Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
? продуктивним. Пiсля ХVРЖРЖРЖ ст. iменники зазначеного типу збiльшують свою чисельнiсть.
ВiддiСФслiвнi iменники чоловiчого роду з нульовим суфiксом можуть позначати СЧх одноактну дiю. Вони репрезентуються утвореннями, у яких виступаСФ твiрна основа iнфiнiтива з усiченою фiналлю. Нульсуфiксальнi утворення на позначення одноактовоСЧ дiСЧ вже функцiонували в XVРЖ к.XVIIРЖ ст., наприклад: разъ (79:2,265) удар, хоч зустрiчаються вони рiдше вище зазначених iменникiв.
Девербативи, утворенi за розгляданою моделлю, тяжiють до рiзних лексико словотвiрних груп, що СФ свiдченням семантичноСЧ полiорiСФнтацiСЧ нульового форманта. У розглядуваному нами словнику РДвгена Тимченка це непоодинокi iменниковi утворення на позначення перемiщення, пересування, наприклад: наиздъ (79:1,457) наСЧзд, упадъ (79:2,431) падiння, отходъ (79:2,73) вiдхiд.
Вже фiксувались утворення на позначення комунiкативноСЧ дiяльностi людей: викладъ, одчетъ, доказъ, розказъ i. т. iн. А у Матерiалах до СловникатАж наявний лише один iменник розглядуваного типу: опытъ (79:2,50) допит.
РЖменники на позначення вчинкiв людини виявили певну стiйкiсть в iсторiСЧ украСЧнськоСЧ мови. Окремi давньоруськоукраСЧнськi iменники вийшли з ужитку, але бiльшiсть збереглася, слугуючи моделлю для нових девербативiв [53, с.66]: арештъ (79:1,34) арешт.
Активно вiдбувався процес творення девербативiв на позначення морально-етичних вчинкiв, стосункiв мiж людьми: сваръ, отпоръ, посваръ, заводъ, допроси [53, с.66]. Але у розглядуваному нами словнику знаходимо лише два приклади: заводъ (79:1,262) суперечка, падежъ (79:2,79) падiння.
РЖменникiв на позначення звукових процесiв, що супроводжують дiю словник РДвгена Тимченка фiксуСФ порiвняно невелику групу: гукъ (79:1,193) трiск, покрикъ (79:2,155) крик, брязкъ (79:1,71) звук;
Зустрiчаються й структури на позначення дiСЧ, що належить до рiзних галузевих сфер: драпежъ (79:1,232) грабiж, пописъ (79:2,170) перепис.
Поступово розширюСФться коло iменникiв на позначення стану, почуттiв, бажань i взагалi людських якостей: подзоръ (79:2,133) пiдозра, поспьхъ (79:2,185) поспiшнiсть, похопи (79:2,200) стремлiння. Ця група слiв у староукраСЧнськiй мовi належала до активного шару лексики i тому майже в повному складi зберiгаСФться в сучаснiй мовi [2, с.132].
РЖменники з вiдсутнiм другим компонентом на позначення назв певноСЧ дiяльностi називають дiю, виражену мотивувальним словом: переборъ (79:2,92) перебирання, подьль (79:2,143) розподiл, примусь (79:2,227) змушування.
Певну стiйкiсть виявив лексико-словотвiрний тип iменникiв, що називають процеси iнтелектуальноСЧ дiяльностi людини: домиселъ, задумъ; у розглядуваному нами словнику СФ лише один iменник даного типу: розмыслъ (79:2,283) роздуми.
В украСЧнськiй мовi серед нульсуфiксних утворень активiзувався формант iз закiнченням а. Це назви осiб за зовнiшнiми чи внутрiшнiми ознаками (Напр.: звадца (79:1,304) обманщик, згубца (79:1,315), кламца (79:1,315) брехун, лакомца (79:1,397) користолюбець; за результатом дiяльностi ( Напр.: звитяжца (79:1,305) переможець, мовца (79:1,432) оратор, вдавца (79:1,88) донощик).
Протягом розвитку середньоукраСЧнськоСЧ мови, утворення на позначення перемiщення, пересування та iменники на позначення комунiкативноСЧ дiяльностi людей використовуються рiзною мiрою в усiх стилях розвитку мови, деривати на позначення одноразовоСЧ дiСЧ вживаються переважно в уснорозмовному мовленнi, мовi художнiх творiв, епiстолярному стилi.
РЖменниковi структури з матерiально не вираженим постпозитивним елементом сформувалися на базi нульовоСЧ суфiксацiСЧ. Вони СФ дiСФвою словотворчою одиницею деривацiйноСЧ системи украСЧнськоСЧ мови, СЧх використання значно збагачуСФ кiлькiсть похiдних iменникiв.
2.4 Композитнi iменники чоловiчого роду в словотвiрнiй системi пiзньоСЧ середньоукраСЧнськоСЧ мови
Дослiдники дiйшли висновку, що складання основ як спосiб словотворення iменникiв уже дуже широко простежувалося в праiндоСФвропейськiй мовi, пiзнiше в прасловянськiй, з якоСЧ воно перейшло до мов схiдних словян. Словянськi складнi слова (назви божеств, людей, мiст Стрибогъ, "адимиръ) слугують однiСФю з ознак того, як розвивалось в праславянськiй мовi словоскладання i такому поширенню та збагаченню словника в давньописемнiй мовi сприяло прийняття християнства й зумовленi цим переклади з грецькоСЧ мови.
УкраСЧнська мова маСФ у звязку зi своСЧм походженням двоякого роду складнi iменники. Однi з них словянськi мови успадкували iз прасловянськоСЧ доби, iншi виникли вже в iсторичнi часи, у ходi розвитку окремих словянських мов.
В.В.Лопатiн складно-суфiксальний спосiб називаСФ змiшаним способом словотворення. Дериватолог також зазначаСФ, що виключно продуктивним СФ тип складних iменникiв з другим компонентом основою дiСФслова [52, с.85].
В украСЧнськiй мовi основоскладання перебуваСФ у тiсному звязку i взаСФмодiСЧ з розвинутою системою суфiксального творення iменникiв. Основоскладання в поСФднаннi з суфiксацiСФю використовуСФться для творення iменникiв, другим компонентом яких СФ основа дiСФслова або iменника. Суфiкс виступаСФ як оформлювач складного слова [30, с.134]. При твореннi композитних одиниць використовувалися тi ж словотворчi засоби, що й при твореннi простих за будовою iменникiв.
Серед дериватологiв немаСФ одностайностi з приводу такоСЧ ознаки складно суфiксальних iменникiв як самостiйна невживанiсть другого компоне