Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
зм i ступор; з) "негативнi" симптоми, такi як виражена апатiя, бiднiсть мови, згладженiсть або неадекватнiсть емоцiйних реакцiй, що звичайно приведе до соцiальноСЧ вiдгородженостi i зниження соцiальноСЧ продуктивностi; повинне бути очевидним, що цi ознаки не обумовленi депресiСФю або нейролептичною терапiСФю; i) значна i послiдовна якiсна змiна поводження, що виявляСФться втратою iнтересiв, нецiлеспрямованiстю, бездiяльнiстю, самопоглиненiстю i соцiальною аутизацiСФю. Звичайною вимогою для дiагностики шизофренiСЧ СФ наявнiсть, як мiнiмум, одного чiткого симптому (або 2-х менш виразних симптомiв), що належить до групи а) - г), або 2 симптомiв з д) - i), що повиннi вiдзначатися протягом бiльшоСЧ частини епiзоду тривалiстю один мiсяць або бiльш. Стану, що вiдповiдають цим вимогам, але продовжуються менш мiсяця (незалежно вiд того, знаходився хворий на чи лiкуваннi нi), повиннi бути квалiфiкованi як гостре шизофреноподiбний психотичний розлад або перекодуватися, якщо симптоми продовжуються протягом бiльш тривалого перiоду. Оцiнюючи стан ретроспективно, у частинi випадкiв стаСФ очевидним, що продромальнi явища можуть передувати гострому психотичному епiзоду протягом тижнiв або навiть мiсяцiв. До продромальних симптомiв вiдносяться: втрата iнтересу до роботи, до соцiальноСЧ дiяльностi, до своСФСЧ зовнiшностi, до гiгiСФнiчних звичок, що сполучиться з генералiзованою тривогою, легким ступенем депресiСЧ. Через труднощi встановлення часу початку захворювання, критерiй наявностi розладiв протягом одного мiсяця маСФ вiдношення тiльки до вищезгаданих специфiчних симптомiв, а не до продромального непсихотичного етапу. Дiагноз шизофренiСЧ не повинен ставитися при наявностi виражених депресивних або манiакальних симптомiв, якщо тiльки шизофренiчнi симптоми не передували афективним розладам [29].
Якщо шизофренiчнi й афективнi симптоми розвиваються одночасно i рiвномiрно представленi, варто ставити дiагноз шизоафективного розладу навiть якщо шизофренiчнi симптоми спростовували б дiагноз шизофренiСЧ. Також не слiд дiагностувати шизофренiю при наявностi явних ознак хвороб мозку або при наявностi станiв лiкарськоСЧ iнтоксикацiСЧ або синдрому вiдмiни. Аналогiчнi розлади, що розвиваються при наявностi епiлепсiСЧ або iнших хвороб мозку, повиннi кодуватися як F06.2х, а викликанi наркотиками - як F1х.5хх. Типи перебiгу шизофренiчних розладiв класифiкуються шляхом використання наступного пятого знака:
F20.x0 0 - безперервний;
F20.x1 0 - епiзодичний з наростаючим дефектом;
F20.x2 0 - епiзодичний зi стабiльним дефектом;
F20.x3 0 - епiзодичний ремiтирующий (рекурентний);
F20.x7 0 - iншоСЧ;
F20.x9 0 - перiод спостереження менш року.
Наявнiсть або вiдсутнiсть стану ремiсiСЧ: стан або вiдсутнiсть пiд час спостереження в хворого ремiсiСЧ i СЧСЧ типу класифiкуСФться шляхом використання наступного шостого знака:
F20.xх4 0 - неповна ремiсiя;
F20.xх5 0 - повна ремiсiя;
F20.xх6 0 - вiдсутнiсть ремiсiСЧ;
F20.xх8 0 - iнший тип ремiсiСЧ;
F20.xх9 0 - ремiсiя БДУ.
Виключаються:
- гостра (недиференцiйована) шизофренiя (F23.2х);
- циклiчна шизофренiя (F25.22);
- шизофренiчна реакцiя (F23.2х);
- шизотипiчний особистiсний розлад (F21.8);
- шизотипiчний розлад БДУ (F21.9).
ПараноСЧдна шизофренiя. Це найбiльше що часто зустрiчаСФться форма шизофренiСЧ в бiльшостi краСЧн свiту. Клiнiчна картина характеризуСФться вiдносно стабiльним, часто параноСЧдним, маренням, що звичайно супроводжуСФться галюцинацiями, особливо слуховими, розладами сприйняття. Розлад емоцiйноСЧ сфери, вольовi i мовнi порушення, кататонiчнi симптоми слабко вираженi. Приклади найбiльше часто зустрiчаючихся параноСЧдних симптомiв [31]:
а) марення переслiдуих змiн або ревнощiв;
б) галюцинаторнi голоси загрозливого або iмперативного характеру або слуховi галюцинацiСЧ без вербального оформлення, як: свист, смiх, гудiння;
в) нюховi або смаковi галюцинацiСЧ, сексуальнi або iншi тiлеснi вiдчуття. Можуть виникати зоровi галюцинацiСЧ, але вони рiдко виступають як основний симптом. У гострих стадiях можуть бути вираженими розлади мислення, але вони перешкоджають особливiй присутностi типових маревних або галюцинаторних розладiв. Афект менш змiнений, чим при iнших формах шизофренiСЧ, але звичайнi деяка емоцiйна неадекватнiсть i розлади настрою, такi як дратiвливiсть, раптовий гнiв, страхи i пiдозрiлiсть, присутнi, але не СФ ведучими в клiнiчнiй картинi "негативнi" симптоми, такi як емоцiйна слабкiсть i змiненi вольовi функцiСЧ. Плин параноСЧдноСЧ шизофренiСЧ може бути епiзодичним (приступодiбним), код - F20.01х, або хронiчним (безперервним), код - F20.00х. В останньому випадку яскравi симптоми продовжуються протягом ряду рокiв i iнодi важко вичленувати дискретнi епiзоди. Початок параноСЧдноСЧ шизофренiСЧ настаСФ пiзнiше, нiж при гебефреннiй або кататонiчнiй.
Повиннi виявлятися загальнi критерiСЧ шизофренiСЧ (F20.ххх). До того ж необхiдно установити наявнiсть виражених галюцинацiй i/або марення, а змiна емоцiй, волi i мови, кататонiчнi симптоми вiдносно мало вираженi. Як правило, галюцинацiСЧ вiдповiдають приведеним вище критерiям б) i в). Маревнi розлади можуть бути найрiзноманiтнiшi, але найбiльш характерним СФ марення впливу i переслiдування.
Необхiдно виключити епiлептичнi i медикаментознi психози. Варто також мати на увазi, що марення переслiдування не завжди маСФ велике дiагностичне значення при визначених культуральних особливостях у деяких краСЧна