Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ним РДменом 1972г.; г) прикордонна СФгипетсько лiвiйська вiйна 1977р.
Для того, щоб зрозумiти причини такоСЧ рiзноСЧ реакцiСЧ членiв самоСЧ Лiги
на рiзнi конфлiкти, потрiбно звернутися до механiзму пiдтримання миру в регiонi, закрiпленого в Пактi Лiги арабських держав. Пакт 1945р. (вiдомий також як Олександрiйський протокол) забороняв вдаватися до загрози силою i СЧСЧ застосування для врегулювання суперечок, якi можуть виникнути мiж державами членами Лiги (ст.5). РЖ хоча тут не було прямоСЧ вказiвки про мирне врегулювання суперечок, але сенс статтi 5 Пакту прямо витiкаСФ з цього. У Пактi не було вказiвок про дiю цiСФСЧ норми по вiдношенню до iнших держав. Принцип мирного врегулювання був визнаний в Лiзi арабських держав в повному обсязi трохи пiзнiше, в результатi вступу СЧСЧ членiв в ООН i зобовязань, узятих ними на себе за ст.1 (п.1), ст.2 (п.3), ст.33 (п.1). [12]
Текст Договору про спiльну оборону i економiчне спiвробiтництво 1950 року мiстить чiтку вказiвку на обовязки членiв Лiги вирiшувати всi спори мирними засобами. Щодо застосування примусових заходiв Лiгою арабських держав, то тут треба мати на увазi наступнi моменти. По-перше, Лiга не маСФ в своСЧй структурi такого органу, як Рада Безпеки в рамках ООН, який мiг би вирiшувати питання застосування таких заходiв, що були б обовязковi для всiх членiв Лiги. По-друге, в рамках Лiги хоч i створена ОбСФднана Рада оборони, куди входять мiнiстри закордонних справ i мiнiстри оборони, а також Постiйна вiйськова комiсiя (представники Генеральних штабiв АрмiСЧ держав-членiв), пiдставою установи яких служить Договiр про сумiсну оборону i економiчне спiвробiтництво 1950 року, але не створенi обСФднанi озброСФнi сили, як це маСФ мiiе в деяких iнших регiональних мiжнародних органiзацiях безпеки (наприклад, в НАТО); лише двiчi за майже сорокарiчну iсторiю iснування ЛАД в СЧСЧ рамках було сформовано мiжарабськi сили для пiдтримування миру, але це, звiсно, не настiльки ефективно, як збройнi сили, що дiють на постiйнiй основi. "асне, самi принципи дiяльностi органiзацiСЧ Лiги не мiстять i механiзму, подiбного тому, який дiСФ в ООН, i що передбачаСФ можливiсть укладати угоди з державами членами про надання у розпорядження Лiги певних вiйськових контингентiв. По третСФ, Рада Лiги, звичайно, в принципi може ухвалювати рiшення про примусовi заходи, проте внаслiдок того, що в цьому органi, в який входять всi члени Лiги, дiСФ принцип одностайностi, ухвалити таке рiшення навряд чи можливо, принаймнi держава член, проти якоСЧ передбачаСФться приймати санкцiСЧ, мабуть, не голосуватиме за. [13]
Отже, вiрогiднiсть вживання примусових заходiв Лiгою проти держав, що входять в Органiзацiю, СФ дуже незначною. У бiльшостi випадкiв Пакт Лiги виходитиме з презумпцiСЧ, згiдно якоСЧ для вирiшення конфлiкту мiж самими членами Лiги Пакт залишаСФ лише одну можливiсть: вирiшувати всi спори виключно мирним шляхом, тому всi зусилля Лiги у врегулюваннi таких конфлiктiв лежать у вказанiй площинi. Звiсно, Лiга маСФ право застосовувати примусовi заходи проти агресiСЧ ззовнi, з боку держав, що не СФ членами Лiги, оскiльки у неСЧ iснуСФ право на колективну самооборону, закрiплене в ст.51 Статуту ООН. РЖснуСФ думка, що механiзм пiдтримання миру, вироблений засновниками Лiги i закрiплений в його Пактi, хоча СФ маСФ низку переваг, все ж потребуСФ деякого вдосконалення. Це в першу чергу стосуСФться процедури голосування в Радi Лiги. Тут можна було б використовувати досвiд такоСЧ регiональноСЧ органiзацiСЧ, як ОБСРД, де при вирiшеннi низки запитань застосовуСФться формула консенсус мiнус один i процедура консенсус мiнус два.
В якостi радикальнiших заходiв iз вдосконалення механiзму пiдтримання миру в рамках Лiги можна запропонувати два варiанти. Перший варiант полягаСФ у створеннi в рамках Лiги нового органу Ради (Комiтету) безпеки, що складався б iз обмеженого числа його членiв. Враховуючи, що в Раду Лiги входять всi члени ОрганiзацiСЧ (22 держави), то з них, ймовiрно, доцiльно мати в його складi не бiльше пяти семи членiв. В результатi такоСЧ реформи та частина системи органiв ЛАД, яка покликана забезпечити пiдтримку мiжнародного миру, могла б якоюсь мiрою по своСЧй подобi наблизитися до системи ООН. Проте повноСЧ аналогiСЧ з ОрганiзацiСФю ОбСФднаних Нацiй тут, скорiше за все, бути не може. В Ради (Комiтету) безпеки ЛАД, звiсно, не може бути таких широких повноважень, як в Ради Безпеки ООН. В рамках ЛАД маСФ бути iнший характер взаСФмин мiж Радою (Комiтетом) Безпеки i Радою Лiги, анiж мiж Радою Безпеки i Генеральною АсамблеСФю ООН. Якщо в ООН на Раду Безпеки покладена головна вiдповiдальнiсть за пiдтримку мiжнародного миру, що прямо вказано в ст.24 Статуту ООН, то члени ЛАД, якщо i погодяться на створення Ради (Комiтету) Безпеки в рамках Лiги i визнання за ним статусу одного з головних органiв цiСФСЧ органiзацiСЧ, то навряд чи вони дозволять такому пiдроздiлу бути настiльки незалежним вiд Ради Лiги у вирiшеннi питань пiдтримки свiту, як це вiдбуваСФться в ООН. Скорiше за все, такий орган, якщо вiн буде заснований, за будь яких обставин повинен буде працювати пiд керiвництвом Ради ЛАД, який, можливо, доцiльно перейменувати, скажiмо, в Генеральну Конференцiю ЛАД. В той же час Рада (Комiтет) Безпеки Лiги повинна зберегти певну самостiйнiсть, не перетворюючись на чисто допомiжний пiдроздiл Ради Лiги. Такий характер взаСФмодiСЧ головних органiв мiжнародноСЧ органiзацiСЧ вiдомий в сучаснiй практицi. Яскравим прикладом тут можуть служити взаСФмини мiж Генеральною АсамблеСФю i ЕКОСОР. Стаття 60 Статуту ОО?/p>