Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°ндрiйського протоколу 7 жовтня 1944р. лiдерами арабських краСЧн засновникiв ЛАД було ухвалено спецiальну резолюцiю з Палестини (роздiли 5 та 6 Александрiйського протоколу). В ньому було зазначено, що Палестина СФ невiдСФмною частиною арабського свiту i права арабiв в Палестинi не можуть бути зачепленi без шкоди для миру i стабiльностi в арабському свiтi. Також пiдкреслювалось, що тАжне може бути гiршоСЧ несправедливостi та агресiСЧ, нiж вирiшення проблеми СФвропейських СФвреСЧв шляхом здiйснення iншоСЧ несправедливостi вiдносно палестинських арабiв рiзних релiгiй i вiросповiдань. Пiдписуючи в КаСЧрi 22 березня 1945 року Пакт Лiги, арабськi лiдери звернули увагу на необхiднiсть прийняття спецiального додатку до Пакту, в якому наголошувалося, що iснування Палестини та СЧСЧ державна незалежнiсть з правовоСЧ точки зору факт такий же беззаперечний, як i незалежнiсть iнших арабських краСЧн, хоча зовнiшнi ознаки цiСФСЧ незалежностi через певнi обставини ще не оформились, але це не повинно перешкоджати Палестинi брати участь у роботi Лiги. [16]
Визначивши спiльну позицiю, держави члени Лiги заявили про свiй намiр брати участь у вирiшеннi проблеми, координуючи дiяльнiсть iз протидiСЧ сiонiстськiй експансiСЧ, за риторикою арабських лiдерiв. У березнi 1946 року в м. РЖншаса (РДгипет) вiдбулася нарада керiвникiв кiлькох основних краСЧн засновниць ЛАД: короля РДгипту Фаруха, президента СирiСЧ Шукрi Куатлi, принца Сауда (Саудiвська Аравiя), принца Абдул РЖллаха (РЖрак), а також принца Сейфуль РЖслама (РДмен). Пiдсумки зустрiчi були викладенi у заявi, в якiй наголошувалось, що тАжпалестинська проблема стосуСФться не лише палестинських арабiв, але i всiх арабiв; арабськi краСЧни повиннi надавати пiдтримку Палестинi i зусиллями СЧСЧ народу зберегти арабський характер краСЧни. [17] За пiдсумками зустрiчi Рада ЛАД отримала повноваження розробити практичнi заходи iз захисту Палестини. Рада ЛАД скликала надзвичайне засiдання у сирiйському мiстi Блудан 8 червня 1946р. на рiвнi премСФр мiнiстрiв, мiнiстрiв закордонних справ i членiв парламентiв арабських держав учасниць iншаськоСЧ зустрiчi. У заключному документi засiдання мiстилося застереження, звернене, головним чином, до США та ВеликобританiСЧ: арабськi краСЧни зазначали свiй намiр передати палестинське питання на розгляд РБ ООН, а також вiдмовити США та БританiСЧ у наданнi нових концесiй та переглянути вже iснуючi угоди. Проте, незважаючи на безкомпромiснiсть спiльних заяв арабських лiдерiв, бiльшiсть з них не були втiленi в життя, а практична дiяльнiсть в цьому напрямку обмежилась надсиланням меморандумiв до урядiв США та ВеликобританiСЧ. В них арабськi чiльники вiдкидали iдею спiльноСЧ американо англiйськоСЧ комiсiСЧ i пiдкреслювали необхiднiсть брати до уваги iнтереси арабських краСЧн при обговореннi палестинського питання. В цих умовах уряди арабських краСЧн членiв ЛАД зробили спроби виробити спiльну лiнiю дiй в ООН при обговореннi палестинськоСЧ проблеми на спецiальнiй сесiСЧ ГенеральноСЧ АсамблеСЧ в 1947 роцi. У перiод мiж 1 вересня i 29 листопада 1947 вiдбулися наради представникiв Полiтичного комiтету i Ради ЛАД в Сафарi (Лiван) i АлеСЧ (715 жовтня 1947), на якому були прийнятi рiшення виступити проти плану роздiлу Палестини, запропонувати запровадити санкцiСЧ проти держав, що iгнорують права арабiв та надати матерiальну допомогу палестинським арабам.
Нарештi, пiсля довгого та напруженого обговорення 29 листопада 1947 Генеральна Асамблея ООН ухвалила бiльшiстю голосiв резолюцiю №181/11, що окреслила iншi шляхи вирiшення палестинськоСЧ проблеми. У Планi роздiлу Палестини на основi економiчного союзу, передбачалося:
- припинення дiСЧ мандата ВеликобританiСЧ на Палестину в можливо короткий термiн, але не пiзнiше за 1-й серпень 1948 року;
- вивiд до того ж строку озброСФних сил мандатарiя;
- створення на територiСЧ Палестини через два мiсяцi пiсля закiнчення евакуацiСЧ озброСФних сил краСЧни мандатарiя, але у жодному випадку не пiзнiше за 1 жовтня 1948 року, двох незалежних держав арабськоСЧ та СФврейськоСЧ, а також спецiального режиму мiста РДрусалим.
Для арабського свiту прийняття цiСФСЧ резолюцiСЧ було вкрай несприятливим фактично вона заперечувала можливiсть створення арабськоСЧ держави. [18] Майже одразу почався процес окупацiСЧ палестинських мiст iзраСЧльськими збройними силами. В цiй ситуацiСЧ Лiга арабських держав 12 квiтня 1948р. прийняла рiшення про введення до Палестини вiйськ краСЧн членiв Лiги з метою припинення агресiСЧ i захисту прав арабського палестинського народу. При цьому у рiшеннi Ради ЛАД вiд 12 квiтня 1948 року пiдкреслювалося, що вступ арабських вiйськ до Палестини для СЧСЧ порятунку повинен розглядатися як тимчасовий захiд, що жодним чином що не носить характеру окупацiСЧ або розчленовування Палестини.
Арабськi держави також донесли до вiдома ООН своСЧ намiри, надiславши телеграму на iмя Генерального Секретаря i особливо пiдкресливши те, що Палестина вже не СФ британською пiдмандатною територiСФю i тому настав час для розбудови СЧСЧ державностi. За собою члени ЛАД визнавали i лишали вiдповiдальнiсть за арабськi держави, маючи при цьому на увазi Палестину, яка, на думку Лiги, за принципом самовизначення нацiй мала право формувати уряд на своСЧй територiСЧ. Визнаючи суверенiтет та незалежнiсть Палестини, арабськi держави проголосили втручання в ситуацiю необхiдним в умовах вакууму сили, що склався на цiй територiСЧ щоб запобiгти анархiСЧ та хаосу i забезпечити безпеку на локальному та регi?/p>