Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?вотвiрноСЧ категорiСЧ опредметненоСЧ дiСЧ (РЖ.Вихованець, К.Городенська), або категорiСЧ опредметнених значень дiСФслiвних предикатiв (В.Олексенко). Однак згадана категорiя не стала ще предметом спецiального системного аналiзу, хоча й потребуСФ глибокого i обСФктивного розгляду [35, с.7].
Пильну увагу лiнгвiсти придiляли й питанням становлення такого способу творення iменникiв як основоскладання. РЖсторiю виникнення й формування складних iменникiв дослiджували С.П.Самiйленко, РЖ.Й.Тараненко, Н.П.Москальова, Л.П.Павленко, В.М.Лiпич, частково на матерiалi певних лексико-семантичних груп Л.М.Полюга, О.П.Бiлих та iн. Семантичну та деривацiйну природу композитiв сучасноСЧ украСЧнськоСЧ мови описано в працях Л.РД.АзаровоСЧ, К.Г.ГороденськоСЧ, Н.С.Родзевич та iн. Але iсторiя формування складно суфiксальноСЧ пiдсистеми украСЧнського iменника вивчена фрагментарно. Значна частина iменникових суфiксiв, якi брали участь у складно суфiксальнiй деривацiСЧ, СЧх функцiональний обсяг, сполучуванiсть з рiзними типами основ, ступiнь активностi використання для вираження певноСЧ словотвiрноСЧ семантики, СЧх дистрибуцiя на певних етапах розвитку украСЧнськоСЧ мови залишаСФться поза увагою мовцiв [33, с.3-10].
На сьогоднi сформувалися рiзнi погляди на словотвiрну вивiднiсть складно суфiксальних похiдних, а критерiй невживаностi другого компонента визначаСФться не всiма вченими. Майже всi композити середньоукраСЧнськоСЧ мови СФ похiдними з пiдрядними вiдношеннями компонентiв (трапляються лише поодинокi складно суфiксальнi лексеми, творення яких базуСФться на сурядних вiдношеннях мiж елементами). Опорними компонентами вони могли мати основи дiСФслiвнi або iменниковi.
У теорiСЧ складних слiв ще й на сьогоднi дискутуСФться питання про термiн для позначення процесу творення деривацiйно складених лексем: словоскладання чи основоскладання, хоча немало дослiдникiв СЧх ототожнюСФ (В.М.Немченко, В.О.Виноградов та iн.). Це проявляСФться i в кодифiкуваннi термiнiв: основоскладання це те ж, що й словоскладання (О.С.Ахманова). РЖ.В.Каллiстова, Л.П.Павленко та iн. вважають, що найбiльш придатним видаСФться термiн словоскладання, оскiльки складнi слова творяться внаслiдок поСФднання двох слiв в одне лексичне цiле, тому що основи як самостiйнi одиницi в мовi не iснують. Проте бiльшiсть учених наголошуСФ на необхiдностi розмежування цих понять, вiдводячи кожному з них окреме мiiе в словотвореннi (М.Н.Родзевич, О.РЖ.МоiсСФСФв, В.О.Горпинич та iн.). В iсторичному планi словоскладання розглядаСФться як перший ступiнь творення складних слiв, другим СФ основоскладання [33, с.5-8]. Неоднозначнiсть трактування явища основоскладання призводить до рiзних тлумачень поняття композит, яке в лiнгвiстичнiй лiтературi сприймаСФться в широкому й вузькому розумiннi. Широке трактування композитiв полягаСФ в розумiннi СЧх як складних слiв, утворених з двох або кiлькох слiв, основ чи коренiв, обСФднаних в одну лексичну одиницю, яка набула формально-граматичних i семантичних ознак окремого слова. У вузькому розумiннi композити це складнi слова, утворенi основоскладанням (Н.Ф.Клименко).
Префiксальнi похiднi iменники, якi не мають в своСЧй структурi матерiально виражених суфiксiв, викликають до себе велику увагу лiнгвiстiв, хоча тривалий час не були предметом деривацiйного дослiдження. Такий спосiб словотворення називають ще конверсiСФю, десуфiксацiСФю, безафiксним, фонетичним, реверсивним чи флективним способом [49, с.14]. В.В.Лопатiн вперше у словянському мовознавствi обТСрунтував нульсуфiксацiю як спосiб творення похiдних слiв i дiйшов висновку, що в безсуфiксних типах носiСФм словотвiрного значення СФ нульовий суфiкс [34, с.15], Л.Л.Гумецька винесла девербативи, утворенi безсуфiксним способом, за межi суфiксальноСЧ деривацiСЧ [15, с.79], послiдовно вживаСФ термiн нульовий суфiкс у своСЧй монографiСЧ Н.Ф.Клименко. А вже у вiтчизняному мовознавствi поняття нульового суфiкса було сформовано i зникла пiдстава для назви безсуфiксний спосiб.
Аналiз мовного матерiалу приводить до висновку, що iсторичний словотвiр украСЧнськоСЧ мови дослiджуСФ численнi й рiзноманiтнi iсторичнi змiни словотворчих одиниць слова, закономiрностi збереження та змiни будови, вживання i функцiй словотворчих одиниць у СЧх iсторiСЧ.
РОЗДРЖЛ 2
СПЕЦИФРЖКА СЛОВОТВОРУ РЖМЕННИКРЖВ ЧОЛОВРЖЧОГО РОДУ В СЕРЕДНЬОУКРАРЗНСЬКРЖЙ МОВРЖ XV XVIII ст. ( НА БАЗРЖ МАТЕРРЖАЛРЖВ ДО СЛОВНИКАтАж РДВГЕНА ТИМЧЕНКА)
2.1 Особливостi суфiксальноСЧ реалiзацiСЧ iменникових дериватiв чоловiчого роду у середньоукраСЧнськiй мовi
Рiзнi пiдходи до позначення предметiв i явищ навколишнього свiту (обСФктивно нейтральнi, субСФктивний i пiдсилювальний) зумовлюють вибiр певного кола словотворчих формантiв. В украСЧнськiй мовi спостерiгаСФться тяжiння до використання формантiв, якi в давньосхiднословянськiй мовi займали позицiю високоСЧ продуктивностi (-никъ, -ецъ, -аръ), здебiльшого для творення лексики стилiстично нейтральноСЧ. Це зумовлюСФться не лише значенням суфiкса, а й вибором твiрних основ: такi форманти не поширюють твiрнi основи просторiчних, розмовних слiв. З другого боку, деривати, що займають у лексичнiй системi стилiстично маркованi позицiСЧ, творяться за допомогою суфiксiв, якi розгорнули свою продуктивнiсть ранiше (-анъ, -унъ) та iн. Це свiдчить про те, що розвиток словотвiрноСЧ системи мови значною мiрою iнтенсифiкований не лише розширенням денотивноСЧ бази словотвору, а й потребами збагачення стилiстичних ресурсiв украСЧ?/p>