Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
iйцiв на лiванську територiю. РЖ навiть в цьому випадку застосування арбiтражу не вiдповiдало повнiстю необхiдним умовам: iнiцiатива виходила не вiд безпосереднiх учасникiв суперечки (як це маСФ бути, згiдно з Пактом), а вiд СаудiвськоСЧ АравiСЧ та РДгипту. Цi двi держави свого часу пропонували спецiально видiлити арбiтраж серед iнших засобiв миротворчоСЧ дiяльностi i запровадити процедуру обовязкового арбiтражу суперечок, якi виникають мiж державами членами ЛАД. РЖ хоча цей проект не було прийнято через позицiю Лiвану та РЖраку (на СЧхню думку, обовязковiсть арбiтражу порушила б принцип повагу до суверенiтету держав), Пакт ЛАД не заперечуСФ можливiсть створення арабського арбiтражного суду. [9]
Колективна безпека в рамках дiяльностi Лiги здiйснюСФться у вiдповiдностi iз Договором 1950 року про спiльну оборону та економiчне спiвробiтництво, що заклав теоретичне пiдТСрунтя системи колективноСЧ безпеки ЛАД. Змiст статтi 2 вiдображаСФ фундаментальний принцип колективноСЧ безпеки та оборони: будь який акт збройноСЧ агресiСЧ, здiйснений проти будь якого члена органiзацiСЧ або кiлькох з них, розглядатиметься як акт, спрямований проти них всiх. В такому випадку держави зобовязуються колективно або iндивiдуально прийти на допомогу державi чи державам, що стали обСФктом агресiСЧ i вжити всi доступнi СЧм засоби для вiдбиття агресiСЧ та встановлення миру i безпеки, в тому числi i використання збройних сил, у вiдповiдностi зi своСЧм правом на самооборону. Окремо у статтi 3 Договору зазначено про важливiсть проведення консультацiй мiж державами членами ЛАД, координування СЧхнiх дiй та погодження СЧхнiх планiв та оборонних заходiв у разi загрози територiальнiй цiлiсностi, незалежностi або безпецi будь якого з членiв органiзацiСЧ.
Дiяльнiсть ЛАД стосовно аспекту пiдтримання миру включаСФ в себе комплекс заходiв, спрямованих на перешкодження веденню вiйськових дiй ворогуючими угрупованнями всерединi краСЧни або на мiждержавному рiвнi. Специфiчною особливiстю в цьому питаннi СФ вiдсутнiсть офiцiйно закрiпленого та визначеного термiну пiдтримання миру у Пактi Лiги. Проте, незважаючи на це, Лiга двiчi за iсторiю свого iснування формувала так званi мiжарабськi сили, якi на практицi виконували функцiСЧ з пiдтримання миру. Вперше такi сили було сформовано у 1961 роцi, аби убезпечити Кувейт вiд можливоСЧ агресiСЧ з боку РЖраку (ОбСФднанi сили Лiги арабських держав), а вдруге у 1976 роцi пiд час чергового загострення ситуацiСЧ в Лiванi (тодi було створено Мiжарабськi сили безпеки, пiзнiше трансформованi у Мiжарабськi сили стримування).
Якщо говорити про роль ЛАД у врегулюваннi конфлiктiв на Близькому Сходi, у тому числi й тих, однiСФю зi сторiн яких виступають держави, що не СФ членами Лiги, то активнiсть ОрганiзацiСЧ в цьому вiдношеннi не завжди була однаково iнтенсивна, сама позицiя не завжди послiдовна. Це залежало вiд того, чи iснувала СФднiсть пiдходiв усiх членiв Лiги до конфлiкту. [10] Наприклад, коли Англiя, Францiя й РЖзраСЧль вжили силових заходiв проти РДгипту у звязку з нацiоналiзацiСФю ВсесвiтньоСЧ компанiСЧ Суецького каналу, дiСЧ ЛАГ великою мiрою сприяли прийняттю Генеральною АсамблеСФю ООН постанови, що рiзко засуджуСФ агресiю. На Генеральнiй АсамблеСЧ Лiга також неодноразово порушувала питання про звiльнення РЖзраСЧлем окупованих СЧм арабських територiй i отримувала позитивний вiдгук мiжнародного спiвтовариства.
Негативним було i ставлення ЛАД до Кемп Девiдських угод: Лiга почала внутрiшньорганiзацiйнi санкцiСЧ у вiдношеннi РДгипту, призупинивши його членство в органiзацiСЧ. Однак надалi дiяльнiсть Ради Лiги з врегулювання вiдносин з РЖзраСЧлем значною мiрою була паралiзована через рiзнi погляди членiв Ради на вихiд iз ситуацiСЧ, що склалась. Частина членiв Ради були прихильниками концепцiСЧ повернення арабських земель в обмiн на мир, iншi вважали, що окупованi землi повиннi бути повернутi РЖзраСЧлем без жодних умов. В цей час спостерiгаСФться тенденцiя до зближення позицiй усiх членiв Ради Лiги пiд гаслом мирного врегулювання конфлiкту вiдповiдно до резолюцiй Ради Безпеки, а також вiдроджуСФться iдея арабськоСЧ СФдностi.
Що стосуСФться конфлiктiв всерединi ЛАД, кризових ситуацiй мiж членами ОрганiзацiСЧ, якi виникають час вiд часу, то з погляду ролi Лiги в СЧх врегулюваннi можна видiлити декiлька груп таких конфлiктiв [11]:
- Конфлiкти, на вирiшення яких Лiга взагалi не реагувала i у врегулюваннi яких не зiграла скiльки-небудь серйозноСЧ ролi (через розбiжностi мiж членами Ради ЛАГ): а) конфлiкт мiж СiрiСФю i Лiваном в 1947р. у звязку з проникненням сiрiйського патруля на територiю Лiвану i вбивством палестинського громадянина через пiдозру в агентурнiй роботi за замовленням РЖзраСЧлю; б) конфлiкт мiж РЖраком i Лiваном в 1956р. за нафтовий трубопровiд на територiСЧ Лiвану; в) конфлiкт мiж ЙорданiСФю i Палестиною у вереснi 1970г.; г) агресiя РЖраку проти Кувейту в серпнi 1990р.
- Конфлiкти, у розвязаннi яких Лiга брала участь, але не досягла вагомих результатiв: а) СФменська криза 1948г.; б) конфлiкт мiж РДгиптом i Суданом 1958г.; в) мароккансько алжирсько мавританський конфлiкт 1979р.
- Конфлiкти, у врегулюваннi яких Лiга досягла часткових успiхiв: а) конфлiкт мiж Лiваном i ЙорданiСФю, з одного боку, i ОбСФднаною Арабською Республiкою з iншою (1958р.); б) мароккансько-алжирська вiйна 1963г.; в) iраксько-iранська вiйна 19801988 рр.
- Конфлiкти, врегульованi за участю Лiги: а) iраксько-кувейтський конфлiкт 1961г.; б) громадянська вiйна в РДменi 1963г.; в) конфлiкт мiж Пiвнiчним i Пiвден