Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?ськоСЧ мови, СЧх розбудовою.
Щодо функцiй всi суфiкси можна подiлити на три категорiСЧ: 1) суфiкси, що постiйно зберiгають лексичне значення (напр., суфiкси назв дiй на -нье\\-ние, -енье\\-ение; 2) суфiкси, позбавленi реального значення, якi виконують роль чисто структурних формантiв i, внаслiдок своСФСЧ непродуктивностi, в свiдомостi мовцiв майже перестали вимовлятися (зна-к, ста-н тощо); 3) багатофункцiональнi суфiкси, якi в сполученнi з одними основами зберiгають своСФ лексичне значення, у сполученнi ж з iншими служать тiльки iменниковими визначниками (-ець як формант, що субстантивуСФ прикметникову основу стар-ець).
У процесi розпаду давньоруськоСЧ мовноСЧ СФдностi на основi вiдповiдних говiрок мiж XIV- XV ст. в основному вже сформувалася мова украСЧнськоСЧ народностi, яка разом з лексико граматичною системою успадкувала вiд давньоруськоСЧ мови й систему катайконiмного словотвору.
З давньоруськоСЧ мови перейшли в середньоукраСЧнську i основнi засоби катайконiмного словотвору суфiкси ц-i (-ець), -ан-и (-ян-и), - ичан-и.
Найпродуктивнiшими був суфiкс ц-i, який приСФднувався до топонiмних основ як словянського, так i несловянськоо походження: волбырСФвцСФм, борысовцомъ, стрыець, бастунцы, радуньцы, церкаiовъ, каневцовъ, болоховцовъ, запорожцовъ, бучатець, нежиловцы, чигиринць, полтавци, запорожци, коломийци, полтавць, погорци.
У писемних памятках украСЧнськоСЧ мови фiксуються катайконiми з суфiксом ичан-и: львовчанСФ, тетеровчане, мазувчанинъ. РД.М.Прокопович, В.Н.Хохлачова, Н.Т.Шелiхова вважають, що в середньоукраСЧнськiй мовi назви жителiв продуктивно утворювались i за допомогою суфiкса ич i становлять специфiчну рису середньоукраСЧнськоСЧ мови.
Вибiр моделi з тим чи iншим суфiксом (простим чи складним) зумовлюСФться переважно словотвiрним середовищем, але трактуСФться, що вибiр словотворчих засобiв зумовлюСФться аналогiСФю та мiiевою традицiСФю, дiя яких не пiддаСФться моделюванню [8, с.34].
Вiдтопонiмний словотвiр СФ вiдносно самостiйною одиницею за своСЧми особливостями, моделями, словотворчими засобами i ресурсами, тенденцiями i закономiрностями, що робить правомiрним дослiдження вiдтопонiмного словотвору. Це нова сторiнка в ономастицi, тiльки вона даСФ можливiсть до кiнця пiзнати природу власноСЧ назви, оскiльки при утвореннi похiдних топонiми такi своСЧ властивостi, якi за iнших умов iснування залишаються надiйно прихованими вiд дослiдника.
Не вивчивши системи вiдтопонiмного словотвору, не можна створити повноСЧ картини загальноСЧ словотвiрноСЧ системи мови, бо перенесення закономiрностей вiдапелятивного словотвору на систему вiдономастичного не сприяСФ всебiчному i глибокому його пiзнанню, спотворюСФ наше уявлення про справжнiй стан вiдтопонiмноСЧ словотвiрноСЧ системи.
Суфiкс ник (-ик)
В украСЧнськiй мовi функцiонували словотвiрнi моделi, що входили до словотвiрних структур прикметник iменник, дiСФслово iменник, iменник iменник. Окремi дослiдники вiддають перевагу вiдприкметниковому типу творення, якщо в мовi певного перiоду СФ прикметник, який можна вважати твiрним, напр.: безбожникъ безбожный, неповинникъ неповинный, побожникъ побожный. Квалiфiкування таких iменникiв як полiмотивованих допускаСФ вважати утвореними вiд будь-якоСЧ частини мови: iменника, дiСФприкметника, дiСФслова, якщо останнi фiксуються в памятках дослiджуваного перiоду.
У вiдприкметниковому словотвореннi украСЧнська мова зберегла давньосхiднословянськi лексико - словотвiрнi типи дериватiв з формантом -ник. Деякi iменники цього типу мали супровiдне значення мiiя дiСЧ: церковникъ (79:2,469), у окремих дериватiв новоСЧ украСЧнськоСЧ мови значення мiiя дiСЧ висуваСФться на перший план. Напр.: городовникъ (79:1,184) мiський житель, дорожникъ (79:1,224) придорожний вартiвник.
Серед вiдприкметникових дериватiв з формантом ник лексико словотвiрна група найменувань осiб за соцiальним станом у середньоукраСЧнськiй мовi поповнювалася не дуже iнтенсивно, адже були збереженi майже всi iменники, що фiксувалися в памятках X-XIII ст. (служебникъ, будникъ, наказникъ). Напр.: бобровникъ (79:1,60) чиновник, обходникъ (79:2,23) посол, незникъ (79:1,487) бiдняк тощо.
Давньосхiднословянськi iменники, що належали до лексико словотвiрного типу назв осiб за зовнiшньою чи внутрiшньою ознакою, поступово виходили з ужитку, однак тип у середньоукраСЧнськiй мовi зберiгся, про що свiдчать поодинокi утворення: сильникъ (79:2,320) сильний, бездольникъ (79:1,47) нещасливець, знаменникъ (79:1,331) обманщик.
Кiлька назв осiб за характерною поведiнкою давньосхiднословянський спадок: праведникъ (79:2,46), грешникъ (79:1,188). Матерiал пiзнiших середньоукраСЧнських памяток даСФ можливiсть поповнити цей ряд iншими iменниками, що функцiонують у вiдповiдних творах (прелесникъ). Бiльше СЧх у новiй украСЧнськiй мовi. Напр.: облудникъ, бездольникъ тощо.
ВiддiСФслiвнi назви осiб у середньоукраСЧнськiй мовi групуються за тими ж лексико словотвiрними значеннями. Деякi з наведених нижче iменникiв можна вiднести i до вiдприкметникових похiдних, твiрнi основи яких в сучаснiй мовi втраченi [19, с.84].
Група назв осiб виконавцiв дiСЧ, названоСЧ дiСФсловом (за сталим тимчасовим заняттям або за професiСФю), поступово втрачали в своСФму складi церковнословянськi, книжнi елементи, що фiксувалися в памятках давньосхiднословянськоСЧ доби. Однак основний СЧСЧ склад був збережений. Матерiал пiзнiших староукраСЧнських памяток показуСФ словотвiрну регулярнiсть розвитку розглядуваного