Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
дерiв останнiх була Саудiвська Аравiя, керiвництво якоСЧ розумiло нагальну необхiднiсть переходу ЛАД до полiтичного врегулювання арабо iзраСЧльського конфлiкту. 6 серпня 1981 король Фахд Абд ель Азiз Ас Сауд виснув так званий план Фахда, що передбачав:
1) вихiд РЖзраСЧлю зi всiх арабських територiй, захоплених в ходi близькосхiдноСЧ вiйни 1967р., включаючи арабську частину РДрусалиму;
2) демонтаж поселень, створених РЖзраСЧлем на окупованих землях пiсля вiйни 1967р.;
3) гарантiя свободи вiдправлення культiв всiма релiгiями в святих мiiях РДрусалиму;
4) пiдтвердження всiх прав палестинського народу, в тому числi права на самовизначення;
5) початок перехiдного перiоду на Захiдному березi рiки Йордан i в секторi Газа пiд спостереженням ООН i тривалiстю не бiльше декiлькох мiсяцiв;
6) утворення ПалестинськоСЧ держави iз столицею у Схiдному РЖСФрусалимi;
7) пiдтвердження права всiх краСЧн регiону жити в мирi.
Цей план в iсторiСЧ врегулювання палестинськоСЧ проблеми маСФ фундаментальне значення, вiн практично став новою точкою вiдлiку у спробах СЧСЧ вирiшення. Характерною особливiстю СФ те, що вiд у завуальованiй формi все-таки визнавав право держави РЖзраСЧль на iснування, спираючись на резолюцiСЧ РБ ООН №242 i 338. 9 вересня 1982р. Нарада арабських держав у верхах в м. Фес (Марокко) на основi iнiцiативи СаудiвськоСЧ АравiСЧ вперше прийняла загальноарабську платформу близькосхiдного врегулювання. Це було величезним кроком вперед, проте на цей раз мирному процесу на Близькому Сходi завадили знову неконструктивна позицiя РЖзраСЧлю та поглиблення мiжарабських протирiч у звязку iз iрано iракською вiйною. [23] З приводу вирiшення цих проблем особливе значення мали ХVРЖРЖРЖ сесiя НацiональноСЧ Ради Палестини у квiтнi 1987 та позачергова сесiя Ради ЛАД (листопад 1987, Амман), яка виступила на пiдтримку iдеСЧ скликання мiжнародноСЧ конференцiСЧ iз Близького Сходу. Ця iнiцiатива отримала широке мiжнародне визнання. На надзвичайнiй конференцiСЧ голiв арабських держав у Касабланцi у травнi 1989 був створений Комiтет ЛАД з пiдготовки мiжнародноСЧ конференцiСЧ пiд головуванням короля Марокко Хасана РЖРЖ. На Касабланкськiй конференцiСЧ було вiдновлено членство РДгипту в ЛАД, отримали пiдтримку концепцiя iнтифади i мирнi iнiцiативи ОВП. Останнi полягали в тому, що ОВП вперше пiшла на визнання резолюцiСЧ РБ ООН №242, рiшуче засудила всi форми тероризму i проголосила принцип пошани права всiх народiв регiону, в тому числi народу РЖзраСЧлю, на iснування.
Вiйна в Перськiй затоцi в 19901991 рр., що мала на метi звiльнення Кувейту вiд окупацiСЧ РЖраком, в якiй ОВП пiдтримала С.Хусейна, кардинально змiнила ситуацiю на Близькому Сходi. Пiсля закiнчення воСЧни в Перськiй затоцi Лiга арабських держав акцентувала увагу свiтовоСЧ спiльноти на необхiдностi справедливого вирiшення палестинськоСЧ проблеми. Пiдхiд ЛАД в цей перiод до палестинськоСЧ проблеми i арабо iзраСЧльського конфлiкту в цiлому грунтувався на таких позицiях:
1) палестинцi не повиннi нести вiдповiдальнiсть за позицiю, яку зайняли лiдери ОрганiзацiСЧ Визволення Палестини в конфлiктi в Перськiй затоцi;
2) немаСФ пiдстав стверджувати, що ОВП бiльше не представляСФ палестинський народ. ОВП, як i ранiше, залишаСФться СФдиним i законним представником палестинського народу;
3) арабськi держави розглядають палестинську проблему як таку, вирiшення якоСЧ вимагаСФ зусиль всiСФСЧ арабськоСЧ нацiСЧ.
4) ЛАД виступаСФ на пiдтримку iдеСЧ проведення мирноСЧ конференцiСЧ з Близького Сходу. При цьому була пiдкреслена необхiднiсть вироблення СФдиноСЧ арабськоСЧ позицiСЧ на переговорах про мирне врегулювання, що мають розпочатись незабаром.
Генеральний Секретар ЛАД РЖ.А. Магiд заявив, що основою такоСЧ спiльноСЧ
позицiСЧ СФ вимога про повне виведення iзраСЧльських вiйськ з окупованих арабських територiй, в тому числi зi Схiдного РДрусалиму. Декiлька разiв у його виступах наголошувалось, що наступний крок тепер за РЖзраСЧлем скорiше за все, для того, щоб, у разi провалу мирноСЧ iнiцiативи мати змогу звинуватити РЖзраСЧль у недостатнiй поступливостi. [24]
12 вересня 1993р. Нарада ЛАД на рiвнi мiнiстрiв закордонних справ привiтала розгортання мирного процесу на Близькому Сходi i, зокрема, успiх, досягнутий на прямих переговорах мiж РЖзраСЧлем i ОВП. В звязку з цим ЛАД оцiнила безперечно позитивний крок на шляху до установлення мiцного справедливого миру угоду мiж РЖзраСЧлем i ОВП вiд 13 вересня 1993р. Декларацiю про принципи тимчасового самоврядування, а також КаСЧрськi угоди 4 травня 1994р. про перший етап виведення iзраСЧльських вiйськ з окупованих територiй Захiдного берега рiчки Йордан i сектора Газа, що отримав назву Угода про введення палестинськоСЧ самоврядностi в Газi та РЖСФрихонi.
Разом з тим, на думку лiдерiв ЛАД, успiху близькосхiдного мирного процесу можуть завадити деякi обставини. По-перше, це непевна ситуацiя в секторi Газа враховуючи важке соцiально економiчне положення на окупованих територiях, необхiдним СФ надання термiновоСЧ мiжнародноСЧ фiнансово економiчноСЧ допомоги, що дало б можливiсть не лише полiпшити матерiальне положення палестинцiв, але i закрiпити те позитивне, що було досягнуте в ходi мирного процес. По-друге, потрiбно було здiйснити певний тиск на РЖзраСЧль з метою прискорення проведення вiльних виборiв на окупованих палестинських територiях це зменшило б загрозу розколу палестинського народу. По третСФ, для повного успiху близькосхiдного мирного процесу необхiдний прогрес на переговорах РЖзраСЧлю з СирiСФю