Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
Напр: бьглецъ (79:1,78), запамяталецъ (79:1,283), змашенецъ (79:1,326) зрадник, зычливецъ (79:1,345) - доброзичливець, поганецъ (79:2,126) мерзотник, вырванецъ (79:1,151) обiдранець, шаленецъ (79:2,489) безумець.
В украСЧнськiй мовi розширилося коло дериватiв з функцiональним лексико словотвiрним значенням. Це переважно найменування осiб за мiiем, способом, сферою дiяльностi: богомолецъ (79:1,67), гудецъ (79:1,192) гусляр, дьписецъ (79:1,224) iсторик, перекупецъ (79:2,96), стрьлецъ (79:2,370) полювальник, творець (79:2,387).
Суфiкс аръ
Запозичений суфiкс аръ належить до числа поширених словотворчих формантiв на всiх етапах розвитку украСЧнськоСЧ мови, причому його продуктивнiсть вiд столiття до столiття неухильно зростала, про це свiдчать фiксацiСЧ утворень на ар у лексикографiчних працях.
Вiдприкметникових утворень у давньосхiднословянський перiод не було. Група девербативiв значно бiльша. Чiльне мiiе в нiй посiдають назви осiб за функцiональною дiСФю. Функцiональнi найменування це майже всуцiль назви за сталим чи тимчасовим заняттям або професiСФю: дударъ (79:1,236), рандаръ (79:2,262) орендар, референдаръ (79:2,270) доповiдач, печатаръ (79:2,101) хранитель печатки, слюсаръ (79:2,232), сьчкаръ (79:2,382) рiзальник соломи, сньцаръ (79:2,234) рiзник, бичкаръ (79:1,123) пастух, виридаръ (79:1,135) садiвник.
Група вiдiменникових дериватiв на ар уже в XI XIII ст. була найчисленнiшою серед усiх утворень з цим формантом, найбагатшою на лексико словотвiрнi типи, давнi тенденцiСЧ набули дальшого розвитку [24, с.58].
Особи, якi щось створюють: гончаръ (79:1,179), дикгнитаръ (79:1,208) сановщик, золотаръ (79:1,335), крайнькаръ (79:1,382) лiтописець, свьчкаръ (79:2,310), бондаръ (79:1,64) бочар, мынцаръ (79:1,442) монетчик.
Особи, якi здiйснюють трудову та iншi дiСЧ над обСФктом трудяться над якимось обСФктом: грабаръ (79:1,190) землекоп, сньцаръ (79:2,344) рiзник. Назви за мiiем функцiонування: практикаръ (79:2,208) астролог, шинкаръ (79:2,493) кабачник.
Суфiкс инъ
Суфiкс инъ у чистому виглядi внаслiдок експансiСЧ форманта -янинъ i його варiантiв у памятках украСЧнськоСЧ мови трапляСФться рiдко. Переважна бiльшiсть фiксацiй з ним це давньосхiднословянська спадщина. Натомiсть у багатьох структурах з фiналлю -янин можна виокремлювати як суфiкс -инъ, так i -янинъ, оскiльки цi деривати мотивуються подвiйно: iменниками, що мають форму однини, та iменники, що стоять у множинi: римлянинъ < Рим, римляни. Причому, якщо навiть iменника у формi множини на яни в мовi реально немаСФ, вiн носiями мови може домислюватись як iдеальне слово, як потенцiйно можливе. Структури на -инъ i -янинъ варто розглядати разом.
Суфiкс -инъ творить новi слова майже виключно вiд однiСФСЧ частини мови iменника. Утворення на инъ поСФднують в собi, як правило, модифiкацiйне (предметно характеризуюче) i мутацiйне (сингулятивне) словотвiрнi значення.
Найменування осiб за назвою краСЧни, етнiчною, нацiональною належнiстю: гречанинъ (79:1,193), муринъ (79:1,438) негр, забужанинъ (79:1,258) житель зарубiжжя, предмьщанинъ (79:2,246) житель передмiстя.
Найменування за належнiстю до певноСЧ соцiальноСЧ групи. Давнi утворення частково виходили з ужитку (людинъ, огнищанинъ), частково втрачали ознаки словотвiрноСЧ членованостi (господинъ). Проте тип не втратився, ця група поповнювалася утвореннями на инъ i анинъ: бояринъ (79:1,63) людина середнього достатку, дворянинъ (79:1,203) придворний.
Назви за релiгiйною належнiстю свiй склад майже не поповнювали. Крiм успадкованих з мови попередньоСЧ епохи iменникiв, фiксуються деякi новi утворення: господинъ (79:1,186) титул священика, поганинъ (79:2,145) язичник.
Суфiкс анъ (-янъ)
Бiдний давньоруський матерiал, представлений одиничними утвореннями без живих мотивацiйних звязкiв, а також пiзнi фiксацiСЧ апелятивних структур на анъ дали пiдставу М.Белiю трактувати анъ як власне украСЧнське утворення. За М.БелiСФм, суфiкс анъ зявився в украСЧнських пiвденно схiдних i меншою мiрою в пiвденно захiдних говорах як результат семантично однотипних утворень вiд iдентичних основ типу головатень на структуру типу голован. Однак з огляду на те, що структури з цим формантом все ж фiксуються й у памятках XI XIII ст., i в середньоукраСЧнськiй мовi XIV XV ст. як мiкротопонiми типу КиСФванъ, Грътанъ, Степанъ i власнi та особовi назви слiд вважати лише факторами, що iнтенсифiкували процес експансiСЧ прасловянського за походженням суфiкса в твореннi украСЧнськоСЧ апелятивноСЧ лексики. Багато iменникiв з цим формантом полiмотивованi, що дало пiдставу окремим мовознавцям однi i тi ж структури (типу голованъ, бороданъ) спiввiдносити або з твiрними iменниками, або з прикметниками [3, с.114].
Вiдприкметниковi похiднi, що позначають людей, це майже виключно найменування за зовнiшньою ознакою: здорованъ (79:1,285). ВiддiСФслiвних назв осiб не фiксуСФться. Вiдсубстантивнi назви осiб всуцiль атрибутивнi. Майже всi вони характеризують особу за зовнiшньою ознакою: гетьманъ (79:1,184), пасананъ (79:2,84), басурманъ (79:1,44). Також наявна назва знаряддя для певного виду дiяльностi: картанъ (79:1,359) пушка; та результат дiСЧ: дувань (79:1,231) здобич.
Суфiкс унъ
Цей формант набув продуктивностi й викристалiзував своСЧ функцiСЧ на теренi украСЧнськоСЧ мови. У Матерiалах до СловникатАж РДвгена Тимченка наявнi лише вiддiСФслiвнi iменники назви за характерною поведiнкою: брехунъ (79:1,68), бегунъ (79:1,47).
Суфiкс ачъ
Суфiкс ач в украСЧнськiй мовi належить