Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°нiзацiСЧ. В свою чергу, делегацiя ОАР зайняла досить жорстку позицiю, заявивши, що будь яка резолюцiя, ухвалена Радою ЛАД, не матиме обовязкового характеру для виконання вiдповiдно до статтi VРЖРЖ Пакту (рiшення, прийнятi лише бiльшiстю голосiв, а не одностайно, СФ обовязковими лише для тих держав, якi за них голосували).
ФункцiСЧ посередникiв мiж конфлiктуючими сторонами взяли на себе представники ЛiвiСЧ, Судану, а також Генеральний Секретар ЛАД. Судан, Саудiвська Аравiя, РЖрак, Йорданiя та РДмен запропонували компромiсний проект резолюцiСЧ. У фiнальному його варiантi Рада ЛАД постановила:
- покласти край всьому, що може заважати атмосферi ясностi серед держав членiв;
- вимагати вiд уряду Лiвану вiдкликання скарги, яка була подана на розгляд РБ ООН;
- направити заклик лiванським угрупованням з вимогою припинити порушення та вжити всiх необхiдних заходiв для вирiшення СЧх внутрiшнiх суперечок мирними i законними методами;
- направити до Лiвану комiтет, представлений всiма членами Ради, з метою стабiлiзацiСЧ ситуацiСЧ та забезпечення виконання рiшення Ради ЛАД.
Ця резолюцiя, до якоСЧ стiльки зусиль доклали представники лiванськоСЧ делегацiСЧ, була вiдкинута власне лiванським урядом: його не влаштовувало позицiонування конфлiкту як внутрiшньодержавного. [29] Лiванськi чiльники ж, навпаки, намагалися якомога бiльшу частину вiдповiдальностi за конфлiкт перекласти за дiю зовнiшнiх чинникiв. Тому довелося все-таки передати лiванське питання на розгляд РБ ООН. Бiльш нiж активну участь у врегулюваннi проблеми взяли, до речi, Сполученi Штати. Тодi кризова ситуацiя була врегульована вiдповiдно до принципу нi переможцiв, нi переможених, тобто було вiдновлено статус кво.
Новий етап конфлiкту, i, вiдповiдно, новий комплекс миротворчих зусиль Лiги припали на середину 70-х рокiв. Загальна тенденцiя цього перiоду отримала назву арабiзацiСЧ лiванського конфлiкту, що передбачала пошук i формування механiзмiв стабiльностi та безпеки у Лiванi у рамках мiжарабських вiдносин. Процес арабiзацiСЧ умовно подiляють на три етапи:
- квiтень травень 1976 блокування основними учасниками лiванського конфлiкту будь яких спроб його арабiзацiСЧ;
- червень вересень 1976 часткова арабiзацiя конфлiкту, початок переговорiв зацiкавлених сторiн;
- жовтень листопад 1976 повна, або iнтенсивна арабiзацiя лiванського конфлiкту, процес формування в рамках ЛАД механiзмiв розблокування конфлiктноСЧ ситуацiСЧ. Тимчасове припинення внаслiдок цього воСФнних дiй та вiдновлення статус кво у Лiванi. [30]
Прямим наслiдком процесу арабiзацiСЧ конфлiкту стало формування Лiгою арабських держав Мiжарабських сил стримування (МАСС). А першi спроби арабiзувати конфлiкт були зробленi восени 1975 року. З iнiцiативи Кувейту 15 жовтня 1975 року в КаСЧрi вiдбулася позачергова сесiя Ради ЛАД на рiвнi мiнiстрiв закордонних справ для розгляду ситуацiСЧ в Лiванi. Спостерiгалась розбiжнiсть у позицiях основних учасникiв конфлiкту до залучення Лiги до його вирiшення. У правохристиянських полiтичних колах Лiвану (партiя КатаСЧб) переважна бiльшiсть виступала на пiдтримку iдеСЧ арабiзацiСЧ конфлiкту. БезпосереднСФ втручання iнших арабських краСЧн до подiй у Лiванi могло, на СЧхню думку, стати противагою сирiйському впливу. В свою чергу, полiтика самоСЧ СирiСЧ була спрямована на блокування каСЧрськоСЧ зустрiчi. Сирiя завжди розглядала Лiван як сферу свого виключного впливу i прагнула будь що виконувати роль арбiтра у внутрiшньодержавних суперечках в цiй державi. Дамаск не бажав встановлення в Бейрутi такого режиму, який би iснував поза його контролем незалежно вiд того, правими чи лiвими силами його було б сформовано. Тому Сирiя виступила проти розгляду лiванськоСЧ проблеми на каСЧрськiй зустрiчi, оскiльки ця ситуацiя СФ внутрiшньою проблемою i не стосуСФться арабськоСЧ нацiСЧ в цiлому. Що стосуСФться ОВП, то ця органiзацiя також не бажала розгляду лiванськоСЧ проблеми в ОВП через те, що в цьому випадку вiрогiдною була постановка питання про палестинську присутнiсть в Лiванi. Разом iз лiдером Нацiонального Руху Лiвану К.Джумблатом Я. Арафат пiдписав 15 жовтня 1975 року спецiальну заяву, у якiй виступив проти арабiзацiСЧ конфлiкту. Тодiшнiй президент Лiвану С. ФранжСФ пiдтримував сирiйську позицiю щодо Лiвану. Саме через протидiю СирiСЧ, ОВП та низки провiдних лiванських полiтичних угруповань, що вiдмовились вiд участi у каСЧрськiй зустрiчi, ЛАД не змогла виробити якiсь конкретнi заходи щодо припинення вiйни в Лiванi. 16 жовтня 1975 Рада ЛАД прийняла комюнiке, що мiстило заклик до ворогуючих сторiн проявити здоровий глузд i стриманiсть, i цим втручання Лiги на цьому етапi обмежилось.
Другий етап арабiзацiСЧ лiванського конфлiкту розпочався iз прямого вiйськового втручання СирiСЧ, що сталося 1 червня 1976. [31] Сирiйськi вiйська пiдтримали правохристиянськi сили у боротьбi проти мусульмансько палестинського блоку. Реакцiя на вторгнення всерединi самого Лiвану була рiзною: консервативнi сили вiтали зусилля СирiСЧ, спрямованi, на СЧх думку, на вiдновлення законностi i порядку в Лiванi. В свою чергу, Нацiональний Рух Лiвану, а також ОВП, що пiдтримала його, звернулись до арабських держав з проханням негайно втрутитись у подiСЧ в Лiванi. Реакцiя останнiх не забарилася: РДгипет розiрвав з СирiСФю дипломатичнi вiдносини, а РЖрак пiдтягнув до сирiйського кордону своСЧ вiйська. РДгипет та ОВП закликали до негайного проведення позач?/p>