Заключение контракта при приеме на работу

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



СЧни законами передбачено як призовну (строкову) вiйськову службу чоловiкiв пiсля досягнення 18 рокiв, так i прийняття осiб (включаючи жiнок вiком вiд 19 до 35 рокiв) на вiйськову службу на добровiльних засадах (Закон УкраСЧни "Про загальний вiйськовий обовязок i вiйськову службу") за контрактом. Останнiй укладаСФться мiж громадянами i державою. На вiйськову службу на добровiльних засадах беруть осiб, якi вiдповiдають вимогам вiйськовоСЧ служби.

При визначеннi сфери застосування контрактноСЧ форми трудового договору i в науковiй лiтературi, i в консультацiях практикiв iнколи посилаються як на основу укладення контракту на ст. 9 Закону УкраСЧни "Про пiдприСФмництво". Таку ж позицiю займаСФ i Верховний Суд УкраСЧни, який при цьому вважаСФ, що при укладеннi контракту на основi статтi 9 Закону "Про пiдприСФмництво" варто дотримуватися правила ст. 23 КЗпП, яка дозволяСФ укладати строковi трудовi договори тiльки в випадках, передбачених цiСФю статтею (п. 51 Правових позицiй стосовно розгляду судами окремих категорiй цивiльних справ. Роздiл XI У. Трудове право) i iншими законами. Проте встановлення законодавством можливостi укладення контрактiв СФ одним з випадкiв, коли дозволяСФться укладення контракту на строк, бо у вiдповiдностi з частиною третьою ст. 21 КЗпП визначення строку контракту або рiшення про його укладення вiдносяться до компетенцiСЧ сторiн трудового договору. Тому дозволивши укладати контракт, правотворчий орган автоматично дозволив укладати його на строк. Мiж тим, на основi ст. 9 Закону "Про пiдприСФмництво" контракти укладати не можна, бо вона не розширюСФ сферу застосування контрактiв, не встановлюСФ випадкiв його застосування. Вона лише встановлюСФ , що "при укладеннi трудового договору (контракту, угоди) пiдприСФмець зобовязаний забезпечити умови i охорону працi...". Про контракт тут мова йде в гiпотезi правовоСЧ норми, яка, по теорiСЧ, нiколи не встановлюСФ права i обовязки ( в даному випадку укладати контракт). А диспозицiя цiСФСЧ норми говорить лише про обовязки забезпечити умови i охорону працi.

Подiбним чином контракт згадуються в ст. 9 Закону УкраСЧни "Про охорону прав на винаходи i кориснi моделi". Проте згадана стаття зовсiм не СФ пiдставою для укладення роботодавцем контракту з працiвником.

Якщо дiючими законами можливiсть укладення контракту у вiдповiдному випадку не передбачена, власник i працiвник укладати контракт не мають права, хоча би й при цьому була повна згода сторiн i вiдсутнiсть будь-якого тиску з боку власника.

2. СубСФктний склад сторiн контракту.

До числа неврегульованих проблем вiдноситься визначення субСФктного складу, тобто учасникiв контракту, його сторiн. Коло субСФктiв, з якими може укладатися контракт, повинно бути обумовлено категорiями працiвникiв, передбачених законодавчими актами.

В звязку з цим виникають два надзвичайно важливих питання: з ким з працюючого на пiдприСФмствi персоналу (працiвникiв) може бути укладений контракт i чи СФ укладення контракту правом чи обовязком працiвника i роботодавця.

Аналiзуючи вищеназвану сферу застосування контракту з врахуванням практики, можна класифiкувати коло осiб, з якими може укладатися контракт. Така класифiкацiя матиме наступний вигляд:

I. Першу категорiю складають керiвники пiдприСФмств всiх форм власностi i органiзацiйно-правових форм, керiвники мiнiстерств та iнших органiв влади.

II. До другоСЧ категорiСЧ вiдносяться керiвники структурних пiдроздiлiв, включаючи головних спецiалiстiв, за виключенням пiдприСФмств i органiзацiй державного сектора економiки.

III. РЖ, нарештi, це iншi категорiСЧ працiвникiв з числа високо-квалiфiкованого персоналу, перелiк яких прямо передбачений законами, а не багатьма пiдзаконними актами.

Головний критерiй, що обСФднуСФ вищевказану класифiкацiю субСФктного складу контрактноСЧ системи найму, - найвища квалiфiкацiя (професiоналiзм) працiвника. Тому, на нашу думку, контракт як особлива форма трудового договору доцiльна i рацiональна лише в тих випадках, коли мова йде про найм висококвалiфiкованих спецiалiстiв, на яких покладаються важливi зобовязання i яким необхiдно створити адекватний режим найбiльшого сприяння з врахуванням СЧх таланту, встановивши для них бiльш високий рiвень матерiального стимулювання порiвняно з дiючим законодавством. Очевидно, з цих мiркувань законодавець встановив обмежене коло субСФктiв трудового контракту, що не пiдлягаСФ розширеному тлумаченню. Дана обставина маСФ надзвичайно важливе значення в забезпеченнi гарантiй трудових прав працiвникiв, оскiльки контракт регулюСФ на практицi строковi трудовi вiдносини, в характерi яких не зацiкавлений працiвник, тому роботодавець не вправi вимагати вiд працiвника укладення контракту у випадку, коли вiн не вiдноситься до категорiСЧ спецiалiстiв, з якими може бути укладено контракт. Конкурсний порядок прийому на роботу дозволяСФ пiдiбрати найбiльш достойних спецiалiстiв найвищого рiвня квалiфiкацiСЧ.

При цьому необхiдно враховувати такий важливий фактор, як фактична нерiвнiсть сторiн в трудовому контрактi. Слабкiша з них - завжди працiвник. Роботодавець володiСФ величезними можливостями диктувати йому своСЧ умови, що далеко не завжди вiдповiдають правовим нормам. Ефективна противага цьому - тiльки чiткий закон. Проте на практицi допускаються факти грубого порушення законодавства, що регулюСФ контрактну форму найму на роботу. Так, за дан?/p>