Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
цiацiй специфiчних аллелей iз захворюванням i пошук мутацiй у генах, вiдповiдальних за виникнення патологiСЧ. Усi вони спрямованi на виявлення гена або генiв, вiдповiдальних за психiчну патологiю. В. Е. Голимбет i соавт. (1997), що проаналiзували ситуацiю в розглянутiй областi, вiдзначили, що основ говорити про визначенi гени, звязаних з виникненням шизофренiСЧ, немаСФ.
Пошук "головного" гена, що викликаСФ шизофренiю (або iнший ендогенний психоз), являСФ собою складну задачу, тому що такий ген може бути виявлений шляхом аналiзу зчеплення, а для цього будуть потрiбнi дослiдження великих родоводiв з багатьма випадками захворювання. Крiм того, дiлянки генома, що СФ обСФктом пошуку передбачуваних генiв шизофренiСЧ, досить численнi: вони включають гени дофаминових рецепторiв, рецепторiв ГАМК, серотонiна, деяких ферментiв обмiну катехоламiнiв, фактора росту нервiв i iн.
Поряд з пошуками "головного", або "СФдиного", гена при шизофренiСЧ не виключаСФться можливiсть iснування декiлькох генiв, що мають вiдношення до розвитку шизофренiСЧ. При цьому допускаСФться два варiанти: кожний з генiв вносить частковий вклад у розвиток захворювання або окремi гени беруть участь у розвитку рiзних клiнiчних варiантiв хвороби. В останньому випадку це вiдповiдало б уявленням про клiнiчну гетерогеннiсть шизофренiСЧ й iснування групи захворювань, поСФднуваних поняттям "шизофренiя".
Приведенi данi свiдчать про те, що молекулярно-генетичнi дослiдження найближчим часом можуть привести до встановлення нових iстотних фактiв про природу спадкування шизофренiСЧ.
1.3 Клiнiчнi прояви i види шизофренiСЧ
Шизофренiчнi розлади в цiлому характеризуються фундаментальними i характерними розладами мислення i сприйняття, а також неадекватним або зниженим афектом. Як правило, зберiгаСФться ясна свiдомiсть i iнтелектуальнi здiбностi, хоча з часом можуть зявитися деякi когнiтивнi порушення. Розлади, властивi шизофренiСЧ, уражають фундаментальнi функцiСЧ, що додають нормальнiй людинi почуття своСФСЧ iндивiдуальностi, неповторностi i цiлеспрямованостi. Найчастiше найбiльш iнтимнi думки, почуття i дiСЧ начебто стають вiдомими iншим або ними роздiляються. У таких випадках може розвитися розяснювальне марення, начебто iснують природнi або надприроднi сили, що впливають, часто вигадливим чином, на думки i дiСЧ людини. Такi люди можуть розглядати себе як центр усього того, що вiдбуваСФться. Нерiдкi слуховi галюцинацiСЧ, що коментують поводження або думки людини. Сприйняття також часто порушуСФться: кольори або звуки можуть здаватися незвичайно яскравими або якiсно змiненими, а малозначнi риси звичайних речей можуть здаватися бiльш значимими, чим весь предмет у цiлому або загальнiй ситуацiСЧ. Розгубленiсть також часто зустрiчаСФться на раннiх стадiях захворювання i може привести до думки, що повсякденнi ситуацiСЧ володiють незвичайним, частiше лиховiсним, значенням, що призначено винятково для даноСЧ людини. Характерним порушенням мислення при шизофренiСЧ СФ те, що незначнi риси загальноСЧ якоСЧ-небудь концепцiСЧ (якi подавленi при нормальнiй цiлеспрямованiй психiчнiй дiяльностi) стають переважними i замiняють тi, котрi бiльш адекватнi для даноСЧ ситуацiСЧ. Таким чином, мислення стаСФ нечiтким, переривчастим i неясним, а мова iнодi незрозумiла. Переривання думок i думки, що втручаються, також являють собою часте явище, i в хворих зявляСФться вiдчуття зникнення думок. Характерно поверхневий настрiй iз примхливiстю i неадекватнiстю. Амбiвалентнiсть i вольовi розлади можуть проявитися як iнертнiсть, негативiзм або ступор. Можливi кататонiчнi розлади. Початок захворювання може бути гострим з вираженими порушеннями поводження або поступовим, з наростаючим розвитком дивних iдей i поводження. Перебiг захворювання також виявляСФ значне рiзноманiття i нiяким чином не означаСФ неминучий хронiчний розвиток або наростаючий дефект. У деяких випадках, частота яких варiюСФ в рiзних культурах i популяцiях, видужання може бути повним або майже повним. Чоловiки i жiнки занедужують приблизно однаково часто, але в жiнок СФ тенденцiя до бiльш пiзнього початку хвороби. Хоча чiтких патогномонiчних симптомiв нема, для практичних цiлей доцiльно роздiлити вищевказанi симптоми на групи, що СФ важливими для дiагностики i часто сполучаться, такi як: а) луна думок, вкладання або вiдiбрання думок, СЧх радiомовлення (вiдкритiсть); б) марення впливу, впливу або пасивностi, що чiтко вiдноситься до рухiв тiла або кiнцiвок або до думок, дiям або вiдчуттям; маревне сприйняття; в) галюцинаторнi голоси, що представляють собою поточний коментар поводження хворого або обговорення його мiж собою; iншi типи галюцинаторних голосiв, що виходять з якоСЧ-небудь частини тiла; г) стiйкi маревнi iдеСЧ iншого роду, що неадекватнi для даноСЧ соцiальноСЧ культури i зовсiм неможливi по змiсту, такi як iдентифiкацiя себе з релiгiйними або полiтичними фiгурами, заяви про надлюдськi здiбностi (наприклад, про можливiсть керувати погодою або про спiлкування з iнопланетянами); д) постiйнi галюцинацiСЧ будь-якоСЧ сфери, що супроводжуються нестiйкими або нецiлком сформованими маревними iдеями без чiткого емоцiйного змiсту, або постiйнi надважливi iдеСЧ, що можуть зявлятися щодня протягом тижнiв або навiть мiсяцiв; е) переривання розумових процесiв або думки, що втручаються, що можуть привести до розiрваностi або незгiдностi в мовi; або неологiзми; ж) кататонiчнi розлади, такi як порушення, воскова гнучкiсть, негативiзм, мути