Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ступовий поворот ЛАД в дiяльностi з палестинськоСЧ проблеми. Вiн передбачав не тiльки перехiд до полiтичних шляхiв врегулювання, але i трансформацiю пiдходу до самоСЧ сутi розвязання питання визнання факту iснування Держави РЖзраСЧль i можливостi створення ПалестинськоСЧ Держави на частинi територiСЧ Палестини. ЛАД могла б зiграти велику роль в процесi створення системи колективноСЧ безпеки на Близькому Сходi, в переговорах по таким комплексним, що представляють взаСФмний iнтерес для РЖзраСЧля i арабських краСЧн питанням, як контроль над озброСФнням, недопущення поширення в регiонi зброСЧ масового знищення i проблема бiженцiв, проблема водних ресурсiв тощо. Максимальне розширення порядку денного переговорного процесу, розгляд всiх близькосхiдних проблем в СЧх взаСФмозвязку i взаСФмозалежностi, передбачаСФ активiзацiю ролi Лiги арабських держав.
2.2 Лiванська проблема в миротворчiй дiяльностi ЛАД
Лiванський конфлiкт можна вважати одним з найбiльш складних та заплутаних у всiй сучаснiй iсторiСЧ, який до того ж розвивався за дуже небезпечним iенарiСФм: коли внутрiшньодержавний конфлiкт, iнспiрований конфесiйним, полiтичним та економiчним чинниками, переростаСФ у мiжнародний конфлiкт, по мiрi того, як рiзнi полiтичнi сили всерединi держави знаходять пiдтримку рiзних зовнiшнiх сил. Причина того, чому не вдалося врегулювати лiванську проблему на початковому етапi, полягаСФ в тому числi i у специфiчних умовах, в яких iснуСФ Лiван: це так званий мозаСЧчний, доволi гетерогенний соцiум, що, до того ж, знаходиться на цивiлiзацiйному розломi. До цього додаСФться i негативний вплив регiональноСЧ асиметрiСЧ соцiально економiчного розвитку. Конфлiкт був породжений i принципово рiзним баченням зовнiшньополiтичного вектору основними конфесiйними общинами: християни виступали за повернення до Гiрського Лiвану, тобто канонiзацiСЧ його з метою посилення свого впливу на полiтичне життя краСЧни; мусульмани, в свою чергу, ототожнювали себе з усiм мусульманським свiтом i прагнули зближення з ним. В цих умовах орiСФнтацiя християнськоСЧ частки населення на захiднi держави була фактором виживання для общини. В такiй доволi складнiй для Лiвану ситуацiСЧ передумови майбутнього конфлiкту могли визрiвати ще довго, але до орiСФнтацiйноСЧ кризи зовнiшньоСЧ полiтики додався ще один провокуючий фактор зовнiшнього характеру палестинський фактор. Органiзацiя Визволення Палестини, увiйшовши до лiванського полiтичного життя i спiвпрацюючи з мусульманськими угрупованнями, а також здiйснюючи з лiванськоСЧ територiСЧ вiйськовi операцiСЧ проти РЖзраСЧлю, перетворилась на центр сили, що став впливати на прийняття рiшень у Лiванi. Все це призвело до iнтегрування лiванського конфлiкту у близькосхiдний. Саме тому для Лiги Арабських Держав розвязання лiванськоСЧ проблеми СФ одним з прiоритетiв у СЧСЧ миротворчiй дiяльностi покращення ситуацiСЧ навколо Лiвану автоматично означатиме зняття мiжнародноСЧ напруженостi в регiонi в цiлому.
Про активну участь ЛАД у лiванському конфлiктi можна говорити, вже починаючи з 1958 року, коли в Лiванi мала мiiе так звана криза керiвництва, поСФднана з орiСФнтацiйною кризою зовнiшньоСЧ полiтики. Переломним моментом у розвитку полiтичноСЧ ситуацiСЧ в Лiванi стала суецька криза, пiд час якоСЧ президент Камiль Шамун не тiльки вiдмовився розiрвати дипломатичнi вiдносини з ВеликобританiСФю та ФранцiСФю, на чому наполягали лiдери мусульман, а й не виступив з офiцiйним засудженням агресiСЧ проти РДгипту. [28] Шамун пояснював це побоюваннями погiршити вiдносини iз захiдними краСЧнами i похитнути особливий статус Лiвану в арабському свiтi. Пiсля суецькоСЧ кризи в Лiванi досить чiтко намiтилась тенденцiя до формування двох полiтичних угруповань, що дотримувались протилежних зовнiшньополiтичних орiСФнтацiй, а апогеСФм боротьби мiж ними стали парламентськi вибори 1957 року саме тодi оформилась опозицiя Президенту, Нацiональний фронт. Перемога пропрезидентського блоку не вiдвернула збройного внутрiшньодержавного конфлiкту, який почався пiсля створення ОбСФднаноСЧ АрабськоСЧ Республiки у складi СирiСЧ та РДгипту (22 лютого 1958). Саме це новостворене державне обСФднання Президент Шамун звинуватив у втручаннi у внутрiшнi справи Лiвану у своСЧх скаргах, направлених до ЛАД 21 травня, i до РБ ООН 22 травня. Втручання, згiдно з цими документами, полягало в участi нацiоналiстiв ОАР в терактах та повстаннях проти законноСЧ влади Лiвану, поставках зброСЧ тощо.
На засiданнi РБ ООН 27 травня 1958 року було прийнято рiшення вiдкласти розгляд лiванського звернення для того, щоб дати можливiсть знайти арабське рiшення цiСФСЧ проблеми в рамках ЛАД. Тут вже настала черга арабських краСЧн проявити себе як потужну силу, здатну загальмувати небезпечнi конфлiктнi тенденцiСЧ. Проте серед арабських краСЧн не було одностайностi в поглядах щодо лiвансько СФгипетських суперечностей. Частина делегацiй пiдходила до цiСФСЧ мiжарабськоСЧ суперечки як до конфлiкту мiж малою i великою арабськими державами, справедливе вирiшення якого мало засвiдчити справжню рiвноправнiсть всiх членiв ЛАД незалежно вiд розмiрiв територiСЧ та чисельностi населення як i було закрiплено у Пактi Лiги. Пiд час переговорiв деякi делегацiСЧ загрожували виходом своСЧх краСЧн з ЛАД, якщо Рада ЛАД не може пiдготувати резолюцiю з цього питання. Суданська та iракська делегацiСЧ, наприклад, заявили, що якщо секретарiат Лiги, в якому домiнували представники РДгипту, проявить фаворитизм вони покинуть лави орг?/p>