Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ив для творення назв осiб чоловiчого роду [37, с.150]. У мовi схiдних словян суфiкс телъ був автохтонним елементом, а старословянська мова стимулювала його словотворчу активнiсть [37, с.151]. Нечисленнi конфiксальнi форманти з фiнальним телъ вичленовуються в iменниках XVРЖ-XVIII ст. i великою продуктивнiстю не вiдзначаються.
У розглядуваному нами словнику РДвгена Тимченка знаходимо поодинокi утворення, що позначають особу, котра виконуСФ дiю, названу мотивувальним словом: помстителъ (79:2,165) месник, захователъ (79:1,295) зберiгач.
Деривати, що називають особу з огляду на СЧСЧ спосiб життя: распотрошителъ (79:2,291) марнотратник, зневажитель (79:1,333) порушник.
Конфiксальнi форманти з фiнальним телъ, що називають особу за внутрiшнiми ознаками: помстителъ (79:2,165) месник, взгордитель (79:1,97) той, хто зневажаСФ щось або когось, потьшителъ (79:2,197) той, хто заспокоюСФ, вышпотителъ (79:1,163) исказитель.
Конфiкси з постпозитивним компонентом ачъ
Суфiкс ачъ наслiдок ускладнення парсловянського суфiкса аkъ. У словянських мовах цей суфiкс був досить продуктивним, виступаючи здебiльшого в агентивнiй функцiСЧ [37, с.152].
Як постпозитивний елемент конфiса ач траляСФться лише у чотирьох формантах, якi вичленовуються в похiдних XV к.XVII ст. Вони називають осiб за видом дiяльностi: выдирачъ (79:1,135) грабiжник, выкладачъ (79:1,139) той, хто пояснюСФ, розливачъ (79:2,280) поливальник, повьдачъ (79:2,124) розповiдач.
Також у Матерiалах до СловникатАж РД.Тимченка наявнi iменники чоловiчого роду з постпозитивним елементом : -якъ : змышелякъ (79:1,329) той, хто щось вигадуСФ, ячъ: змыслячъ (79:1,329) той, хто прикидаСФться, ыръ: поводыръ (51:2,120) поводир, енъ: отходенъ (79:2,65) християнин, що пiшов вiд господаря, ычъ: опгонычъ (79:2,127) погонщик, инъ: предмьщанинъ (79:2,246) житель передмiстя.
При конфiксацiСЧ елемени тiСФСЧ частини словотвiрного значення, яку виражаСФ афiкс, розподiляються мiж елементами конфiкса. Препозитивна частина конкретизуСФ загальне вiдношення предмета до поняття, виражаючи рiзнi значеннСФвi модифiкацiСЧ, тобто зумовлюСФ належнiсть деривата до певного загального словотвiрного значення. Постпозитивний елемент виконуСФ класифiкуючу функцiю, тобто виражаСФ загальне вiдношення предмета до того, що позначаСФ мотивуюче слово. Друга частина конфiкса також формуСФ лексико-словотвiрну семантику слова або надаСФ йому певного семантичного вiдтiнку, зумовлюСФ семантичну дистрибуцiю форманта в словотвiрно-семантичних полях, а також впливаСФ на сферу поширення iменника та його стилiстичну маркованiсть. Постпозитивний компонент конфiкса виконуСФ модифiкацiйну функцiю модифiкуСФ граматичне значення твiрного слова.
Вивчення становлення i розвитку конфiксальноСЧ словотвiрноСЧ пiдсистеми iменника даСФ пiдстави стверджувати, дана пiдсистема украСЧнськоСЧ мови ХV-ХVРЖРЖРЖ ст. СФ закономiрним продовженням цiСФСЧ системи прасловянського перiоду. Участь конфiксальних формантiв у реалiзацiСЧ лексико-словотвiрних значень неоднакова, тому що на конфiксальну деривацiю iменника iстотно впливали як екстра-, так i iнтралiнгвальнi чинники. Конфiксацiя стоСЧть в одному рядi з iншими морфологiчним способами: вона служить творенню слiв у одиничному актi словотворення, що здiйснюСФться за допомогою двохелементноСЧ морфеми.
Конфiксальнi деривати становлять цiлiсну систему, в якiй кожен елемент виконуСФ визначену йому функцiю, виражаючи певне, лише йому притаманне словотвiрне значення, не ускладнюючи мовну модель, в якiй вона реалiзуСФться, що даСФ можливiсть точно та чiтко висловити думку.
Конфiксальна система середньоукраСЧнськоСЧ мови продукт багатовiкового попереднього розвитку. РЖсторiя кожноСЧ з груп конфiксiв чи навiть одного конфiкса може бути предметом спецiального дослiдження.
2.3 Словотвiрна пiдсистема безсуфiксних iменникiв чоловiчого роду
На думку вчених, нульовi словотворчi засоби давньоСЧ мови ХРЖ ХРЖРЖРЖ ст. ст. виникли на основi матерiально виражених тематичних суфiксiв iндоСФвропейськоСЧ епохи. Саме тому слова, утворенi таким способом, спочатку мали у своСФму складi кореневу, суфiксальну i флексiйну морфеми, напр.: ходъ cho-d-o-s [53, с.61]. Вченi також вказують, що звичайний вплив на вiдповiднi iменники мали СЧхнi деривацiйнi звязки з девербативами. Спочатку iменники й дiСФслова перебували в практичних словотвiрних вiдношеннях, згодом уже в прасловянськiй мовi, вони стали сприйматися як похiднi, i, врештi решт, це стимулювало творення нових вiддiСФслiвних iменникiв [2, с.21]. Нульовий суфiкс продукуСФ девербативи з рiзними граматичними показниками роду й числа, зокрема: iменники чоловiчого роду з нульовою флексiСФю (типу напад, хiд). Бiльшiсть таких дериватiв утворюСФться на базi префiксальних дiСФслiв. Отже, префiксацiя стимулюСФ процеси нуль суфiксального девербативного словотворення.
Сучасний пiдхiд до зясування словотвiрних процесiв дозволяСФ визначити iменники з транспозицiйним значенням опредметненоСЧ дiСЧ як синтаксичнi деривати, якi виникли внаслiдок трансформацiСЧ вербатива у субстантив, що повязано зi змiною синтаксичних умов функцiонування дiСФслова в реченнi (перемiщення дiСФслiвних предикатiв у граматичну позицiю пiдмета). На противагу лексичним дериватам, якi мiстять у своСЧй структурi компонент, вiдсутнiй у семантицi мотивувального, змiст синтаксичного деривата збiгаСФться зi змiстом твiрного, що даСФ пiдстави квалiфiкувати такi семантичнi вiдношення як транспозицiй?/p>