Заключение контракта при приеме на работу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
давством, вiдповiдальнiсть за шкоду, нанесену працiвнику внаслiдок невиконання зобовязань за контрактом.
Роботодавець, зокрема, зобовязаний вiдшкодувати працiвнику шкоду, спричинену:
а) калiцтвом або iншим пошкодженням здоровя;
б) неправильним переведенням на iншу роботу;
в) несвоСФчасним наданням працiвнику i членам його сiмСЧ житловоСЧ площi;
г) псуванням, знищенням або пропажею особистих речей пiд час роботи;
д) достроковим розiрванням контракту;
е) iншими порушеннями своСЧх обовязкiв за контрактом;
ж) матерiальну i моральну шкоду в разi звiльнення з роботи з пiдстав, не передбачених дiючим законодавством i контрактом.
На пiдприСФмство (роботодавця) необхiдно покласти матерiальну вiдповiдальнiсть за будь-яку шкоду, нанесену працiвнику в трудовому правовiдношеннi.
ОсобливоСЧ уваги заслуговують питання правового регулювання майновоСЧ вiдповiдальностi сторiн при достроковому розiрваннi контракту, оскiльки в законодавствi УкраСЧни вони взагалi вiдсутнi разом з механiзмом, що забезпечував би СЧх реалiзацiю. Наявнi з цього приводу пропозицiСЧ про використання цивiльно-правових способiв забезпечення зобовязань у виглядi неустойки (штрафу, пенi), на нашу думку, неприйнятнi для трудових правовiдносин, що виникають на контрактнiй основi.
Ця проблема може бути реалiзована наступним чином: в разi дострокового розiрвання контракту пiдприСФмством з пiдстав, де немаСФ вини працiвника, доцiльно встановити для пiдприСФмства вiдповiдальнiсть в розмiрi трьох мiсячних заробiткiв за весь невiдпрацьований строк. РЖншими словами, роботодавець зобовязаний виплатити компенсацiю працiвнику в трикратному розмiрi заробiтноСЧ плати за кожен мiсяць.
В свою чергу, при достроковому розiрваннi контракту з iнiцiативи працiвника без поважних причин, варто покласти матерiальну вiдповiдальнiсть на працiвника, зобовязавши його вiдшкодувати шкоду, нанесену роботодавцю, з розрахунку одного середньомiсячного заробiтку за вiдповiдний перiод.
Встановлення пiдвищеноСЧ мiри вiдповiдальностi працiвника можна пояснити його солiдною перевагою i ризиком працiвника залишитись в статусi безробiтного або необхiднiстю самостiйно пiдшукувати пiдходящу роботу, на пошуки якоСЧ потребуСФться певний час. Вiд цих несприятливих наслiдкiв i повинен бути застрахований працiвник, але за рахунок коштiв винного роботодавця.
В принципi конкретний обСФм взаСФмноСЧ вiдповiдальностi може встановлюватися в контрактi за угодою.
Таким чином, вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання умов контракту повинна бути двохсторонньою i взаСФмною. Вона суттСФво вiдрiзняСФться вiд матерiальноСЧ i диiиплiнарноСЧ видiв вiдповiдальностi, передбачених в Кодексi законiв про працю, i в звязку з цим може iменуватися додатковою вiдповiдальнiстю, оскiльки конструюСФться лише за згодою сторiн в рамках трудових вiдносин, обумовлених специфiкою контрактноСЧ системи найму працiвникiв.
У статтях 2, 130, 131 КЗпП передбаченi основнi трудовi права i обовязки працiвникiв, загальнi пiдстави i умови матерiальноСЧ вiдповiдальностi останнiх i обовязок власника чи уповноваженого ним органу i працiвникiв щодо збереження майна. Безпосередньо в контрактi обовязок щодо вiдшкодування збиткiв не завжди може передбачатися, але вiн СФ наслiдком неналежного виконання сторонами своСЧх обовязкiв. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн контракту - обовязок однiСФСЧ сторони вiдшкодувати матерiальнi збитки, завданi нею iншiй. Правовi норми, що встановлюють матерiальну вiдповiдальнiсть працiвника перед роботодавцем i останнього перед працiвником, мають за мету не лише вiдшкодувати майновi збитки, а й запобiгти СЧх заподiянню. Завдяки цьому вони сприяють точному i неухильному виконанню сторонами правовiдносин своСЧх обовязкiв, змiцненню законностi в СЧх сферi. Якщо в результатi неналежного виконання працiвником чи роботодавцем своСЧх обовязкiв iншiй сторонi контракту заподiяна матерiальна шкода, вона пiдлягаСФ вiдшкодуванню у випадках i порядку, передбачених законодавством, зокрема, статтями 132-134 КЗпП.
В п. 20 Положення встановлюСФться, що контрактом не може бути застосована до працiвника повна матерiальна вiдповiдальнiсть, крiм випадкiв, передбачених ст. 134 КЗпП. Таким чином, у даному разi в нормативному порядку за сторонами не передбачене право при його укладеннi вiдступати вiд гарантiй, визначених чинним законодавством.
З iншого боку, ст. 132 КЗпП передбачаСФ, що за шкоду, заподiяну пiдприСФмству при виконаннi трудових обовязкiв, працiвники, з вини яких це сталося, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у розмiрi прямоСЧ дiйсноСЧ шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. Матерiальна вiдповiдальнiсть понад останнiй допускаСФться лише у випадках, визначених в законодавствi. При цьому потрiбно враховувати те, що у разi, коли розмiр названоСЧ вiдповiдальностi був визначений в укладеному з працiвником контрактi, то вiн покладаСФться на нього у вiдповiдностi з умовами останнього (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УкраСЧни № 14 вiд 29 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяноСЧ пiдприСФмствам, установам, органiзацiям СЧх працiвниками"). Як бачимо, мiж нормами, що мiстяться в п. 20 Положення i п. 4 згаданоСЧ постанови Пленуму, певне протирiччя. З одного боку. Положення забороняСФ застосовування до працiвника повноСЧ матерiальноСЧ вiдповiдальностi, крiм передбачених у ст. 134 КЗпП випадкiв, а постановою засто