Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
нта [51, с.5]. Однi вченi вважають, що зазначенi похiднi вiдрiзняються вiд чистого складання типом мотивацiСЧ та формально пiдтверджуються самостiйною невживанiстю другого компонента (Бикова, Гонцова, Земська та iн.). Так, слова чорноземецъ, книголюбецъ не могли бути утворенi чистим складанням, бо не iснуСФ в мовi слiв земець, любець. Кожне з них мотивуСФться двома словами (книга i любити, земля i чорний), а суфiкси скрiпили це складення i внесли своСФ значення в загальний змiст слова. Прихильники iншоСЧ точки зору вважають, що такого критерiю як невживанiсть другого компонента ще недостатньо для вiдмежування складносуфiксальних морфем, оскiльки можливiсть другого компонента вживатись поза складенням ще не означаСФ що саме це слово СФ одним iз твiрних конкретного композита. Необхiдно встановити, що воно маСФ здатнiсть до лексичноСЧ та синтаксичноСЧ сполучуваностi з iншими твiрними, представленими в структурi складного слова у виглядi чистоСЧ основи. Твiрнi складення СФ членами синтаксичноСЧ конструкцiСЧ, що входить у ролi мотивувальноСЧ частини в структуру значення складного слова (Макухiна, МоiсСФСФв, Головiн). Таким чином, при визначеннi складно-суфiксальних дериватiв слiд спиратися не на вживанiсть/невживанiсть у мовi опорного компонента як самостiйноСЧ лексичноСЧ одиницi, а на семантично мотивувальнi словосполучення: слова типу книголюбецъ можна розгорнути в словосполучення з використанням другоСЧ частини як самостiйного слова (любити книгу).
Що стосуСФться морфологiчноСЧ будови композитiв, то перша частина маСФ значно бiльше рiзновидiв, нiж опорний компонент. Вона може бути представлена iменниковими й дiСФслiвними основами.
Дослiдники словотвору складних iменникiв вказують на синтаксичний характер СЧхнього творення. Мовознавцi розрiзняють у складеннях внутрiшнiй синтаксис, тобто порядок розташування елементiв, СЧх звязок, i зовнiшнiй синтаксис спiввiднесенiсть з еквiвалентними синтаксичними конструкцiями [41, с.7-8]. У словотвiрнiй традицiСЧ складнi слова спiввiдносяться зi словосполученнями, звязок з якими iнтерпретуСФться по-рiзному.
Сформувались рiзнi пiдходи до вивчення композитiв, до окреслення обсягу поняття, яке вони позначають, а також до розмежування основоскладання та словоскладання як двох рiзновидiв способу складання. У рiзних авторiв визначення композитiв ТСрунтуСФться на певною мiрою рiзних засадах, принципах. Видiляються чотири основнi рiзновиди характеристик композитiв [51, с.73]: 1) за основу береться морфемна структура слова: наявнiсть двох чи бiльше кореневих морфем; 2) на перший план висуваСФться семантична СФднiсть компонентiв складання; 3) в основу трактування композитiв покладено спiввiднесенiсть складного слова зi словосполученням; 4) складнi слова утворюються за принципом аналогiСЧ.
Межа мiж композитами та простими дериватами встановлюСФться з урахуванням кiлькостi та значущостi ономасiологiчних ознак у складi лексеми: простi похiднi назви мають одну ознаку, яка СФ центром лексичного значення, складнi слова мiстять кiлька кореневих компонентiв семантична модифiкацiя яких становить смислову структуру композита.
Композити (у вузькому розумiннi) це складнi слова, утворенi основоскладанням. Саме в цьому значеннi ми вживаСФмо термiн композит у своСФму дослiдженнi.
Композити з суфiксом -ець
На думку дослiдникiв, складення в поСФднаннi з суфiксацiСФю становило собою основний спосiб творення композитiв - назв осiб у давньоруський перiод [81, с.22]
Складно - суфiксальнi iменники з суфiксом ецъ у мовi ХРЖ ХРЖРЖРЖ ст. становили рiзнопланову, високопродуктивну словотвiрну мiкросистему [51, с.96]. Частина опорних компонентiв складно-суфiксальних iменникiв назв осiб характеризувалися високим ступенем продуктивностi й виконувала моделеутворювальну функцiю. Зокрема, досить вживаними були такi елементи: -носець. -давець, -творець. Деякi компоненти входять до складу одиничних утворень, вживання яких обмежуСФться рамками однiСФСЧ памятки, але СФ й такi, серед перших компонентiв назв осiб яких за функцiональною дiСФю найбiльш вживаними виступають: бого-, книго-. Найуживанiшi компоненти складень являють свого роду продуктивну модель, нiби вiдкритий тип слова, за яким легко творяться новi деривати. Назви осiб з опорною дiСФслiвною основою й суфiксом ецъ мали словотвiрне значення носiй вiдношення до дiСЧ або носiй процесуальноСЧ ознаки, що визначаСФ СЧх уподобання, погляди, моральнi якостi. Широко побутують вони й у середньоукраСЧнськiй мовi, СЧх творення з формантом ецъ пiдпорядковане тим же закономiрностям, що дiяли в давньоруськоукраСЧнський перiод. Щоправда, у памятках ранньоСЧ середньоукраСЧнськоСЧ мови зафiксована невелика кiлькiсть таких похiдних. Це зумовлено характером збереження джерел, де вiдображалося живе народне мовлення. А словотворення за допомогою основоскладання було дуже обмежене у народнiй розмовнiй мовi ХРЖV-ХVРЖ ст. Проте у Матерiалах до СловникатАж РД.Тимченка, хоч i у невеликiй кiлькостi, але трапляються деривати, успадкованi з давньоруськоукраСЧнськоСЧ книжноСЧ мови: книгописецъ (79:1,366) той, хто переписуСФ книги, богомолецъ (79:1,60) той, хто молиться богу.
Складно-суфiксальнi iменники з субстантивно вербальними основами та суфiксом -ець широко побутують у середньоукраСЧнськiй мовi. Проте у памятках пiзньоСЧ украСЧнськоСЧ мови зафiксована невелика кiлькiсть таких похiдних. Це зумовлено характером збережених джерел, де вiдображалось живе народне мовлення. А словотворення за допом?/p>