Geum.ru


Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi

Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство



Вµстини. На початку 90-х рокiв ЛАД зайняла бiльш помiрковану позицiю щодо врегулювання палестинського питання, але анi РЖзраСЧль, анi палестинцi, анi сирiйцi не бачать Лiгу в ролi посередника. Саме тому дуже важливою СФ роль ЛАД у формуваннi системи безпеки на Близькому Сходi. Форсування переговорного процесу, зокрема мiж РЖзраСЧлем i ОВП, мiж РЖзраСЧлем i окремими арабськими краСЧнами, маСФ важливе, але промiжне значення. ЛАД могла б створити передумови для вирiшення конфлiкту, а також посприяти проведенню переговорiв по таким комплексним, що представляють взаСФмний iнтерес для РЖзраСЧлю i арабських краСЧн питанням, як контроль над озброСФнням, недопущення поширення в регiонi зброСЧ масового знищення i проблема бiженцiв.

  • Всi зусилля iз врегулювання конфлiкту зводяться до полiтичного врегулювання; приклади такого пiдходу план Фахда 1981 року та формування рамок для переговорного процесу у 2007 роцi. Кардинально iнша ситуацiя склалася у Лiванi, де внутрiшньополiтична криза переросла у кризу регiонального масштабi iз залученням основних мiжнародних гравцiв. Пiдхiд ЛАД до проблеми врегулювання внутрiшньополiтичноСЧ кризи в Лiванi з другоСЧ половини 1980-х рокiв ТСрунтувався на прагненнi забезпечити, в першу чергу, припинення мiжобщинних протирiч i зiткнень мiж органiзацiями, що входять до складу нацiонально патрiотичних сил Лiвану, i збереження його територiальноСЧ СФдностi шляхом нацiонального дiалогу. Це завдання розвязав скликаний у рамках ЛАД в Ет ТаСЧфi з iнiцiативи Комiтету трьох лiванський парламент. Ет ТаСЧфськi угоди виявили найбiльш значний вплив на подальший розвиток внутрiшньополiтичноСЧ ситуацiСЧ в Лiванi, створили основу для припинення громадянськоСЧ вiйни та встановлення миру в краСЧнi. Разом з тим була збережена конфесiональна система, в яку було внесено ряд змiн, що не усунуло можливостi повторення лiванських подiй.

    • Щодо кризи у Перськiй затоцi, то позицiСЧ держав-членiв ЛАД щодо кувейтськоСЧ кризи мали значнi розходження та охоплювали весь спектр вiд рiшучого засудження Iраку до його пiдтримки. Держави члени Ради спiвробiтництва арабських держав ПерськоСЧ затоки, безпека яких зазнала безпосередньоСЧ загрози, висловили найбiльший протест проти агресiСЧ. РЗх позицiя еволюцiонувала вiд тихоСЧ настороженостi i страху перед розповсюдженням iракськоСЧ агресiСЧ до участi у вiйськових дiях проти iракських вiйськ. Сирiя, РДгипет та Марокко зайняли чiтку та незмiнну позицiю, спрямовану проти агресiСЧ Iраку. Вони намагалися переконати Iрак в необхiдностi вивести вiйська з Кувейту, здiйснили низку практичних крокiв (дипломатичнi заходи, вiдправку вiйськових контингентiв до СаудiвськоСЧ АравiСЧ). Лiвiя, Тунiс та Алжир засудили як напад Iраку, так i iноземне втручання та нанесення збиткiв економiчному та вiйськовому потенцiалу Iраку. Вони прагнули до врегулювання конфлiкту на рiвнi арабських держав. Судан, Мавританiя, Йорданiя, РДмен та ОВП пiдтримали iракську агресiю. Таким чином, в позицiСЧ арабських краСЧн щодо кувейтськоСЧ кризи iснували значнi розбiжностi, що призвело до поглиблення розколу в арабському свiтi i унеможливило врегулювання ситуацiСЧ. Це мало серйознi наслiдки для економiчних, соцiальних та полiтичних аспектiв арабськоСЧ безпеки. Колективнi загальноарабськi зусилля, здiйсненi в рамках ЛАД, спрямованi на врегулювання конфлiкту та пошук мирних шляхiв вирiшення проблеми, виявилися неефективними, так як не вдалося виробити спiльну арабську позицiю, яка дала б можливiсть задiяти механiзм колективноСЧ арабськоСЧ безпеки для захисту незалежностi однiСФСЧ з держав членiв ЛАД. Головним полiтичним наслiдком кризи став безпрецедентний розкол серед арабських краСЧн, причини якого полягали у вiдмiнностi точок зору щодо методiв урегулювання кризи та лiквiдацiСЧ СЧСЧ наслiдкiв. Криза довела неефективнiсть дiяльностi ЛАД, так як вона виявилася неспроможною прийняти дiйовi заходи, щоб змусити Iрак вивести своСЧ вiйська з Кувейту.

    Захiдносахарська проблема, а також iранське питання СФ, порiвняно з попереднiми трьома, найменш успiшними аспектами миротворчоСЧ дiяльностi Лiги. У випадку iз захiдносахарською проблемою ЛАД фактично визнала свою неспроможнiсть запропонувати конкретне дiСФве рiшення, а iранська проблема СФ занадто багатоаспектною та складною, щоб бути вирiшеною за допомогою такоСЧ регiональноСЧ органiзацiСЧ, як Лiга арабських держав.

    1. Серед причин невдач Лiги у справi пiдтримання миру на першому мiii СФ неоднорiднiсть складу органiзацiСЧ. До СЧСЧ лав входять 22 держави з рiзних субрегiонiв, з рiзними зовнiшньополiтичними векторами та амбiцiями, з неоднаковим рiвнем економiчного розвитку, що впливаСФ на процес прийняття рiшень. Часто виходить так, що Лiга обмежуСФться виданням резолюцiСЧ Радою ЛАД чи висуненням певного плану з подальшим його обговоренням, i навiть найвдалiшi, на перший погляд, iнiцiативи виявляються недостатньо пiдтримуваними, щоб втiлитись у життя. Ще одним фактором недостатньоСЧ ефективностi ЛАД СФ особливостi СЧСЧ структури та механiзму прийняття рiшень, якi дозволяють державам членам гальмувати прийняття невигiдних СЧм рiшень (як, наприклад, чинила Сирiя на рiзних етапах лiванськоСЧ кризи). Формування нового мiжнародного порядку вимагаСФ активiзацiСЧ й розширення масштабiв арабського спiвробiтництва, створення ефективних механiзмiв гарантування арабськоСЧ безпеки. Це покладаСФ не лише вiдповiдальнiсть на ЛАД, але i надаСФ особливого значення проблемi СЧСЧ реформування вiдповiдно до вимог нових мiжнародних та регiональних реалiй, змiщуючи ?/p>