995. - 347 с
    11. Ижинкин Н. Механизмы речи. М.: Академия, 1995. 371 с.
    12. Ефимкина Р. П. Психология развития. Методические указания. Новосибирск: Новосибирский гос. ун-т, 2004. 54 с.
    13. Зеньковский В.В. Психология детства. М.: Академия, 1995. 342 с.
    14. Коломинский Я. П., Панько Е. А., Игумнов С. А. Психическое развитие детей в норме и патологии: психологическая диагностика, профилактика и коррекция. СПб.: Питер, 2004. 480 с.
    15. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. СПб.: Питер, 2005. 940 с.
    16. Лисина М.И. Формирование личности ребенка в общении. СПб.: Питер, 2009. 209 с.
    17. Малкина-Пых И.Г. Возрастные кризисы: справочник практического психолога. М.: Эксмо, 2005. 896 с.
    18. Маклаков А.Г. Общая психология. СПб.: Питер, 2006. 224 с.
    19. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. М.: Академия, 1999. 456 с.
    20. Немов Р.С. Психология. Книга 3. М.: ВЛАДОС, 2001. 640 с.
    21. Психология внимания / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова.- М.: ЧеРо, 2001.- 858 с.
    22. Психология сенсорных процессов. / Под ред. Л.М. Путято. Гродно: ГрГУ, 2001. - 80 с.
    23. Психокоррекционная и развивающая работа с детьми. / Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Академия, 1998. -160 с.
    24. Репина Т. А. , Башлакова Л. Н. Пособие по психологии воспитателя детского сада. Мн.: Высшая школа., 2004. 252 с.
    25. Рибо Т. Хрестоматия по вниманию. - М.: Академия, 2005. 102 с.
    26. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2000. 712 с.
    27. Сербина Е.. Развивающие игры для детей. М.: Ространсфер, 1999. 89 с.
    28. Тихомирова Л. Ф. Развитие познавательных способностей детей. Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль: Академия развития, 1996. 192 с.
    29. Узнадзе Д.Н. Общая психология. / Под ред. И.В. Именадзе. М.: Смысл, 2004. 413 с.
    30. Эльконин Б.Д. Введение в психологию развития. М.: Тривола, 1994. 168 с.
  • 960. Психолого-педагогические факторы возникновения конфликтов в юношеском возрасте
    Курсовые работы Психология

    В юности у молодого человека возникает проблема выбора жизненных ценностей. Юность стремится сформировать внутреннюю позицию по отношению к себе («Кто Я?», «Каким Я должен быть?»), по отношению к другим людям, а также к моральным ценностям. Именно в юности молодой человек сознательно отрабатывает свое место среди категорий добра и зла. «Честь», «достоинство», «право», «долг» и другие характеризующие личность категории остро волнуют человека в юности. В юности молодой человек расширяет диапазон добра и зла до предельных границ и испытывает свой ум и свою душу в диапазоне от прекрасного, возвышенного, доброго до ужасного, низменного, злого. Юность стремится прочувствовать себя в искушениях и восхождении, в борьбе и одолении, падении и возрождении во всем том многообразии духовной жизни, которое свойственно состоянию ума и сердца человека. Знаменательно для самого юноши и для всего человечества, если молодой человек выбрал для себя путь духовного роста и преуспевания, а не прельстился пороком и противостоянием общественным добродетелям. Выбор внутренней позиции весьма многотрудная духовная работа. Молодому человеку, обратившемуся к анализу и сопоставлению общечеловеческих ценностей и своих собственных склонностей и ценностных ориентаций, предстоит сознательно разрушить или принять исторически обусловленные нормативы и ценности, которые определяли его поведение в детстве и отрочестве. Кроме того, на него обвально наступают современные идеи государства, новых идеологов и лжепророков. Он выбирает для себя неадаптивную или адаптивную позицию в жизни, при этом считает, что именно избранная им позиция является единственно для него приемлемой и, следовательно, единственно правильной.