Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?о, значно розширювалось коло завдань, покладених на них: забезпечення виконання домовленостей щодо припинення вогню та розСФднання вiйськ воюючих сторiн; реалiзацiя КаСЧрськоСЧ угоди 1969 та СЧСЧ додаткiв; пiдтримання зовнiшньоСЧ безпеки; нагляд за поверненням вiйськових формувань на позицiСЧ, якi вони займали до 13 квiтня 1975 року, та демонтажем всiх вiйськових обСФктiв; також охорона державних, вiйськових та цивiльних установ тощо.
Фактично МАСС мали силовими методами забезпечити вiдновлення миру в Лiванi. Цьому мало сприяти i те, що, на вiдмiну вiд МАСБ, якi дiяли пiд керiвництвом Генерального секретаря ЛАД, МАСС мали дiяти всерединi Лiвану пiд особистим командуванням президента ЛiванськоСЧ республiки. На позачерговiй зустрiчi керiвникiв держав та урядiв арабських краСЧн 25 26 жовтня 1976 року в КаСЧрi було ухвалено резолюцiю щодо врегулювання лiванського конфлiкту, прийняту напередоднi в Ер Рiядi. Сирiя, Саудiвська Аравiя, Пiвнiчний та Пiвденний РДмен, Судан, ОАЕ та ОВП погодились направити своСЧ контингенти до складу МАСС. Складно було вирiшити питання чисельностi вiйськ: Сирiя виступила категорично проти участi вiйськових формувань ОВП у цих силах, розраховуючи зарезервувати за собою принаймнi половину складу МАСС, що складало б 15 тис. чол. ОВП, у свою чергу, наполягало на тому, щоб сирiйський контингент не перевищував 10 тис. чол. Оскiльки компромiсу з цього питання дiйти не вдалося, Генеральний секретар поклав вiдповiдальнiсть за остаточне визначення кiлькiсного складу кожного нацiонального контингенту на президента Лiвану. Займаючи в цiлому просирiйську позицiю, президент РЖ. Саркiс заявив про те, що Сирiя маСФ направити не менше 25 тис. чол. до складу мiжарабських сил. До складу МАСС, крiм сирiйських, увiйшли також вiйська Пiвденного РДмену, ОАЕ, контингенти iз ЛiвiСЧ, СаудiвськоСЧ АравiСЧ та Судану, якi перебували в Лiванi як частина МАСБ i тепер були заново iнтегрованi в МАСС.
Саме формуванням МАСС завершився процес арабiзацiСЧ лiванськоСЧ кризи, що було великим кроком вперед. Головним було досягнути певного рiвня консенсусу серед арабських краСЧн. Рiшення КаСЧрськоСЧ конференцiСЧ у верхах у жовтнi 1976 були спрямованi на вiдновлення статус кво в Лiванi i свiдчили, що в той перiод бiльшiсть арабських краСЧн фактично визнали особливу роль СирiСЧ в Лiванi i дали своСЧ санкцiСЧ на проведення лiванського курсу Дамаска, але вже в межах мандату ЛАД. Однак сам принцип формування МАСС, який передбачав незаперечну перевагу в них сирiйських вiйськ, спричинив процес виходу з СЧх складу iнших арабських краСЧн. Цей процес був започаткований у листопадi 1976 року ЛiвiСФю i завершився навеснi 1979 року, коли на лiванськiй територiСЧ залишився тiльки сирiйський вiйськовий контингент. Таким чином, миротворчi зусилля ЛАД в Лiванi в 19751976 рр. засвiдчили слабкiсть мiжарабськоСЧ системи, що знайшло свiй прояв у трансформуваннi мiжарабських сил з механiзму, створеного i спрямованого на виконання рiшень ЛАД, в iнструмент власне сирiйськоСЧ полiтики, що, без сумнiву, стало вагомим чинником у становленнi сирiйського домiнування в Лiванi. Трансформацiя МАСБ в МАСС, яка супроводжувалася суттСФвим нарощуванням вiйськового потенцiалу мiжарабських миротворчих сил, означала iстотну трансформацiю самоСЧ мiсiСЧ сил ЛАД у Лiванi: перехiд вiд проведення традицiйноСЧ операцiСЧ з пiдтримання миру до практики примусу до миру. Окрiм цього, акцентування уваги в рiшеннях ЛАД на вiдновленнi статус кво початку громадянськоСЧ вiйни (припинення вiйськових дiй та повернення супротивникiв на позицiСЧ, якi вони займали на 13 квiтня 1975 року), без полiтичних реформ не було адекватним полiтичним реалiям Лiвану i насправдi сприяло iнтенсифiкацiСЧ становлення новоСЧ моделi спiвiснування та забезпечення стабiльностi в Лiванi моделi мiлiцейськоСЧ фрагментованостi.
Протiкання конфлiкту у 80-х роках вiдбувалося iз загостреннями. У 1982 роцi РЖзраСЧль провiв вiйськову акцiю iз вторгнення на територiю Лiвану з метою вирiшення цiлого комплексу своСЧх проблем: безпеки своСЧх пiвнiчних районiв, палестинськоСЧ та лiванськоСЧ проблем, а також сирiйсько iзраСЧльських вiдносин. [33] На початку 80-х рокiв на територiСЧ Лiвану також двiчi розмiщували багатонацiональнi сили (БНС): багатонацiональнi сили першого формування (БНС РЖ) з серпня по вересень 1982 року i другого формування (БНС РЖРЖ) з кiнця вересня 1982 по лютий 1984. Частково використання БНС було зумовлено недостатньою ефективнiстю дiяльностi Тимчасових Сил ООН в Лiванi (ТСООНЛ), якi були розмiщенi на пiвдня краСЧни в 1978 згiдно з рiшеннями РБ ООН. Чергове загострення громадянського конфлiкту припало на осiнь 1988 року, коли в Лiванi по сутi склалося двовладдя: уряд генерала М.Ауна поширив свою владу на християнськi райони, в той час як уряд С.Хосса на мусульманськi. Лiван мав два уряди, але не мав нi президента, нi, фактично, спiкера парламенту. Ситуацiя ускладнювалась ще й тим, що обидва уряди були визнанi вiдповiдними краСЧнами, якi розглядали Лiван як сферу своСЧх життСФво важливих iнтересiв. Лiван постав перед загрозою iнтернацiоналiзацiСЧ конфлiкту, що могло призвести до остаточного i сильного дроблення краСЧни за етноконфесiональною ознакою. Кризова ситуацiя, що склалася в Лiванi восени 1988 року, була спричинена (як i в перiод 19821984 рр.) дiСФю зовнiшнього фактору, насамперед, полiтикою СирiСЧ. Однак у 1982 безпосереднiм поштовхом до кризи стала вiйськова акцiя РЖзраСЧлю, а криза 1988 року мала принципово iнший характер вона стала наслiдком протирiч, що назрiвали в рамках системи вла