Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? пiдкреслюСФ, що ЕКОСОР здiйснюСФ свою дiяльнiсть пiд керiвництвом ГенеральноСЧ АсамблеСЧ з виконання функцiй органiзацiСЧ в областi мiжнародного економiчного i соцiального спiвробiтництва. [14]
На Раду (Комiтет) безпеки Лiги в числi iнших функцiй можна покласти i здiйснення миротворчих акцiй Лiги в регiонi, включаючи операцiСЧ з пiдтримки миру iз застосуванням вiйськових засобiв для виконання рiзних цiлей (наприклад, розСФднання конфлiктуючих сторiн, створення зон безпеки, спостереження, захисту населення вiд наслiдкiв вiйськових дiй, створення безпечних умов, що дозволяють здiйснювати розподiл гуманiтарноСЧ допомоги, i т.д.). Як другий варiант радикальнiшоСЧ реформи механiзму пiдтримки миру в рамках Лiги можна було б запропонувати пiдвищення статусу ОбСФднаноСЧ Ради оборони (куди входять мiнiстри закордонних справ i мiнiстри оборони), створеноСЧ на основi Договору про спiльну оборону i економiчне спiвробiтництво, доручивши йому виконання тих же функцiй, якi були вказанi вище вiдносно запропонованоСЧ Ради (Комiтету) Безпеки Лiги, змiнивши при цьому правила процедури. За основу можна було б взяти формулу консенсус мiнус учасники суперечки.
Найважливiшим положенням Договору стала ст.10, яка зобовязувала членiв ЛАД не укладати жодних мiжнародних угод, несумiсних з Договором i не проводити в мiжнародних вiдносинах курс, що суперечить цiлям Договору. Грунтуючись на цiй статтi, низка держав особливо рiзко критикувала РДгипет за пiдписання Кемп Девiдських угод. Хоча фактично положення статтi 10 СФ доволi невизначеними i провокативними, i його формулювання можна тлумачити по рiзному, в тому числi з полiтичною метою аби засудити невигiднi для себе зовнiшньополiтичнi кроки iншоСЧ держави члена.
На позачерговiй сесiСЧ в Тунiсi в червнi 1979 року Рада ЛАД закликала до необхiдностi проведення реформ у методах роботи Лiги, внесення вiдповiдних змiн до Пакту та правил процедури. Нарада керiвникiв держав та урядiв арабських держав, що вiдбулася в листопадi 1979, у свою чергу, наголосила на необхiдностi прискорення процесу внесення змiн до Пакту та реконструкцiСЧ органiзацiСЧ в цiлому. Робота над доопрацюванням Пакту, який вiдповiдно до нового проекту, мав складатися iз 49 статей, була завершена у листопадi 1982. [15] Однак цi змiни не були формально прийнятi i, на думку деяких вчених, не будуть прийнятi i в найближчий час у звязку з вiдсутнiстю одностайностi СЧх оцiнок арабськими краСЧнами членами ЛАД.
Таким чином, можна стверджувати, що створення Лiги арабських держав стало результатом реалiзацiСЧ на практицi iдеСЧ арабськоСЧ нацiональноСЧ СФдностi i закономiрним пiдсумком арабського нацiонально визвольного руху. Проте неоднорiднiсть складу учасникiв Лiги та розбiжностi СЧхнiх iнтересiв ускладнили спiльну дiяльнiсть в рамках органiзацiСЧ. Це знайшло своСФ вiдображення i в Пактi ЛАД. Зокрема, можливостi координацiСЧ полiтичних зусиль iстотно обмежувалися змiстом статей 5 i 7 Пакту Лiги. Стаття 5 передбачала, що в разi розбiжностей мiж двома державами членами Лiги обовязковим для них СФ рiшення ЛАД, але лише в тому випадку, якщо вони обидва погодяться вдатися до СЧСЧ арбiтражу. Стаття 7 констатувала, що обовязковими для всiх членiв Лiги будуть лише одностайно прийнятi рiшення. Що ж до рiшень, прийнятих бiльшiстю, то обовязковими вони СФ лише для тих держав, якi з ними згоднi. Фактично це змушувало членiв Лiги балансувати мiж гнучкiстю i прийняттi i виконаннi рiшень та СЧх ефективнiстю. Бiльше того, держави члени ЛАД усвiдомлюють необхiднiсть реформування Лiги, але не можуть дiйти згоди з цього питання; до того ж, змiни, що мали мiiе у структурi ЛАД, не були належним чином оформленi в установчих документах ОрганiзацiСЧ, або оформленi iз запiзненням. До того ж, здiйснення миротворчоСЧ дiяльностi ЛАД певною мiрою ускладнено через деякi розпливчатi формулювання в Пактi Лiги i в Договорi 1950 року, в яких мiстилися вказiвки на бажання, а не обовязок вирiшувати своСЧ спори мирними засобами. Досить позитивно можна оцiнювати стан правовоСЧ бази для врегулювання конфлiктiв в ситуацiСЧ, коли маСФ мiiе напад ззовнi на одну з держав членiв Лiги, i порiвняно неефективною СФ аналогiчна база, що маСФ застосовуватись у випадку конфлiкту мiж державами членами Лiги. Формування структури, аналогiчноСЧ Радi Безпеки в рамках ООН, не передбачаСФться, отже, для вирiшення спiрних питань доведеться знаходити компромiснi рiшення, що буваСФ досить складно, як показала практика миротворчоСЧ дiяльностi Лiги.
2. Участь Лiги Арабських Держав у врегулюваннi локальних та регiональних конфлiктiв
2.1 Лiга Арабських Держав та палестинська проблема
Не буде перебiльшенням стверджувати, що палестинська проблема та врегулювання арабо-iзраСЧльського конфлiкту займаСФ центральне мiiе у дiяльностi Лiги арабських держав. Як регiональна органiзацiя, ЛАД, на думку деяких захiдних дослiдникiв, дуже чутливо реагувала на розвиток цього конфлiкту наприклад, формування автоматичноСЧ системи колективноСЧ безпеки ЛАД мало своСЧм безпосереднiм стимулом саме поразку арабiв у першiй Палестинськiй вiйнi 19481949 рокiв. Керiвництво арабських держав розглядають розвязання цiСФСЧ проблеми як одне з прiорiтетних завдань мiжарабського обСФднання. Для арабських держав агресивна iзраСЧльська полiтика, пiдтримана захiдними краСЧнами, стала викликом у сферi обороноздатностi. Позицiя ЛАД з палестинського питання була активною з самого початку: вже за пiдписання Алекс?/p>