Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
Вступ
Актуальність дослідження. Нагальність вивчення самосвідомості зумовлена незникаючим інтересом до механізмів психічного життя людини. Всебічне систематичне дослідження самосвідомості надає можливість розширити теоретичні відомості щодо ії формування та функціонування. Знання цих механізмів допомагає зрозуміти внутрішнє життя особистості, зумовленість її інтересів, особливості вибору життєвого шляху, процесу самооцінювання та самопрезентації, дає змогу пояснити феномен соціальної бажаності та його вплив на міжособистісні відносини, поглибити знання щодо багаторівневості будови самосвідомості, та складності структури Я-концепції. Слід помітити, що більш детальне вивчення цих питань допомагає більш повно описати психічні явища життя особистості з її субєктивної сторони, але потребує постійних теоретичних та практичних досліджень.
Дані досліджень самосвідомості є необхідними майже у всіх галузях людської діяльності, особливо у сфері особистих відносин. Можливістю більш точного та повного розуміння людської поведінки (зумовленості дій внутрішніми факторами, самооцінкою та ін.) викликано невщухаючий інтерес до теми самосвідомості та можливості її діагностування.
Цим питанням займалося багато видатних вітчизняних та зарубіжних психологів. Серед найбільш відомих імен можна зазначити І.С. Кона, який першим наголосив на багаторівневості самосвідомості, І.І. Чеснокову, що запропонувала дворівневу систему самосвідомості, В.В. Століна, який детально вивчав склад Я-Образа, Е. Еріксона з його концепцією рівнів розвитку самосвідомості та особистості взагалі.
Окремої уваги заслуговують дослідження У. Джеймса, К. Роджерса, М. Розенберга, в яких було досліджено різні форми уявлення людини про себе за різними суттєвими признаками: за сферою проявлення людини (соціальне Я, духовне Я тощо), за реальністю та ідеалом і т.д. Більш конкретно проблемами дослідження та пояснення самосвідомості особистості займалися найвидатніші вітчизняні вчені: В.В. Столін, І.І. Чеснокова, В.С. Мерлін, С.Л. Рубінштейн та інші.
На сучасному етапі психодіагностика потребує більш точних методик дослідження самосвідомості, розробки яких ведуться. Усі ці фактори у сукупності визначають актуальність теми дослідження.
Обєкт дослідження - самосвідомість особистості.
Предмет дослідження - методики дослідження самосвідомості.
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні сутності проблеми вивчення самосвідомості особистості, у розкриті особливостей структури та функціонування самосвідомості особистості, у висвітленні найпоширеніших методик дослідження особливостей самосвідомості, та у систематизації та наданні пояснення основним поняттям сфери самосвідомості.
Для досягнення мети дослідження необхідно розвязати наступні завдання дослідження:
1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми дослідження.
2. Надати психологічну характеристику самосвідомості як унікальної реальності людського життя.
3. Запропонувати та охарактеризувати методики психологічної діагностики за проблемою дослідження, експериментально дослідити особливості самосвідомості особистості за допомогою обраних методик.
4. Надати практичні рекомендації щодо формування адекватного образу Я та само відношення.
Методи (методики) дослідження:
- аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;
- спостереження;
- бесіди;
- тестування (методика Рівень субєктивного контролю Дж. Роттера, методика виявлення самооцінки Т.В. Дембо, С.Я. Рубінштейна, Автопортрет Гудінаф);
- методи обробки даних.
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження самосвідомості
1.1 Аналіз літератури за проблемою дослідження у вітчизняній та зарубіжній психології
Самосвідомість, як важливий структурний компонент особистості, є тим внутрішнім механізмом, завдяки якому людина здатна не лише свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру і характер власної активності. У результаті людина не тільки може відображати зовнішній світ, але, виділивши себе в ньому, пізнавати і свій внутрішній світ, переживати його і певним чином відноситися до себе.
У психологічному словнику самосвідомість визначають як усвідомлення людиною свого суспільного статусу і своїх життєво важливих потреб.
У розумінні І.І. Чеснокової самосвідомість являє собою сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як субєкта діяльності, а його уявлення про самого себе складаються в певний образ Я.
На думку В.Г. Маралова самосвідомість являє собою діяльність Я як субєкта пізнання за (або створення) образу "Я (Я концепції) де, у свою чергу образ Я, включаючись до структури Я, як субєкта, виконує саморегулюючі функції.
У визначеннях самосвідомості виділяються, як правило, два моменти: по-перше, підкреслюється, що самосвідомість є властивістю особистості як соціальної істоти, по-друге, вказується, що обєктом самосвідомості є сам пізнаючий субєкт - людина, що усвідомлює різні сторони своєї психічної діяльності та прояви власної активності [16; 28].
Усвідомлення себе як стійкого обє